Носі́й даних (англ. data medium) — матеріальний об'єкт природного або штучного походження, який здатний містити, зберігати інформацію (дані) і бути готовим до зчитування і передачі даних.

Класифікація

ред.

Іноді носіями інформації також називають об'єкти, читання інформації з яких не потребує спеціальних пристроїв — наприклад паперові носії.

Типи носіїв

ред.
  • носії візуальної інформації;
  • паперові носії;
  • аудіоносії;
  • відеоносії;
  • магнітні носії;
  • перфоносії;
  • дискові носії;
  • електронні носії;
  • алмазні носії[1].
 
Цифрові носії інформації — компакт-диски, дискета, карти пам'яті
 
Аналогові носії інформації — магнітна стрічка на котушці і всередині компакт-касети

До кожного з типу носіїв, як правило, можна придумати чи знайти численні підвиди і підтипи конкретних пристроїв чи засобів.


За формою сигналу, який використовується для запису та зчитування даних, розрізняють:

Для перезапису інформації з аналогового носія на цифровий чи навпаки необхідно застосовувати аналого-цифрове чи цифро-аналогове перетворення сигналу.

За призначенням (за типом використання) розрізняють носії

  • для використання на різних пристроях (наприклад, CD, DVD, аудіо- та відеокасети);
  • вмонтовані у певний пристрій (Наприклад, USB-флешки — власне накопичувачем вважається флеш-пам'ять, а пристроєм зчитування-записування можна вважати контролер флеш-пам'яті та інші електронні схеми всередині пристрою, що становлять єдиний прилад — флешку, яка придатна для багаторазового використання, у тому числі на різних комп'ютерах, але не завжди на різних операційних системах).

За стійкістю запису і можливістю перезапису

ред.
  • Постійні запам'ятовувальні пристрої (ПЗП), вміст яких не може бути змінено кінцевим користувачем (наприклад, CD-ROM, DVD-ROM). Такий пристрій в робочому режимі допускає тільки зчитування інформації.
  • Записувані пристрої, у які кінцевий користувач може записати інформацію один раз (наприклад, CD-R, DVD-R, DVD+R, BD-R). Слід зазначити, що деякі оптичні диски не дозволяють фізично видаляти дані, проте є можливість «дописувати» нові, у тому числі модифікувати файлову систему (зазвичай, CDFS), що дозволяє приховати вже наявні дані, але не видаляє їх фізично з носія. Деякі програвачі можуть не «бачити» додаткові сесії даних (доданих чи «видалених» попередніх даних) на відміну від ПК, тому це слід враховувати для забезпечення сумісності між пристроями.
  • Перезаписувані пристрої (наприклад, CD-RW, DVD-RW, DVD+RW, BD-RE, DVD-RAM, магнітна стрічка тощо).
  • Оперативні пристрої забезпечують режим запису, зберігання й зчитування інформації в процесі її обробки. Швидкі, але дорогі ОЗП (SRAM – статичні ОЗП) будуються на основі тригерів, повільніші, але дешеві різновиди (DRAM – динамічні ОЗП) будуються на основі конденсаторів. В обох видах оперативної пам'яті інформація зникає після вимкнення від джерела струму. Більше того, динамічні ОЗП потребують періодичного оновлення вмісту — регенерації.

За фізичним принципом зберігання

ред.

За конструктивними (геометричними) особливостями

ред.

Іноді можуть поєднуватися кілька типів пам'ятей / форм-факторів / екземплярів у одному практичному виробі.

За швидкістю

ред.

Потрібно зазначити, що швидкість роботи накопичувача досить сильно залежить від файлової системи, порядку і принципу розташування файлів (див. детальніше Фрагментація і дефрагментація). Інтерфейс підключення (чи шина передачі даних) також може чинити деякий вплив на швидкість.

За об'ємом (ємністю, місткістю)

ред.

Фактична практична ємність може залежати від кількості файлів, розміру кластера і/чи файлової системи.

За джерелом походження

ред.
  • штучні (усі сучасні пристрої збереження даних);
  • природного походження (стіни в печерах з написами — їх теж можна вважати носіями даних).

За тривалістю збереження даних (надійністю)

ред.

Місткість носія інформації

ред.

Місткість цифрового носія означає кількість інформації, яку на нього можна записати чи яку він може вмістити; її вимірюють у спеціальних одиницях — байтах, а також у їхніх похідних — кілобайтах, мегабайтах, або ж у кібібайтах, мебібайтах тощо. Наприклад, місткість найпоширеніших CD-носіїв становить 650 або 700 МБ, DVD-5 — 4,37 ГБ, двошарових DVD — 8,7 ГБ, Flash-накопичувачів — до кількох сотень гігабайтів, сучасних SSD та жорстких дисків — до 10 ТБ[4]. Об'єм носіїв інформації невпинно росте[5].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Учені знайшли носій даних, який неможливо зламати: це алмаз. 08.12.2023, 00:31
  2. Hi-MD. Wikipedia (англ.). 29 листопада 2023. Процитовано 22 квітня 2024.
  3. 60 лет с жёсткими дисками. habr.com (рос.). Процитовано 19 грудня 2018.
  4. Seagate выпустила жесткий диск объемом 10 ТБ для домашнего использования. habr.com (рос.). Процитовано 19 грудня 2018.
  5. Японская Showa Denko разработала новые HAMR-«блины» для жестких дисков с ожидаемой емкостью до 80 ТБ. habr.com (рос.). Процитовано 7 листопада 2020.

Посилання

ред.