Союз (космічний корабель): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.5
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Soyuz TMA-6 spacecraft.jpg|thumb|200px|«Союз ТМА-6» наближається до [[Міжнародна космічна станція|МКС]]]]
[[Файл:Soyuz TMA-6 spacecraft.jpg|thumb|200px|«Союз ТМА-6» наближається до [[Міжнародна космічна станція|МКС]]]]
{{Otheruses|Союз}}
{{Otheruses|Союз}}
'''«Союз»''' ({{lang-ru|«Союз»}}) — назва родини [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянських]], тепер [[Росія|російських]], багатомісних пілотованих [[Космічний апарат|космічних кораблів]] для доставки екіпажів і вантажів на орбітальні станції.
'''«Союз»''' ({{lang-ru|«Союз»}}) — назва родини [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянських]], тепер [[Росія|російських]], багатомісних пілотованих [[Космічний апарат|космічних кораблів]] для доставки екіпажів і вантажів на орбітальні станції.


== Історія створення ==
== Історія створення ==
Ракетно-космічний комплекс «Союз» почали проектувати [[1962]] року в [[Ракетно-космічна корпорація «Енергія» імені С.П. Корольова|ОКБ-1]] як корабель для обльоту Місяця. У космос мала вирушити зв'язка з космічного корабля і розгінних блоків (вироби [[7К]], [[9К]] і [[11К]]). Згодом цей проект закрили на користь обльоту Місяця на кораблі, який виводила [[ракета-носій]] «[[Протон (ракета-носій)|Протон»]] (УР500К-Л1), а на базі [[7К]] почали робити 7К-ОК — багатоцільовий тримісний орбітальний корабель (ОК), призначений для відпрацювання операцій маневрування і стикування на навколоземній орбіті, для виконання різних експериментів, у тому числі з переходу космонавтів з корабля в корабель через відкритий космос.
Ракетно-космічний комплекс «Союз» почали проектувати [[1962]] року в [[Ракетно-космічна корпорація «Енергія» імені С.П. Корольова|ОКБ-1]] як корабель для обльоту Місяця. У космос мала вирушити зв'язка з космічного корабля і розгінних блоків (вироби [[7К]], [[9К]] і [[11К]]). Згодом цей проект закрили на користь обльоту Місяця на кораблі, який виводила [[ракета-носій]] «[[Протон (ракета-носій)|Протон»]] (УР500К-Л1), а на базі [[7К]] почали робити 7К-ОК — багатоцільовий тримісний орбітальний корабель (ОК), призначений для відпрацювання операцій маневрування і стикування на навколоземній орбіті, для виконання різних експериментів, у тому числі з переходу космонавтів з корабля в корабель через відкритий космос.


Випробування 7К-ОК почалися [[1966]] року. Перші три безпілотні запуски: 7К-ОК № 2, відомий, як [[Космос-133]], 7К-ОК № 1 (старт якого відкладався, але призвів до спрацьовування системи аварійного рятування (САР) і вибуху ракети на стартовій споруді), 7К-ОК № 3 [[Космос-140]] виявилися невдалими і виявили серйозні недоліки в конструкції корабля. 4-ий запуск з [[Комаров Володимир Михайлович|Володимиром Комаровим]] ([[Союз-1]]) виявився трагічним — при посадці космонавт загинув. Тим не менше кораблі доробили і вже [[1968]]го відбулося перше автоматичне стикування 2-х «Союзів», потім — пілотоване, а потім груповий політ трьох кораблів відразу і довготривалий політ.
Випробування 7К-ОК почалися [[1966]] року. Перші три безпілотні запуски: 7К-ОК № 2, відомий, як [[Космос-133]], 7К-ОК № 1 (старт якого відкладався, але призвів до спрацьовування системи аварійного рятування (САР) і вибуху ракети на стартовій споруді), 7К-ОК № 3 [[Космос-140]] виявилися невдалими і виявили серйозні недоліки в конструкції корабля. 4-ий запуск з [[Комаров Володимир Михайлович|Володимиром Комаровим]] ([[Союз-1]]) виявився трагічним — при посадці космонавт загинув. Тим не менше кораблі доробили і вже [[1968]]го відбулося перше автоматичне стикування 2-х «Союзів», потім — пілотоване, а потім груповий політ трьох кораблів відразу і довготривалий політ.


