Йоан-Йосип де Камеліс

Між Єгерським єпископом та Остригомським архієпископом Угорщини за вплив на Мукачівську єпархію йшла постійна боротьба.

Хиткі справи унії в Закарпатті хвилювали главу контрреформації кардинала Колонича, який вважав, що «руські єпископи» єпархії діють непослідовно. Він вносить пропозицію Папі римському та імператору призначити єпископ��м Мукачівської єпархії грека Йосифа де Камеліса, який одержав освіту у Ватикані і вже проявив себе як союзник католицизму і умілий організатор церковних справ. Йосиф де Камеліс став у березні 1690 року не тільки єпископом, але й одержав від Леопольда І звання королівського радника. Це мало піднести його авторитет як глави греко-католиків Закарпаття.

Апостольським вікарієм Мукачівської єпархії у 1689—1690 рр. призначено прокуратора ЧСВВ у Римі ієромонаха грецького походження Йосифа де Камілліса, якого супроводжував до місця призначення як секретар і перекладач, а відтак ще й його генеральний вікарій випускник Грецької колегії св. Атанасія, ієромонах ЧСВВ Київської митрополії Адріян Косаковський (1664—1695 рр.), якого противники унії отруїли в 1695 р.

Ставши главою з'єднаної церкви і королівським радником, Йосиф де Камеліс продовжував діяти та поліпшати становище церкви краю. Новий єпископ добився ряду привілеїв для греко-католицького духівництва, обіцяв захистити тих селян, над якими хазяї будуть чинити насильство. Він частіше від своїх попередників відвідував міста і села, зустрічався з населенням, закликав переходити на бік унії. Часто проводив збори духівництва, вимагав від нього підвищувати свою освіту й культуру, чемно поводитись з віруючими. Це мало сприяти піднесенню авторитету греко-католицької церкви. Коли ж метод пряника не допомагав, коли треба, єпископ пускав у хід навіть силу. Багато праці для ширення унії приклав єпископ-грек Й. де-Камеліс. Це призвело до того, що наприкінці XVII ст. унія поширилася не тільки в Березькому, але й частково в Угочанському і навіть Марамороському комітатах.

Хоч Йосиф де Камілліс був греком за походженням, однак він підтримував церковнослов'янську мову. Він першим почав друкувати книги на русинській (церковнослов'янській) мові («Катехизм», «Азбука»). Згадану церковнослов'янську мову, з різним ступенем впливу живомовних елементів, було вживано і в перших букварях, починаючи з букваря, приписуваного Йосипу Де Камелісу «Букваръ языка славенска» (1699), усі примірники якої було конфісковано та знищено пізніше за наказом церкви.

Після смерті де Камілліса роль києво-галицького впливу в історії Мукачівської єпархії дещо змінюється: якщо до цього часу галичан «використовували» латинські ієрархи Угорщини з Естерґому (не виключено що й супроти амбіцій своїх візаві з Еґеру), то після Апостольські вікарії Мукачівської єпархії шукають у Києво-Галицьких унійних митрополитів висвячення на єпископів і підтримки у боротьбі за канонічне заснування самостійної Мукачівської єпархії, спрямованої уже проти «опіки» латинського Еґеру.

• Мукачівська греко-католицька єпархія
• Мукачівські єпархи
• Ужгородська унія

• Мукачівська греко-католицька єпархія. Офіційний сайт [Архівовано 11 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Закарпатська єпархія
• Бачинський [Архівовано 29 січня 2013 у Wayback Machine.]
• Греко-Католицька церква в культурно-національному розвитку Галичини і Закарпаття^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Bishop Iosif Ioan de Camillis, O.S.B.M † [Архівовано 21 листопада 2015 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)
• Петро Медевідь. 325 років од того, як Ґрек став ся єпіскопом Русинів [Архівовано 21 листопада 2015 у Wayback Machine.] // Академія русиньской култури в Словеньскій републіцї (дата доступу 20 листопада 2015).