Польові́ шпа́ти — група найпоширеніших породотвірних мінералів класу силікатів каркасної структури, які характеризуються порівняно високою твердістю.

Польовики — староукраїнська назва польових шпатів[джерело?].

Загальна характеристика

ред.

Польові шпати становлять близько 50 % від маси земної кори. Приблизно 60 % їх міститься у вивержених гірських породах, у метаморфічних — близько 30 %, у осадових — 10-11 %. Густина 2,6-2,8. Твердість 6-6,5. За хімічним складом — це алюмосилікати натрію, кальцію, калію, барію, як ізоморфні домішки містять рубідій, свинець, стронцій тощо. Польові шпати використовуються у скляній, паперовій та інших галузях промисловості; деякі з цих мінералів застосовуються як облицювальний матеріал та виробне каміння.

Польові шпати розділяють на 3 групи:

Ортоклази — калієві польові шпати складу K2O·Al2O3·6SiO2. Зустрічаються у вигляді кристалів, іноді дуже великих, але в основному у вигляді дрібнозернистих мас. Непрозорі, мають скляний або перламутровий блиск. Альбіто-натрієві польові шпати — складу Na2O·Al2O3·6SiO2. Зустрічаються у вигляді дрібнозернистих мас. Прозоріші, ніж ортоклази. Анортито-кальцієві польові шпати складу CaO·Al2O3·6SiO2. Утворюють такі ж кристали (завжди дрібні) та кристалічні маси, як ортоклази та альбіти.

Підгрупа плагіоклазів являє собою безперервний ізоморфний ряд альбіту Na[AlSi3O8] і анортиту Са[Al2Si2O8]. Для них характерна пластинчата будова. Залежно від вмісту кальцієвої (анортитової) молекули плагіоклази поділяються на 100 номерів. За вмістом SiO2 їх поділяють на кислі (№ 0-30), середні (№ 30-50) і основні (№ 50-100). У підгрупі лужних польових шпатів найпоширенішими є ортоклаз і мікроклін. Обидва мінерали мають однаковий склад К[AlSi3O8] і відрізняються лише сингонією: ортоклаз моноклінної, а мікроклін — триклінної сингонії. Закономірні проростання ортоклазу або мікрокліну альбітом називають пертитом, а проростання плагіоклазу ортоклазом або мікрокліном — антипертитом. До плагіоклазів належать бітовніт, лабрадор та інші мінерали.

Підгрупа гіалофанів (ізоморфна суміш К[AlSi3O8] і Ва[Al2Si2O8]) зустрічається рідко і практичного значення не має. З усіх польових шпатів найбільший промисловий інтерес становлять лужні. В Україні майже 2/3 загального видобутку польовошпатової сировини використовується в скляній промисловості і близько 1/3 в керамічній.

Гірські породи й руди

ред.

Польовошпатові вивержені гірські породи непегматитового характеру можна поділити на дві підгрупи:

Серед них можна назвати родовища аляскітів у США (Спрус-Пайн), тіла змінених порід гранітного ряду (кора вивітрювання) в Англії, Польщі, Японії, Франції. Одним з класичних прикладів цієї підгрупи є родовище Шеблув у Польщі. Як польовошпатову сировину використовують також ґрейзенізовані граніти з родовища Сент-Стівенс (графство Корнуелл, Англія). До цього типу належать слюдяні граніти в Узбекистані (Лянгарське родовище), альбітити в Казахстані (гора Аксоран), лейкократові граніти в Таджикистані (Такобське родовище), мусковітові граніти на Уралі, гранітні масиви в Україні (Кіровоградська область) та ін.

Найвисокоякіснішими польовошпатовими рудами для скляної й керамічної промисловості є грубозернисті та гіганто-зернисті польовошпатові пегматитові жили. У багатьох країнах використовують також апліти, польовошпатові піски, змінені граніти, ліпарити, фельзит-порфіри та ін. За межами України близько 2/3 всього видобутку польового шпату припадає на пегматитову сировину.

Родовища

ред.

Усі родовища польовошпатової сировини можна поділити на три групи:

  • Гранітні й частково лужні пегматити.
  • Польовошпатові вивержені гірські породи непегматитового характеру.
  • Польовошпатові піски. Пегматити є комплексними родовищами, і польовий шпат видобувається з них як спеціально, так і попутно.

Найбільшими родовищами гранітних пегматитів є родовища на РФ (Карелія, Урал, Прибайкалля, Сх. Сибір, Забайкалля, Далекий Схід), Швеції, Норвегії, США та інших країнах. Нефелінові пегматити відомі на Уралі (Вишневогорське родовище та ін.). Великі родовища гранітних пегматитів є в Україні (Єлисеївське, Зелена Могила).

Видобування

ред.
 
Видобуток польових шпатів, 2005 рік

Наприкінці XX століття у світі спостерігалося збільшення видобутку П.ш[1]. Світовий видобуток польових шпатів у 1998 р. становив 11,5 млн т, з них у Китаї, Італії, Японії, Туреччині й США 63 %. Промисловий видобуток нефелінового сієніту проводиться переважно в Канаді і Норвегії. У керамічному виробництві споживання польових шпатів і нефелінового сієніту становить приблизно 5,5 млн т/рік або 41 % від загального попиту. Очікуване зростання споживання становить приблизно 10 % на рік. У скляному виробництві споживання польового шпату і нефелінового сієніту становить приблизно 5,75 млн т/рік із загальним скороченням попиту коштом збільшення використання скляного бою.

Використання в Україні

ред.

Основними споживачами польовошпатової та кварц-польовошпатової сировини в Україні є виробники скла: ПРАТ «ВЕТРОПАК Гостомельський склозавод» (м. Гостомель), ТОВ «Вільногірське скло» (м. Вільногірськ), та виробники санітарно-технічної кераміки, керамічної плитки й керамограніту: «Інтеркерама» (м. Дніпро), ЗАО «Зевс-Кераміка» та ЗАО «Керамічні маси Донбасу» (м. Слов'янськ), «Cersanit» (Житомирська обл.), ТОВ «Дніпрокераміка» (м. Пологи), ОАО «Будфарфор» (м. Славута), ПАО «Харківський плиточний завод» (м. Харків).

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Demand for feldspar in ceramics to increase // Skill. Mining Rev. — 2000. — 89, 2. — Р. 8.

Література

ред.

Посилання

ред.