Також готувався до польотів варіант корабля «[[Контакт (зближувально-стикувальна система)|Союз-Контакт»]] для відпрацювання систем стиковки кораблів-модулів [[Союз 7К-ЛОК|7К-ЛОК]] і [[Місячний корабель|ЛК]] місячного експедиційного комплексу Л3. У зв'язку з недоведенням місячно-посадкової програми Л3 до стадії пілотованих польотів, необхідність польотів Союзу-Контакту відпала.
Також готувався до польотів варіант корабля «[[Контакт (зближувально-стикувальна система)|Союз-Контакт»]] для відпрацювання систем стиковки кораблів-модулів [[Союз 7К-ЛОК|7К-ЛОК]] і [[Місячний корабель|ЛК]] місячного експедиційного комплексу Л3. У зв'язку з недоведенням місячно-посадкової програми Л3 до стадії пілотованих польотів, необхідність польотів Союзу-Контакту відпала.
Рядок 22: Рядок 22:
Розробником і виробником кораблів сімейства «Союз» з 1960-их і донині є [[Ра��етно-космічна корпорація «Енергія» імені С.П. Корольова|Ракетно-космічна корпорація «Енергія» імені С. П. Корольова]]. Виробництво кораблів здійснюється на головному підприємстві корпорації в підмосковному місті Корольов, а випробування і підготовка кораблів до запуску — у монтажно-випробувальному корпусі (МВК) підприємства на 254-му майданчику космодрому [[Байконур]].
Розробником і виробником кораблів сімейства «Союз» з 1960-их і донині є [[Ракетно-космічна корпорація «Енергія» імені С.П. Корольова|Ракетно-космічна корпорація «Енергія» імені С. П. Корольова]]. Виробництво кораблів здійснюється на головному підприємстві корпорації в підмосковному місті Корольов, а випробування і підготовка кораблів до запуску — у монтажно-випробувальному корпусі (МВК) підприємства на 254-му майданчику космодрому [[Байконур]].


Протягом ряду років космічні кораблі серії «Союз» виявились єдиним засобом виходу людства в космос<ref>{{Cite web|url=http://www.i-mash.ru/news/nov_predpr/22028-rossijjskie-sojuzy-edinstvennojj-sredstvohtml|title=Российские "Союзы" - единственное средство доставки экипажей на МКС » Ресурс машиностроения. Машиностроение: новости машиностроения, статьи. Каталог: машиностроительный завод и предприятия.|website=www.i-mash.ru|accessdate=2018-01-21}}</ref>.
Протягом ряду років космічні кораблі серії «Союз» виявились єдиним засобом виходу людства в космос<ref>{{Cite web|url=http://www.i-mash.ru/news/nov_predpr/22028-rossijjskie-sojuzy-edinstvennojj-sredstvohtml|title=Российские "Союзы" - единственное средство доставки экипажей на МКС » Ресурс машиностроения. Машиностроение: новости машиностроения, статьи. Каталог: машиностроительный завод и предприятия.|website=www.i-mash.ru|accessdate=2018-01-21}}</ref>.


<gallery>
<gallery>
Рядок 48: Рядок 48:
* [[Союз TMA]]
* [[Союз TMA]]
* [[Союз ТМА-М]]
* [[Союз ТМА-М]]
* [[Союз ]]
* [[Союз ]]


