Єщенко Володимир Дмитрович
Єщенко Володимир Дмитрович | |
На посаді | |
---|---|
з листопада 1917 — Генеральний секретар УНР, кінець квітня 1918 — міністр шляхів сполучень | |
Особові дані | |
Народився | 1878 |
Місце народження | ? |
Місце смерті | ? |
Володи́мир (Вади́м) Дми́трович Є́щенко (1878 — ?) — Генеральний секретар (міністр) шляхів сполучень УНР.
![](http://178.128.105.246/cars-http-upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/9/95/%D0%84%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87.jpg/220px-%D0%84%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87.jpg)
До 1917 працював начальником на Лівобережній залізниці (Харків). Прихильник поглядів Миколи Міхновського, що залучив його до політичної роботи в УНП. У травні 1917 на 1 Всеукраїнському з'їзді залізничників у Харкові обраний головою об'єднаної ради залізниць. За часів УНР — Генеральний секретар (з листопада 1917), міністр (січень-кінець січня та кінець квітня 1918) шляхів сполучень. На посадах, крім галузевих, активно захищав і загальні інтереси, так, після ультиматуму Раднаркому РСФРР пропонував (не чекаючи військових дій з більшовиками) розібрати частину залізничних колій на півночі України і запобігти просуванню злюмпенізованих і червоногвардійських загонів до Києва.
28 грудня 1917 року Генеральний секретаріат утворив Особливий комітет оборони України — Микола Порш, Симон Петлюра, Володимр Єщенко.
Стояв на випуску власних українських грошей (більшість його пропозицій не була підтримана). За Української Держави чолив департаментом Міністерства шляхів. У відчаї в телеграмах голодним залізничникам писав: «Жахи голоду насунулися. Кількість випадків голодної смерті в армії і серед населення зростає з неймовірною швидкістю. Транспорт швидко руйнується», закликав «на подвиг жертви для порятунку країни і свободи, пришвидшити ремонт паровозів, вагонів, пришвидшити їх обіг наскільки це можливо за рахунок сили і свого здоров'я», «Товариші залізничники, допоможіть врятувати країну! Прошу вивісити цю телеграму у всіх кімнатах чергового, конторах, паровозних кондукторських бригад і скрізь на значних місцях».
Його заклики не дали результатів. Не знаходячи виходу з ситуації, що склалася, подав у відставку.
Подальша доля невідома.
- Павло Гай-Нижник Єщенко Володимир (Вадим) Дмитрович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917—1918 р.р. [Архівовано 31 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Історія та сьогодення Південно-Західної [Архівовано 1 листопада 2013 у Wayback Machine.]