Сергійчук Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Іванович Сергійчук
професор Володимир Сергійчук
професор Володимир Сергійчук
професор Володимир Сергійчук
Народився13 березня 1950(1950-03-13) (74 роки)
Прибережне, Ружинський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик, політик, викладач університету, письменник
Alma materФакультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1972)
Українська сільськогосподарська академія (1977)
Галузьісторія
ЗакладКНУ імені Тараса Шевченка
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор історичних наук (1982)
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня Хрест Івана Мазепи ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Особ. сторінкаserhijchuk.unicyb.kiev.ua
CMNS: Сергійчук Володимир Іванович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Сергійчук.

Володи́мир Іва́нович Сергійчу́к (нар. 13 березня 1950, Пустоха, Ружинський район) — український історик, політик, письменник, професор, директор Центру українознавства Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка (2000—2007 рр.), академік АН ВШ України.

В 1982 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Народна армія на Україні в роки визвольної війни 1648 — 1654 (організація, озброєння, забезпечення)», а в 1992 — докторську «Українське козацьке військо в другій половині XVI — середині XVII ст.». Досліджує проблеми історії України, зокрема українського козацтва, розселення українців у світі, національних меншин в Україні, діяльності ОУН-УПА, внеску українців у розвиток світової науки і культури. Автор численних публікацій у періодиці.

Родина

[ред. | ред. код]

Народився 13 березня 1950 року в селі Пустоха (зараз село Прибережне, Ружинського району, Житомирської області. Українець. Батько Іван Мусійович (1916—1989) — колгоспник, мати Явдоха Федорівна (1914—2007) — колгоспниця, дружина Тетяна Григорівна (1955) — фармацевт, син Богдан (1972) — дипломат, син Григорій (1980) — молодший науковий працівник Інституту соціальної і політичної психології, дочка Тетяна (1982) — кореспондент Українського радіо.

Родина мешкає в місті Дубно.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вчився в Київському університеті імені Т. Шевченка, на факультеті журналістики (1967-1972), в Українській сільськогосподарській академії (1973—1977, заочне навчання).

1972-1987 — літпрацівник, завідувач відділу, редакції газети «Сільські вісті».

З 1987 — асистент, старший викладач, доцент, професор Київського університету ім. Т. Шевченка.

Академік АНВШУ (1996).

У березні 2014 року з'явилась інформація про те, що Володимир Сергійчук збирається судитися з людьми, які від його імені друкують підручники з викривленням історією України. Про це історик заявив в коментарі  Gazeta.ua [1].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Праці

[ред. | ред. код]
  • «Іменем Війська Запорозького» (1991)
  • «Національна символіка України» (1992)
  • «Німці в Україні» (1994)
  • «Етнічні межі і державний кордон України» (1996, 2000)
  • «ОУН-УПА в роки війни» (1996)
  • «Армія Богдана Хмельницького» (1996)
  • «Наша кров — на своїй землі» (1996)
  • «Уся правда про єврейські погроми» (1996)
  • «Як нас морили голодом» (1996)
  • «Богдан Хмельницький та його старшина» (1996)
  • «Трагедія українців Польщі» (1997)
  • «Погроми в Україні. 1914 — 1920» (1998)
  • «Десять буремних літ. Західноукраїнські землі в 1944 — 1953 роках» (1998)
  • «Українська соборність» (1999),
  • «Депортація поляків з України» (1999)
  • «Симон Петлюра і єврейство» (1999)
  • «Правда про „золотий вересень“ 1939-го» (1999)
  • «Українізація Росії» (2000)
  • «Радянські партизани проти ОУН-УПА» (2000)
  • «Новітня каторга» (2001)
  • «Український Крим» (2001)
  • «Нескорена церква. Подвижництво греко-католиків у боротьбі за віру і державу» (2001)
  • «У боротьбі за рідну віру римо-католики України завжди були несхитними» (2001)
  • «Неусвідомлення України» (2002)
  • «Трагедія Волині» (2003)
  • «Поляки на Волині в роки Другої світової війни» (2003)
  • «Самі себе звоювали» (2003)
  • «Дмитро Вишневецький» (2003)
  • «Переяславська рада — трагедія України і програш Європи» (2003)
  • «Симон Петлюра» (2004)
  • «Український здвиг: Закерзоння. 1939—1947» (2004)
  • «Український здвиг: Волинь. 1939—1955» (2005)
  • «Український здвиг: Прикарпаття. 1939—1955» (2005)
  • «Український здвиг: Поділля. 1939—1955» (2005)
  • «Український здвиг: Наддніпрянщина. 1941—1955» (2005)
  • «Тавруючи визвольний прапор. Діяльність агентури та спецбоївок НКВС-НКДБ під виглядом ОУН-УПА» (2006)
  • «Що дала Україна світові» (2008 — українською і турецькою мовами, 2009 — англійською)
  • «Трагедія Волині. Причини й перебіг польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни» (2009)
  • «В обороні української правди» (2010)
  • «Утверджувати правду, а не догоджати сусідові», [1] [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.], Газета «День» № 118, 10 липня 2013 року
  • «Українські державники: Андрей Шептицький» (2015)
  • «Депортації українців до Казахстану» (2017)
  • «Голодомор 1932—1933 років як геноцид українства» (2018)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ��� Професор Володимир Сергійчук судитиметься через книжку, якої не писав. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 25 грудня 2016.
  2. ↑ Указ Президента України від 18 січня 2007 року № 21/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Указ Президента України від 23 лютого 2010 року № 227/2010 «Про відзначення державними нагородами»
  4. ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»

Посилання

[ред. | ред. код]
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сергійчук_Володимир_Іванович&oldid=36427376