Крім того здійснювались роботи і над іншими проектами, які не реалізували в металі. До них зараховують [[Союз 7К-ВІ]] та інші.
Крім того здійснювались роботи і над іншими проектами, які не реалізували в металі. До них зараховують [[Союз 7К-ВІ]] та інші.
Рядок 64: Рядок 64:
* [https://web.archive.org/web/20120328055738/http://www.novosti-kosmonavtiki.ru/content/numbers/231/soyuz-all-flights.pdf Повний перелік польотів космічних кораблів «Союз» всіх модификацій. PDF , 50 кБ]
* [https://web.archive.org/web/20120328055738/http://www.novosti-kosmonavtiki.ru/content/numbers/231/soyuz-all-flights.pdf Повний перелік польотів космічних кораблів «Союз» всіх модификацій. PDF , 50 кБ]
* [http://www.tonkeul.com/soyouz.html Союз(ракета) Французская Гвиана]
* [http://www.tonkeul.com/soyouz.html Союз(ракета) Французская Гвиана]
* [https://www.webcitation.org/6JIxj9Dut?url=http://tvroscosmos.ru/?page=start100 «Старт номер 100. Союз Титанів». Документальний фільм. [[Телестудія Роскосмосу]]]
* [https://www.webcitation.org/6JIxj9Dut?url=http://tvroscosmos.ru/?page=start100 «Старт номер 100. Союз Титанів». Документальний фільм. [[Телестудія Роскосмосу]]]
{{Пілотовані космічні кораблі}}
{{Пілотовані космічні кораблі}}
{{Програма «Союз»}}
{{Програма «Союз»}}

Поточна версія на 12:29, 21 грудня 2023

«Союз ТМА-6» наближається до МКС

«Союз» (рос. «Союз») — назва родини радянських, тепер російських, багатомісних пілотованих космічних кораблів для доставки екіпажів і вантажів на орбітальні станції.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Ракетно-космічний комплекс «Союз» почали проектувати 1962 року в ОКБ-1 як корабель для обльоту Місяця. У космос мала вирушити зв'язка з космічного корабля і розгінних блоків (вироби , і 11К). Згодом цей проект закрили на користь обльоту Місяця на кораблі, який виводила ракета-носій «Протон» (УР500К-Л1), а на базі почали робити 7К-ОК — багатоцільовий тримісний орбітальний корабель (ОК), призначений для відпрацювання операцій маневрування і стикування на навколоземній орбіті, для виконання різних експериментів, у тому числі з переходу космонавтів з корабля в корабель через відкритий космос.

Випробування 7К-ОК почалися 1966 року. Перші три безпілотні запуски: 7К-ОК № 2, відомий, як Космос-133, 7К-ОК № 1 (с��арт якого відкладався, але призвів до спрацьовування системи аварійного рятування (САР) і вибуху ракети на стартовій споруді), 7К-ОК № 3 Космос-140 виявилися невдалими і виявили серйозні недоліки в конструкції корабля. 4-ий запуск з Володимиром Комаровим (Союз-1) виявився трагічним — при посадці космонавт загинув. Тим не менше кораблі доробили і вже 1968го відбулося перше автоматичне стикування 2-х «Союзів», потім — пілотоване, а потім груповий політ трьох кораблів відразу і довготривалий політ.

Також готувався до польотів варіант корабля «Союз-Контакт» для відпрацювання систем стиковки кораблів-модулів 7К-ЛОК і ЛК місячного експедиційного комплексу Л3. У зв'язку з недоведенням місячно-посадкової програми Л3 до стадії пілотованих польотів, необхідність польотів Союзу-Контакту відпала.

1969 року почалося створення довгострокової орбітальної станції. Для доставки екіпажу в найкоротші терміни зробили корабель 7КТ-ОК (Т — транспортний). Він відрізнявся стикувальним вузлом з внутрішнім люком-лазом. Політ корабля автономно тривав до 3 діб, а в складі орбітальної станції — до 60 діб. Четвертий політ корабля цього типу (Союз-11) закінчився трагедією — через розгерметизацію на ділянці спуску загинули Георгій Добровольський, Владислав Волков і Віктор Пацаєв оскільки були без скафандрів. Тому корабель переробили (змінили компонування спускового апарату (СА) для розміщення космонавтів у скафандрах). Через зростання маси систем життєзабезпечення новий варіант корабля 7К-Т став двомісним, позбувся сонячних батарей. Цей корабель став «робочою конячкою» радянської космонавтики 1970-их: 29 експедицій на станції «Салют» і «Алмаз». Його версія 7К-ТМ (М — модифікований) використовувалася у спільному польоті з американським «Аполлоном» за програмою ЕПАС. Для повної точності опису програми «Союз» слід уточнити, що чотири кораблі «Союз», які офіційно стартували після аварії (Союз-11) мали у своїй конструкції сонячні батареї різних типів, однак це були інші версії корабля «Союз» (7К-ТМ, 7К-Т-АФ, 7К-Т-МФ6), відповідно: (Союз-16)/(Союз-19), (Союз-13), (Союз-22).

