Ідрісиди: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
Haida (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
== Історія == |
== Історія == |
||
[[Файл:Idrisids-eng.PNG|міні]] |
[[Файл:Idrisids-eng.PNG|міні]] |
||
Ідріс, нащадок [[Алі ібн Абу Таліб]]а, був учасником повстання, піднятого в Медині [[Шиїти|шиїтами]] проти халіфа. Втік в 784/785 році від переслідувань [[Аббасиди|Аббасидів]] на захід Північної Африки, де багато берберських племен — одні добровільно, інші під силою зброї, а також правителі [[Тлемсен]]а і [[Танжер]]а, — визнали його [[імам]]ом. Ідріс I заснував [[Фес]]. |
Ідріс, нащадок [[Алі ібн Абу Таліб]]а, був учасником повстання, піднятого в Медині [[Шиїти|шиїтами]] проти халіфа. Втік в 784/785 році від переслідувань [[Аббасиди|Аббасидів]] на захід Північної Африки, де багато берберських племен — одні добровільно, інші під силою зброї, а також правителі [[Тлемсен]]а і [[Танжер]]а, — визнали його [[імам]]ом. Ідріс I заснував [[Фес]]. |
||
Після нетривалого царювання він помер у 791 році. На думку [[Шиїти|шиїтів]], він був отруєний за вказівкою аббасидського халіфа [[Харун ар-Рашид]]а. Його єдиний син, Ідріс II, народився вже після смерті батька. Ідріс II (незважаючи на те, що він виховувався на землях берберського племені ауреба) наказав убити шейха ауреба — Абу Лейлу Ісхака. Після цього Ідріс II переніс свою столицю в Фес. У Фесі і Аль-Алії були розміщені біженці з [[Кордова|Кордови]] і Кайруана. Ідріс II розширив кордони своєї держави і помер у 829 році. |
Після нетривалого царювання він помер у 791 році. На думку [[Шиїти|шиїтів]], він був отруєний за вказівкою аббасидського халіфа [[Харун ар-Рашид]]а. Його єдиний син, Ідріс II, народився вже після смерті батька. Ідріс II (незважаючи на те, що він виховувався на землях берберського племені ауреба) наказав убити шейха ауреба — Абу Лейлу Ісхака. Після цього Ідріс II переніс свою столицю в Фес. У Фесі і Аль-Алії були розміщені біженці з [[Кордова|Кордови]] і Кайруана. Ідріс II розширив кордони своєї держави і помер у 829 році. |
||
При його сині і наступнику Мухаммаді держава Ідрісидів була розділена між вісьмома синами Ідріса II, що і послужило причиною міжусобиць. На початку X століття посилилися сусіди Ідрісидів: на сході виникла держава [[Фатиміди|Фатимідов]], на півночі посилилися [[Омейяди]]. Користуючись цим, частина племен — мікнасса відклалися від Ідрісидів. |
При його сині і наступнику Мухаммаді держава Ідрісидів була розділена між вісьмома синами Ідріса II, що і послужило причиною міжусобиць. На початку X століття посилилися сусіди Ідрісидів: на сході виникла держава [[Фатиміди|Фатимідов]], на півночі посилилися [[Омейяди]]. Користуючись цим, частина племен — мікнасса відклалися від Ідрісидів. |
||
Версія за 12:25, 2 жовтня 2020
Ідрісиди (араб. الأدارسة al-Adārisah, Berber: Idrisiyen) — арабська династія, що правила на заході Північної Африки в 789—985 роках. В честь засновника Ідріса I, онука Хасана ібн Алі, ідрісиди традиційно розглядаються як засновники марокканської держави.
Історія
Ідріс, нащадок Алі ібн Абу Таліба, був учасником повстання, піднятого в Медині шиїтами проти халіфа. Втік в 784/785 році від переслідувань Аббасидів на захід Північної Африки, де багато берберських племен — одні добровільно, інші під силою зброї, а також правителі Тлемсена і Танжера, — визнали його імамом. Ідріс I заснував Фес.
Після нетривалого царювання він помер у 791 році. На думку шиїтів, він був отруєний за вказівкою аббасидського халіфа Харун ар-Рашида. Його єдиний син, Ідріс II, народився вже після смерті батька. Ідріс II (незважаючи на те, що він виховувався на землях берберського племені ауреба) наказав убити шейха ауреба — Абу Лейлу Ісхака. Після цього Ідріс II переніс свою столицю в Фес. У Фесі і Аль-Алії були розміщені біженці з Кордови і Кайруана. Ідріс II розширив кордони своєї держави і помер у 829 році.
При його сині і наступнику Мухаммаді держава Ідрісидів була розділена між вісьмома синами Ідріса II, що і послужило причиною міжусобиць. На початку X століття посилилися сусіди Ідрісидів: на сході виникла держава Фатимідов, на півночі посилилися Омейяди. Користуючись цим, частина племен — мікнасса відклалися від Ідрісидів.
У першій половині X ст. Ідрісиди визнали верховну владу Фатимідів. Неодноразово піддавалися нападам Іспанських Омейядів. Споріднені Ідрісидам Хаммудіди правили в Малазі (1014/1015 — 1056).
Джерела
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Підручник. – К., 2002.
