Канів: відмінності між версіями

Канів
Герб Канева Хоругва Канева
Успенський собор
Основні дані
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Канівська міська рада
Код КОАТУУ:	7110300000
Засноване	—
Перша згадка	1078
Магдебурзьке право	1601
Статус міста	з 1796 року
Населення	25 224 (2015)
Площа	17,42 км²
Поштові індекси	19000 - 19009
Телефонний код	+380-4736
Координати	49°44′41″ пн. ш. 31°27′21″ сх. д. / 49.74472° пн. ш. 31.45583° сх. д. / 49.74472; 31.45583Координати: 49°44′41″ пн. ш. 31°27′21″ сх. д. / 49.74472° пн. ш. 31.45583° сх. д. / 49.74472; 31.45583
Міста-побратими	Ламберсар, Франція Сонома (Каліфорнія), США Фірзен, Німеччина
День міста	Третя неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Миронівка
До станції	45 км
До обл./респ. центру
- залізницею	169 км
- автошляхами	75 км
До Києва
- автошляхами	150 км
Міська влада
Рада	Канівська міська рада
Адреса	м. Канів, вул. Олега Кошового, 3
Міський голова	Ренькас Ігор Олександрович
Канів у Вікісховищі Карта Канів Канів

Ка́нів — місто обласного підпорядкування, районний центр Канівського району Черкаської області. Населення — 25 224 (на 1 вересня 2015 року) особи.

Місто розташоване на правому березі ріки Дніпро. Відстань до Києва — 120 км, до Черкас — 78 км.

Про походження назви міста є кілька гіпотез. Дві з них тлумачать її, як слово татарського походження. Означає воно «ханський перевіз»^[1] та «місце крові»^[2]. Ще однією версією у перекладі з тюркської — «Дім Хана» («Кхан ев»)^{[джерело?]}. За народним переказом, Канів походить від назви птаха-канюка^[3]. Крім того, існує грецька версія походження міста — місто очерету, на що вказує і грецька колонія поблизу Канева. Мається на увазі схожість назви міста з грецьким словом «канос» — очерет, місце очерету. Запропонована одним з сучасних дослідників Канівщини^{[джерело?]}.

Перша письмова згадка про Канів міститься в «Печерському патерику» і датується між 1074 і 1088. Канів згадується також у 1144 році, коли князь Всеволод Ольгович заснував тут церкву святого Юрія (Успенський собор). У середині ХІІ століття Канів був великим містом і відігравав велику роль в житті Давньої Русі. 1155 року він відомий як офіційне місце зустрічей руських князів з половецькими послами. Тут проходив великий шлях «з варяг у греки», який був важливою торговою артерією держави.

Місто не раз руйнували, зрівнювали з землею. У 1240 році Канів захопили і спустошили монголо-татарські орди, очолювані Батиєм.

Неодноразово Канів переходив із рук в руки. 1320 місто взяв литовський князь Гедимін. 1362 року місто опинилося під владою Великого князівства Литовського. За нього місто виросло і перетворилось на помітний торговельний центр. Починається будівництво Канівської фортеці.

У XVI столітті Канів став своєрідною козацькою святинею. Літні запорожці, які вже не могли брати участь у походах і боях, почали селитися та доживати віку на Чернечій горі, неподалік Канівського монастиря. 1578 року козаки перевезли сюди останки скараного у Львові гетьмана Івана Підкови, ще один гетьман запорізького війська, Яків Шах, доживав тут свій вік. У Каневі похований також гетьман Самійло Кішка.

1595 року Канів та інші міста і села сучасної Черкащини охопило повстання під проводом Северина Наливайка, а у 1591–1593 роках тут прокотилось повстання проти польської шляхти, яке очолив гетьман реєстрових козаків Криштоф Косинський.

1600 року Каневу було надано Магдебурзьке право.

У 17 столітті канівці брали активну участь у повстаннях проти польсько-шляхетського панування.

1625 Канів був спалений. 1630 місто ще раз спалене татарами.

У 30-х роках XVII століття в місті було створено Канівський полк, що брав активну участь у визвольній війні українського народу.

У 1662 р. під Каневом відбулась битва між військами правобережного гетьмана Ю.Хмельницького та лівобережного гетьмана Я.Сомка, у якій Хмельницький зазнав поразки.

Пізніше Канів не раз переходив з рук в руки. Після Андрусівського миру 1667 року Канів відійшов до Польщі, а за Бучацьким мирним договором з 1672 року місто було під владою турків. В вересні 1678 року турки повністю зруйнували місто.

