Гімн Перу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гімн Перу
Національний гімн Перу
ісп. Marcha Nacional del Perú
КраїнаПеру
СловаХосе де ла Торе Угарте-і-Аларкон
МелодіяХосе Бернардо Альседо
Затверджений1822
Музичний приклад

Національний гімн Перу
ісп. Marcha Nacional del Perú
у Вікісховищі

Національний марш Перу (ісп. Marcha Nacional del PerúMarcha Nacional del Perú) — державний гімн Перу. Був написаний 1821 року під час конкурсу на створення державного гімну, оголошеного Хосе де Сан-Мартіном; 15 квітня 1822 офіційно затверджений. 1869 року в текст гімну були внесені незначні зміни, 1913 року статус гімну був підтверджений на законодавчому рівні.

Текст гімну іспанською

[ред. | ред. код]
Приспів
Somos libres: seámoslo siempre, seámoslo siempre: y antes niegue sus luces: sus luces, sus luces el Sol.
Que faltemos al voto solemne: que la patria al Eterno elevó.
Que faltemos al voto solemne: que la patria al Eterno elevó.
Que faltemos al voto solemne: que la patria al Eterno elevó.
I
Largo tiempo el peruano oprimido: La ominosa cadena arrastró;
condenado a una cruel servidumbre: largo tiempo, largo tiempo: largo tiempo en silencio gimió.
Mas apenas el grito sagrado
¡Libertad! en sus costas se oyó,
la indolencia de esclavo sacude,
la humillada, la humillada: la humillada cerviz levantó
la humillada cerviz levantó
cerviz levantó!.
Приспів
II
Y al estruendo de broncas cadenas: Que escuchamos tres siglos de horror,
de los libres al grito sagrado: que oyó atónito el mundo, cesó.
Por doquier San Martín inflamado,
libertad, libertad, pronunció,
y meciendo su base los Andes: la anunciaron, también, a una voz.
III
Con su influjo los pueblos despiertan: Y cual rayo corrió la opinión;
desde el istmo a las tierras del fuego,
desde el fuego a la helada región.
Todos juran romper el enlace: que Natura a ambos mundos negó,
y quebrar ese cetro que España: reclinaba orgullosa en los dos.
IV
Lima cumple ese voto solemne,
y, severa, su enojo mostró,
al tirano impotente lanzando,
que intentaba alargar su opresión.
A su esfuerzo saltaron los grillo: y los surcos que en sí reparó,
le atizaron el odio y venganza: que heredara de su Inca y Señor.
V
Compatriotas, no más verla esclava.
Si humillada tres siglos gimió,
para siempre jurémosla libre,
manteniendo su propio esplendor.
Nuestros brazos, hasta hoy desarmados: estén siempre cebando el cañón,
que algún día las playas de Iberia: sentirán de su estruendo el terror.
VI
Excitemos los celos de España: Pues presiente con mengua y furor: que en concurso de grandes naciones: nuestra patria entrará en parangón.
En la lista que de éstas se forme: llenaremos primero el reglón: que el tirano ambicioso Iberino,
que la América toda asoló.
VII
En su cima los Andes sostengan: La bandera o pendón bicolor,
que a los siglos anuncie el esfuerzo: que ser libres por siempre nos dio.
A su sombra vivamos tranquilos,
y al nacer por sus cumbres el sol,
renovemos el gran juramento: que rendimos al Dios de Jacob.

Текст гімну українською

[ред. | ред. код]
Приспів
Ми вільні.
будь завжди,
будь завжди: спочатку відмовили його вогні, свої вогні, її вогні Сонце: Нехай ми пропустимо урочисту обітницю: що Батьківщина до Вічного підняла.
Нехай ми пропустимо урочисту обітницю: що Батьківщина до Вічного підняла.
Нехай ми пропустимо урочисту обітницю: Батьківщина до Вічного підняла.
I
Довгий час пригнічений перуанець: Тягнувся зловісний ланцюг;
засуджений до жорстокого рабства: довго, довго-довго мовчки він стогнав.
Але лишень священний крик:
«Свобода!»: було чутно на його берегах.
Рабська бездушність трясе,
принижений,
принижений,
принижена шия піднята: принижена шия піднята: шия мною піднята!
II
І до реву грубих ланцюгів,:Що ми чуємо три століття жаху,
від вільного до святого крику,
котрий чув світ, приголомшений, припинився.
Скрізь, де палав Сен-Мартен,
«свобода, свобода», він вимовив.
Гойдають його базу Анди,
вони також оголосили це одним голосом.
III
Під його впливом пробуджуються народи, :Яка причина трималася думки;
від перешийка до вогненних земель,
від пожежі до замерзлого краю.
Всі вони клянуться розірвати ланку,
що Природа заперечила обидва світи,
і розбити той скіпетр,
що Іспанія пригадала гордістю обох.
IV
Ліма виконує цю урочисту обітницю, :І, сильний його гнів показав,
безпорадні тирани, що кидають,
намагаючись подовжити їх пригнічення.
Цвіркуни стрибали від його зусиль,
і канавки, які він сам ремонтував,
ненависть і помста розпалювали його,
що він успадкував від своїх інків та лорда.
V
Земляки, більше не бачу її раба. :Якщо принижений три століття стогнав,
назавжди присягайся:
зберегти власну шану.
Наше озброєння, до сьогодні безсильне,
завжди заправляє гармати,
ще колись пляжі Іберії: відчують жах їхнього грому.
VI
Збудимо ревнощі Іспанії, :Бо вона відчуває зневагу та лють,
і в змаганні великих народів: наша Батьківщина буде, як ніхто інший.
У списку, який складається,
ми спочатку заповнимо стяжку,
що амбітний тиран Іберіно,
що вся Америка була спустошена.
Офіційний приспів
VII
На його вершині тримаються Анди, :Біколорний прапор або знак,
котрий століттями голосить про: вільне життя,
вільне життя,
вільне життя, що назавжди дано нам.
Житимемо ж спокійно в його тіні,
і коли сонце сходить з-за його вершин,
відновімо велику клятву,
котру ми,
котру ми,
котру ми даємо Богу Якову.

Посилання

[ред. | ред. код]