Ідрісиди: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ідрісиди''' ({{lang-ar|الأدارسة}} ''al-Adārisah'', [[Берберські мови|Berber]]: Idrisiyen) — [[Араби|арабська]] династія, що правила на заході Північної Африки в 789—985 роках. |
'''Ідрісиди''' ({{lang-ar|الأدارسة}} ''al-Adārisah'', [[Берберські мови|Berber]]: Idrisiyen) — [[Араби|арабська]] династія, що правила на заході Північної Африки в 789—985 роках. честь засновника Ідріса I, онука [[Хасан ібн Алі|Хасана ібн Алі]], ідрісиди традиційно розглядаються як засновники [[Марокко|марокканської]] держави. |
||
== Історія == |
== Історія == |
||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Ідріс, нащадок [[Алі ібн Абу Таліб]]а, був учасником повстання, піднятого в Медині [[Шиїти|шиїтами]] проти халіфа. Втік в 784/785 році від переслідувань [[Аббасиди|Аббасидів]] на захід Північної Африки, де правителі [[Тлемсен]]а і [[Танжер]]а, а також багато берберських племен, одні добровільно, інші під примусом зброї визнали його [[імам]]ом. [[Ідріс I]] заснував [[Фес]]. |
Ідріс, нащадок [[Алі ібн Абу Таліб]]а, був учасником повстання, піднятого в Медині [[Шиїти|шиїтами]] проти халіфа. Втік в 784/785 році від переслідувань [[Аббасиди|Аббасидів]] на захід Північної Африки, де правителі [[Тлемсен]]а і [[Танжер]]а, а також багато берберських племен, одні добровільно, інші під примусом зброї визнали його [[імам]]ом. [[Ідріс I]] заснував [[Фес]]. |
||
Після нетривалого царювання він помер у 791 році. На думку [[Шиїти|шиїтів]], він був отруєний за вказівкою аббасидського халіфа [[Харун ар-Рашид]]а. Його єдиний син, Ідріс II, народився вже після смерті батька. [[Ідріс II]] ( |
Після нетривалого царювання він помер у 791 році. На думку [[Шиїти|шиїтів]], він був отруєний за вказівкою аббасидського халіфа [[Харун ар-Рашид]]а. Його єдиний син, Ідріс II, народився вже після смерті батька. [[Ідріс II]] ( те, що він виховувався на землях берберського племені ауреба) наказав убити шейха ауреба — Абу Лейлу Ісхака. Після цього Ідріс II переніс свою столицю в Фес. У Фесі Аль-Алії були розміщені біженці з [[Кордова|Кордови]] і Кайруана. Ідріс II розширив кордони своєї держави помер у 829 році. |
||
При його сині |
При його сині наступнику Мухаммаді держава Ідрісидів була розділена між вісьмома синами Ідріса II, що і послужило причиною міжусобиць. На початку X століття посилилися сусіди Ідрісидів: на сході в [[Іфрикія|Іфрикії]] виникла держава [[Фатиміди|Фатимідів]], на півночі посилилися кордовські [[Омейяди]]. Користуючись цим частина племен — мікнасса відклалися від Ідрісидів. |
||
У першій половині X ст. Ідрісиди визнали верховну владу Фатимідів. Неодноразово піддавалися нападам Іспанських Омейядів. Споріднені Ідрісидам Хаммудіди правили в [[Малага|Малазі]] (1014/1015 — 1056). |
У першій половині X ст. Ідрісиди визнали верховну владу Фатимідів. Неодноразово піддавалися нападам Іспанських Омейядів. Споріднені Ідрісидам Хаммудіди правили в [[Малага|Малазі]] (1014/1015 — 1056). |
Версія за 14:56, 3 лютого 2022
Ідрісиди (араб. الأدارسة al-Adārisah, Berber: Idrisiyen) — арабська династія, що правила на заході Північної Африки в 789—985 роках. На честь засновника Ідріса I, онука Хасана ібн Алі, ідрісиди традиційно розглядаються як засновники марокканської держави.
Історія
Ідріс, нащадок Алі ібн Абу Таліба, був учасником повстання, піднятого в Медині шиїтами проти халіфа. Втік в 784/785 році від переслідувань Аббасидів на захід Північної Африки, де правителі Тлемсена і Танжера, а також багато берберських племен, одні добровільно, інші під примусом зброї визнали його імамом. Ідріс I заснував Фес.
Після нетривалого царювання він помер у 791 році. На думку шиїтів, він був отруєний за вказівкою аббасидського халіфа Харун ар-Рашида. Його єдиний син, Ідріс II, народився вже після смерті батька. Ідріс II (попри те, що він виховувався на землях берберського племені ауреба) наказав убити шейха ауреба — Абу Лейлу Ісхака. Після цього Ідріс II переніс свою столицю в Фес. У Фесі й Аль-Алії були розміщені біженці з Кордови і Кайруана. Ідріс II розширив кордони своєї держави та помер у 829 році.
При його сині та наступнику Мухаммаді держава Ідрісидів була розділена між вісьмома синами Ідріса II, що і послужило причиною міжусобиць. На початку X століття посилилися сусіди Ідрісидів: на сході в Іфрикії виникла держава Фатимідів, на півночі посилилися кордовські Омейяди. Користуючись цим частина племен — мікнасса відклалися від Ідрісидів.
У першій половині X ст. Ідрісиди визнали верховну владу Фатимідів. Неодноразово піддавалися нападам Іспанських Омейядів. Споріднені Ідрісидам Хаммудіди правили в Малазі (1014/1015 — 1056).
Джерела
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Підручник. – К., 2002.