Лавра

Лаври з'явились в IV столітті в Палестині, як монастирі з певним устроєм чернечого життя, що передбачав спільний захист від кочівників, спільні богослужіння, але зберігав елементи відлюдницького життя.

З X столітті в Греції лаврами називають монастирі, які відіграють значну роль в духовному та політичному житті країни. Пізніше в слов'янських країнах, Грузії та Румунії лаврами називають монастирі, що мають найбільший вплив на духовне життя цих країн.

В Україні відповідний статус мають чотири монастирі:

• Києво-Печерська лавра, Київ (існує з 1051 року)
• Почаївська лавра, Почаїв, Тернопільська область (з 1833 року)
• Святогірська лавра, Святогірськ, Донецька область (перша згадка 1526 року, статус лаври з 2004 року)
• Унівська лавра студійського уставу (греко-католицька), Унів (з 1898 року)

• Олександро-Невська лавра
• Троїце-Сергієва лавра

• Лавра Давид-Гареджі

• Супрасльський Благовіщенський монастир

• Нямецька лавра

• Лавра Сави Освяченого

• Велика лавра, Афон
• Агія-Лавра

• Т. С. Новікова. Лавра [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 8 - 9. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• О. Н. Саган. Лавра [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

• Лавра [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.