Сталінський ампір
Ста́лінській ампі́р (від фр. empire — «імперія» і за аналогією з ампіром) — провідний напрям в архітектурі, монументальному та декоративному мистецтві СРСР з кінця 1930-х до середини 1950-х. Прийшов на зміну раціоналізму та конструктивізму. Набув поширення в роки, коли країною керував Йосип Сталін, особливо — у післявоєнний час, коли він був поширений також і в країнах Східної Європи.
![](http://178.128.105.246/cars-http-upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2a/Ministry_of_Foreign_Affairs_building_in_Moscow%2C_Russian_Federation.jpg/220px-Ministry_of_Foreign_Affairs_building_in_Moscow%2C_Russian_Federation.jpg)
Відмінні риси стилю
ред.- ансамблева забудова вулиць і площ;
- синтез архітектури, скульптури і живопису;
- розробка традицій російського класицизму;
- використання архітектурних ордерів;
- барельєфи з геральдичними композиціями та зображеннями трудящих;
- оптимістичний настрій усього твору;
- використання мармуру, бронзи і цінних порід дерева в оформленні громадських інтер'єрів.
Історія виникнення
ред.У середині 1930-х роках у радянській архітектурі стався поступовий перехід від конструктивізму до «сталінського ампіру». Цей перехідний період можна назвати постконструктивізмом. Деякі будівлі цього часу зовні багато декоровані, зберігали у своєму плануванні й деталях конструктивістську основу. «Радянський монументальний класицизм» був у цілому сформований до кінця 1930-х.
У 1934 році створюється Академія архітектури СРСР і Спілка архітекторів СРСР, який об'єднує творчі сили для вирішення нових завдань, поставлених перед майстрами. Це створення палаців культури, спортивних комплексів, індустріальних центрів, санаторіїв і піонерських таборів. Архітектори в цей період працюють у великих творчих майстернях і науково-дослідних проєктних інститутах, об'єднуючих конструкторів, архітекторів і художників, якими керують лідери радянської архітектури. Багато проєктів створюють у результаті всесоюзних конкурсів.
У цілому «сталінський ампір» сформувався в період проведення конкурсів на проєкти Будинку Рад і павільйони СРСР на Всесвітніх виставках 1937 року в Парижі і 1939 року в Нью-Йорку. Конкурси проходили в декілька етапів, при ��ідкритому обговоренні, і виявили яскравих талановитих художників. Переможець конкурсу — Б. М. Іофан, оптимістичне звучання творів якого стало яскравою сторінкою передвоєнної архітектури. Майстри, що отримали другі, треті премії, та їхні учні — Г. П. Гольц, І. В. Жолтовский, Л. В. Руднєв, М. А. Мінкус, згодом очолили цей архітектурний напрям.
Вже під час Другої світової війни архітектори почали працювати над проєктами відновлення зруйнованих міст, меморіалами та тріумфальними арками для зустрічі радянських героїв. У художньому образі цих творів був оптимізм перемоги, в яку вірили архітектори і на яку усі чекали.
У 1945 році країна приступила до відновлення зруйнованих міст. Архітектура стала одним з пріоритетних напрямів народного господарства. Архітектурний твір повинен був вселяти упевненість глядачам у швидкому відновленні усієї країни. Яскравими прикладами є головна будівля МДУ, комплекс павільйонів ВДНГ, будівля МЗС СРСР на Смоленській-Сінній площі.
Україна
ред.- У Києві — Національний експоцентр України, Будівля Офісу Президента України, Будівля міністерства закордонних спра�� України, Готель «Україна», Висотний житловий будинок по Хрещатику, 25, Будівля Кабінету Міністрів України, Хрещатик, деякі станції метрополітену, Приміщення санаторію «Конча-Заспа».
- У Харкові — Будинок зі шпилем, Харків-Пасажирський.
- У Дніпрі — Проспект Дмитра Яворницького, ансамбль площі Героїв Майдану.
- У Запоріжжі — Соборний проспект, проспект Металургів, бульвар Шевченка, проспект Маяковського.
- У Львові — Пагорб слави, Радянський аеровокзал, арка входу в парк імені Богдана Хмельницького, а також кінотеатр «Дружба».
- У Луганську — вулиця Радянська, ансамбль площі імені Героїв Великої Вітчизняної війни.
-
Національний експоцентр України. Головний павільйон
-
Головний павільйон ВДНГ (Москва)
-
Національний експоцентр України. Павільйон «Зернові та олійні культури» № 10. Тут планувався найвищий в Україні та Європі 50-метровий пам'ятник Йосипу Сталіну
-
Національний експоцентр України. 4 павільйон-палац побудований у давньогрецькому стилі
-
Національний експоцентр України. 8 павільйон-палац побудований у давньоримському стилі
-
Національний експоцентр України. 7 павільйон-палац побудований у давньоєгипетському стилі
-
Фасад радянського аеровокзалу Львова зі сторони аеродрому (2008)
Росія
ред.-
Станція метро «Новокузнецька» (Москва)
-
Головний павільйон ВДНГ (Москва)
-
Капітелі залізничного вокзалу станції Сочі
-
Житловий будинок (Свердловськ, 1932; архітектор Оранський)
Ар-деко
ред.-
Будинок Рад (Санкт-Петербург, 1939; архітектори Троцький, Шепілевський та ін.)
-
Універмаг «Фрунзенський» (Санкт-Петербург)
-
Станція «Сокіл» Московського метрополітену
-
Станція «Маяковська» Московського метрополітену
-
Театр Червоної Армії (Москва; архітектори Алабян, Симбірцев)
-
Новосибірський оперний театр
-
Висотна будівля на Котельницькій набережній
-
Станція «Автово» Ленінградського метрополітену
-
Станція «Площа Повстання» Ленінградського метрополітену
-
Головний корпус Південно-Уральського державного університету в Челябінську
Неокласицизм
ред.-
Будинок на Моховій (1932—1934)
-
Самарський академічний театр опери та балету
-
Ленінградська школа (1947; архітектор Шепілевський)
-
Реконструйований будинок № 68 на Невському проспекті (1947—1950; архітектори Журавльов, Фомін)
-
Павільйон РСФРР на ВДНГ
-
Будинок культури професійних спілок у Мінску (1956; Автор проекту : В. Єршов)
-
Фоє Палацу металургів в Нижньому Тагілі (1952).
Ампір
ред.-
Центральний вхід до ЦПКіВ ім. Горького у Москві
-
Реконструйована будівля Моссовета на Тверській вулиці (автор реконструкції — Д. Чечулін)
-
Головний павильйон ВДНГ
-
Арка Сестрорецького курорту (архитектор В. Д. Кирхоглани)
-
Волгоградський планетарій (1954; архітектор Симбірцев)
-
Будівля Свердловскої міської ради (1947—1954; архітектори Георгій Голубєв, Мойсей Рейшер).[1]
Еклектика й інше
ред.-
Великий театр ім. Алішера Навої в Ташкенті
-
Армянський академічний театр опери та балету ім. А. Спендіарова у Єревані (архітектор Олександр Таманян)
-
Павильйон «Арменія» на ВДНГ
Світ
ред.-
Палац культури і мистецтва у Варшаві (Польща, 1952-1955; архітектор Лев Руднєв)
-
Палац культури і мистецтва
-
Дом народних зборів (Пекін, 1959)
-
Будівля посольства РФ у ФРН
Примітки
ред.- ↑ Соковнина В.Как питерцы Екатеринбург строили [по материалам лекции Л. Н. Смирнова // Berlogos: Интернет-журнал о дизайне и архитектуре. — 21.07.2015.] (рос.)