Берклій
Берклій (Bk, лат. Berkelium) — штучно отриманий радіоактивний трансурановий хімічний елемент групи актиноїдів з атомним номером 97. Берклій не має стабільних ізотопів, найбільш довгоживучий нуклід 247Bk має період напіврозпаду 1380 років.
Історія
ред.Одержаний штучно в 1949 році групою Сіборга в Каліфорнійському університеті в Берклі.
Походження назви
ред.Названий на честь місця, де був одержаний — Берклі, за аналогією з елементом тербієм, що є його аналогом серед лантаноїдів, названим на честь містечка Іттербю[1]. Раніше його називали беркелієм.
Ізотопи
ред.Відомо 17 штучно створених ізотопів берклію з атомними масами від 234 до 251. Один з них метастабільний (248mCm). П’ять ізотопів мають період напіврозпаду більший ніж день[2]:
| Масове число | Період напіврозпаду |
|---|---|
| 245 | 4,95 дня |
| 246 | 1,8 дня |
| 247 | 130 років |
| 249 | 330 днів |
У природі берклій не зустрічається, окрім забруднень від ядерних випробувань і чорнобильської катастрофи. Берклій вироблявся у природному ядерному реакторі Окло 1,8 мільярдів років тому[3].
Отримання
ред.Берклій одержують як побічний продукт при виробництві каліфорнію-252. 247Bk отриманий у 1965 з 244Cm обстрілом α-частинками. Ізотоп 248Bk не був визначений[4]
Застосування
ред.Окрім наукових досліджень, берклій-249 використовується як джерело каліфорнію (що утворюється при його розпаді). Також, бомбардуючи мішені з берклію отримують важкі елементи, такі як лоуренсій, резерфордій і борій[5].
Примітки
ред.- ↑ About Berkelium [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Isotopes of the Element Berkelium [Архівовано 5 червня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Nature's Building Blocks: An A-Z Guide to the Elements [Архівовано 5 червня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ J. Milsted, A. M. Friedman, C. M. Stevens: «The Alpha Half-life of Berkelium-247; a new Long-lived Isomer of Previous Berkelium-248», у: Nuclear Physics, 1965, 71 (2), S. 299–304; DOI:10.1016/0029-5582(65)90719-4.
- ↑ Morss,Edelstein,Fuger, 2010, с. 1447.
Література
ред.- Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
- L.R. Morss, Norman M. Edelstein, Jean Fuger. Actinium // The Chemistry of the Actinide and Transactinide Elements. — 4. — Дордрехт, Нідерланди : Springer Science & Business Media, 2010. — Т. 1. — 4191 с. — ISBN 978-94-007-0211-0.
| Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