Наприкінці 1960-их почалося проектування корабля 7К-С для потреб Міністерства оборони СРСР. Він відрізнявся значно вдосконаленими системами (цифрова ЕОМ, нова система управління, об'єднана рушійна установка). Потім від військового використання відмовилися на користь перспективнішої серії кораблів ТКС і модифікація 7К-СТ, «Союз T» (Т — транспортний) літала до станцій Салют-6 і Салют-7. Вдосконаливши спусковий апарат вдалося знову збільшити екіпаж до трьох осіб у скафандрах. Крім того, в цій модифікації знову додано сонячні батареї.

Подальша еволюція систем корабля призвела до модифікації «Союз ТМ»: нова рушійна установка, покращена парашутна система, система зближення тощо. Перший політ здійснений 1986 року до станції «Мир», а останній 2002-го до МКС.

З 2002-го до 2012-го використовувався «Союз TMA» (А — антропометричний). Корабель доопрацювали для польотів на МКС, в ньому могли працювати космонавти, які не помістилися б у «Союз TM» за зростом. Для вишукування резервів пульт космонавтів замінили новим, з сучасною елемент��ою базою, поліпшили парашутну систему, зменшили теплозахист. Останній запуск корабля цієї модифікації відбувся 14 листопада 2011-го (Союз ТМА-22).

У подальшому на кораблі нового типу («Союз TMA-М») планується замінити БЦОМ (вона буде легше на 68 кг) та деякі бортові системи комплексу управління для поліпшення інтеграції з бортовою системою управління МКС, а також розширення можливостей корабля в автономному польоті. Перший політ корабля цього типу з екіпажем на борту відбувся 7 жовтня 2010 року.

Розробником і виробником кораблів сімейства «Союз» з 1960-их і донині є Ракетно-космічна корпорація «Енергія» імені С. П. Корольова. Виробництво кораблів здійснюється на головному підприємстві корпорації в підмосковному місті Корольов, а випробування і підготовка кораблів до запуску — у монтажно-випробувальному корпусі (МВК) підприємства на 254-му майданчику космодрому Байконур.

Протягом ряду років космічні кораблі серії «Союз» виявились єдиним засобом виходу людства в космос[1].

Структура

[ред. | ред. код]
Згори донизу: ПВ, СА і ПАВ

Кораблі серії складаються з трьох частин: приладно-агрегатного відсіку (ПАВ), спускного апарата (СА), побутового відсіку (ПВ).

Спусковий апарат «Союз-ТМА-2» після приземлення

В спускному апараті знаходяться місця для космонавтів, системи життєзабезпечення, керування, парашутна система. Довжина відсіку 2,24 м, діаметр 2,2 м, житловий об'єм 3,5 кубометри. Під теплозахисним екраном розташовані двигуни м'якої посадки, ззовні — перекисні двигуни керування спуском, які керують орієнтацією СА під час польоту в атмосфері. Це дозволяє використовувати аеродинамичні властивості СА і знизити перевантаження. В СА крім космонавтів можна повернути на землю 100 кг вантажу («Союз-ТМА»). СА вкритий теплозахистом на основі абляційних матеріалів.

Модифікації

[ред. | ред. код]

З моменту початку робіт над кораблем було створено 9 модифікацій корабля.

Крім того здійснювались роботи і над іншими проектами, які не реалізували в металі. До них зараховують Союз 7К-ВІ та інші.

Також на основі корабля створили вантажний корабель Прогрес.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Российские "Союзы" - единственное средство доставки экипажей на МКС » Ресурс машиностроения. Машиностроение: новости машиностроения, статьи. Каталог: машиностроительный завод и предприятия. www.i-mash.ru. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 21 січня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]