У 1679 році, за наказом московської влади та гетьмана І.Самойловича більшу частину населення Канева було насильно переселено на Лівобережну Україну (так званий Великий згін). Гарнізон міста намагався протистояти загонам Самойловича, але фортецю було взято штурмом.^[4]

У 1711–1712 рр. за наказом російської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на Лівобережжя.

Під час Коліївщини підрозділи повстанців на чолі з Семеном Неживим і Микитою Швачкою у червні підійшли до Канева і, поповнивши ряди місцевими надвірними козаками, штурмом оволоділи канівським замком^[5][6].

1793 року відбувся другий розподіл Польщі, в результаті якого вся Правобережна Україна, у тому числі й Канів, перейшла до складу Російської імперії.

Після січневих подій 1905 року у Петербурзі канівців посилили боротьбу проти самодержавства. Революція 1905—1907 років охоплювала весь повіт. Після Лютневої революції 1917 року маси знову піднялися на боротьбу за політичні права й свободи.

У другій половині березня 1918 року місто захопили австро-німецькі війська. Наприкінці квітня 1918 року біля Канева зупинився 2-й Польський корпус, який 12 травня 1918 року оточили і роззброїли німці^[7]. На початку січня 1919 року місто було під контролем Армії УНР. 9 лютого 1919 року владу в місті захопили більшовики. Після громадянської війни у винятково складних умовах розпочалась відбудова промисловості і господарства Канева. У березні 1924 року створено перше колективне господарство імені В. І. Леніна.

У ході Другої світової війни 15 серпня 1941 року нацистські війська захопили Канів. Місто було визволене від нацистів січня 1944 року.

У повоєнні роки відбудовується місто та розвивається промисловість. Новий етап у розвитку Канева розпочався з 1964 року в зв'язку з будівництвом Канівської ГЕС. У 1969 р. розпочато будівництво Канівського електромеханічного заводу «Магніт». У результаті Канів істотно змінився, набрав рис індустріального міста.

Переважають підприємства харчової й переробної галузей.

Канівський «Маслосирзавод» (корпорація «Клуб сиру») увійшов у п'ятірку українських експортерів молочної продукції. Тверді сири під маркою «Канівські традиції», сухе молоко, масло користуються попитом в країнах близького і далекого зарубіжжя.

Продукцію під торговою маркою «Верес» виготовляє ЗАТ «Агроекопродукт» (до 1998 року—"Завод продтоварів"). В Каневі та селах району розміщені кілька переробних заводів цього підприємства, а також, сільськогосподарські угіддя, які належать йому ж.

ПрАТ «Миронівська птахофабрика» — компанія-виробник продукції бренду «Наша Ряба» і є найбільшим в Європі підприємством, що виробляє м'ясо птиці. Входить до складу Групи підприємств ПАТ «Миронівський хлібопродукт».

До числа найбільших роботодавців і джерел місцевого бюджету входить Канівська гідроелектростанція.

Діє завод побутових виробів «Квант». Декілька цехів електромеханічного заводу «Магніт» займаються випуском товарів побутового призначення.

Проблемами в господарстві міста є використання сміттєзвалища (площа 3 га), що знаходиться за 5 км на північній околиці міста, неподалік села Бобриця. Це єдине сміттєзвалище Канева, воно не має ніяких стандартних норм з використання, що приводить до частих загорянь сміття.^[8]

У Каневі діють 5 загальноосвітніх шкіл, школа-інтернат, філія Східно-європейського університету менеджменту, Канівський гуманітарний інститут Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (в минулому Канівське училище культури та мистецтв), Канівське вище професійне училище та Канівський еколого-інформаційно-технологічний коледж

• Канівський історичний музей — м. Канів, вул. Героїв Небесної Сотні, 15;
• Канівський музей народного декоративного мистецтва — м. Канів, вул. Героїв Небесної Сотні, 64;
• Державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів» — м. Канів, вул. Енергетикiв, 68;
• Шевченківський національний заповідник «Тарасова гора» — м. Канів, Тарасова Гора;
• Бібліотека-музей Гайдара — м. Канів, вул. Успенська, 78.
• Музей військової техніки просто неба

• Урочище Ісковщина: поселення трипільської культури (3 тис. до н. е.) та скіфського часу (7-3 ст. до н. е.)
• Підніжжя великого скіфського городища: поселення епохи бронзи (поч. 2 тис. до н. е.)
• Урочище Бабенківська левада: поселення епохи бронзи (поч. 2 тис. до н. е.)

• Успенський (Георгіївський) собор, 1144
• Будинок Базиліанського училища, 1784
• Будинок в якому мешкав М. Ф. Біляшівський, 1904, Канівський Природний заповідник.

