Русофі́льство (москвофі́льство; проросійськість; іноді росіянофі́льство — буквально «любов до Росії»; рос. русофильство) — захоплення, повага та прихильність до Росії (включаючи періоди РФ, Радянського Союзу, Російської імперії, Московського царства, ВКМ), а також росіян, російської історії та російської культури[en]. Термін може використовуватися в культурному, політичному або лінгвістичному контексті. Антонім і протилежність русофільству — русофобія.

Русофільство
Протилежне русофобія
CMNS: Русофільство у Вікісховищі
Прапор Російської Федерації

Русофільство в Європі

ред.
 
Собор Василія Блаженного на Червоній площі в Москві

Американський письменник Роберт Александер писав: «Я люблю росіян за їх драматичну, емоційну натуру. Вони не бояться любити, не бояться постраждати, не бояться перебільшувати чи діяти імпульсивно».[1]

У жовтні 2004 року Міжнародна організація Ґеллапа оприлюднила результати свого опитування, згідно з якими близько 20 % жителів Західної Європи ставляться до Росії позитивно, причому найпозитивніше — Ісландія, Німеччина, Греція та Сполучене Королівство. Відсоток респондентів, які висловили позитивне ставлення до Росії, склав 9 % у Фінляндії, Туреччині та Японії, 38 % у Литві, 36 % у Латвії та 34 % в Естонії. В Естонії і особливо в Латвії є велика кількість етнічних росіян, що, ймовірно, вплинуло на результат.

Русофільство в Сербії

ред.

Росія надзвичайно популярна в Сербії, і серби завжди традиційно вважали Росію близьким союзником через спільну слов'янську спадщину і культуру, а також православну віру. У Сербії та Чорногорії, обидві нації яких переважно східні православні, віра, яку висловлювала переважна більшість росіян, не було радянського впливу, і росіяни завжди вважалися дружнім братнім народом, їхнім першим союзником на міжнародній арені. І в Сербії, і в Чорногорії є квартали, вулиці, будівлі та статуї, названі на честь чогось російського. У Сербії є Російський центр науки і культури та готель Москва.

Русофільство в Чорногорії

ред.

Чорногорія також є східно-православною та слов'янською країною. У Подгориці є Московський міст,[2] а біля мосту — статуя російського співака й актора Володимира Висоцького.

Русофільство в Україні

ред.
 
Проросійські сепаратисти в Донецьку, на сході України

Після відновлення Україною незалежності в 1991 році українці, переважно на сході та півдні країни, проголосували за більш москвофільську позицію уряду, починаючи від тіснішого економічного партнерства до повного національного союзу.[3] Росія та Україна мали особливо тісні економічні зв'язки, тоді як русофільська політична партія Партія регіонів стала найбільшою партією у Верховній Раді України у 2006 році. Вона залишалася домінуючою силою в українській політиці до Євромайдану (2013—2014) та Революції Гідности 2014 року. Після початку російсько-української війни в 2014 році загальне ставлення українців до Росії та росіян стало набагато негативним, більшість українців виступають за членство в НАТО[4] та Європейському Союзі.[5]

Опитування 2021 року показало, що добре до росіян ставляться 41 % відсотків жителів України (негативно 42 %),[6] тоді як загалом позитивно до України ставляться 54 % росіян, як показало недавнє опитування жителів країни. Станом на 2021 рік в Україні існували такі русофільські партії як Опозиційна платформа за життя, Опозиційний блок, Наш край, Наші та партія Шарія (станом на сьогодні більшість з них є забороненими на території України).

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року відношення до росіян серед українців значно погіршилося. Опитування соціологічної групи "Рейтинг" показало, що станом на серпень 2022 року 81% українців негативно ставляться до росіян (у квітні 2022 року таких було – 69%), 14% – нейтрально, лише 3% – позитивно.[7][8]

Примітки

ред.
  1. Book Group Guide – Rusoff Agency. Rusoffagency.com. Архів оригіналу за 18 грудня 2017. Процитовано 17 жовтня 2018.
  2. Moscow bridge in Podgorica. Androidvodic.com. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 жовтня 2018.
  3. Rapawy, Stephen (1997). Ethnic Reidentification in Ukraine (page 17) (PDF). Washington, D.C.: United States Census Bureau. Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2012. Процитовано 12 липня 2018.
  4. Pledging reforms by 2020, Ukraine seeks route into NATO. Reuters (англ.). 10 липня 2017. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
  5. Simmons, Katie; Stokes, Bruce; Poushter, Jacob (10 червня 2015). 3. Ukrainian Public Opinion: Dissatisfied with Current Conditions, Looking for an End to the Crisis. Pew Research Center's Global Attitudes Project (амер.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
  6. Ставлення населення України до Росії та населення Росії до України, лютий 2021 року. https://www.kiis.com.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  7. Сімнадцяте загальнонаціональне опитування: Ідентичність. Патріотизм. Цінності (17-18 серпня 2022). ratinggroup.ua (англ.). Процитовано 23 вересня 2023.
  8. Восьме загальнонаціональне опитування: Україна в умовах війни (6 квітня 2022). ratinggroup.ua (англ.). Процитовано 23 вересня 2023.

Див. також

ред.

Посилання

ред.