• Костянецький Яр — комлексна пам'ятка природи місцевого значення.
• Канівські куести — геологічна пам'ятка природи місцевого значення.
• Канівські луски — геологічна пам'ятка природи місцевого значення.

• Могила Миколи Біляшівського, 1926, (Канівський Природний заповідник).
• Могила Олександра Ленського, стела та барельєф, 1908 (1954) Меморіальний парк.
• Могила Аркадія Гайдара, 1947, Меморіальний парк.
• Могила борців за Радянську владу у 1919 році, Меморіальний парк.
• Могила радянського воїна, 1944, вул. Бузницького, цвинтар.
• Братська могила радянських воїнів, 1943—1944, вул. Бузницького.
• Братська могила радянських воїнів, 1941, вул. Дорошенка.
• Меморіал на честь радянських воїнів, які обороняли і визволяли Канівщину та воїнів земляків, (1985, скульптор С. Мороз-Усенко, архітектор О. К. Стукалов).
• Пам'ятник жертвам фашизму 1941—1945 років, вул. Київська.
• Пам'ятник жертвам чорнобильської трагедії, 2000.
• Пам'ятник жертвам афганської війни, 2001.
• Пам'ятник жертвам голодомору 1932—33 (1993), вул. Київська.
• Пам'ятник жертвам голодомору 1932—33 (2003), вул. Монастирок.

• Пам'ятник Леніну, 1947, демонтовано.
• Пам'ятник Леніну, 1970, демонтовано.
• Пам'ятник героям бронепоїзда №56, 1980.
• Пам'ятник морякам Дніпровської військової флотилії, 1981, набережна.
• Пам'ятник воїнам 26-ї Армії, 1981, пл. Соборна.
• Пам'ятник розстріляним у Берестовецькому яру (вул. Київська).
• Пам'ятний знак Героям — уродженцям Канівщини.
• Пам'ятний знак В'ячеславу Чорноволу.
• Пам'ятник кобзарю біля греблі Канівської ГЕС.
• Пам'ятник Пресвятій Богородиці, біля Свято-Успенського собору.
• Братська могила та пам'ятник воїнам, які загинули під час боротьби за Канів проти німців у Другій світовій війні, (Меморіальний парк).
• Погруддя Олега Кошового
• Пам'ятник Святому Макарію Канівському, біля Свято-Успенського собору.

• Місце, де Тараса Шевченка мав намір оселитися у 1859 році, Шевченківський національний заповідник.
• Шлях по якому везли домовину з прахом Тараса Шевченка від Успенського Собору у 1861 році.
• Могила Тараса Шевченка, пам'ятник на могилі, Шевченківський національний заповідник.
• Могила Ликерії Полусмак, нареченої Тараса Шевченка, 1917, вул Сельце, цвинтар.
• Могила кобзаря Олексія Чуприни.
• Меморіальний камінь на місці самоспалення Олекси Гірника, 1979, Шевченківський національний заповідник.
• Пам'ятник Івану Підкові, 2007, вул. Монастирок.
• Меморіальний камінь із прахом Віри Річ, 2011, вул. Монастирок, цвинтар.
• Меморіальна плита на могилі Івана Ядловського, Шевченківський національний заповідник.

Народилися в Каневі

• Андрієвський Митрофан Олександрович (1842−1887) — український філолог і педагог,
• Андрієвський Олексій Олександрович (1845 — 1902) — український педагог, історик, літератор, публіцист, археограф і громадський діяч,
• Арабажин Костянтин Іванович (1866−1929) — російський і український літературознавець, журналіст, письменник,
• Горева Євгенія Антонівна (*1930) — перекладач,
• Гриненко Галина Олександрівна (*1925) — поетеса,
• Кусенко Ольга Яківна (1919−1997) — українська актриса,
• Лойцкер Юхим Борисович (Хаїм) (1898—1970) — єврейський та український освітній діяч, письменник, літературознавець.
• Міненко Любов Павлівна (*1950) — українська художниця
• Приходько Людмила Іванівна (*1945) — українська актриса,
• Прудкий Никон Іванович — бандурист,
• Самійло Кішка (1530 (?) — 1602 (1620)) — козацький отаман, старший війська Запорозького (1574 — 1575, 1599 — 1602),
• Тарахан-Береза Зінаїда Панасівна (*1939) — український літературознавець
• Толок Віталій Павлович — народний артист УРСР
• Федорів Дмитро Лукич (1895—1926) — підполковник Армії УНР.
• Чупилка Анатолій Михайлович, молодший сержант ЗСУ, загинув у боях за Дебальцеве

Поховані в Каневі

• Тарас Григорович Шевченко (1814 —1861) — український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч, могила розташована на Чернечій (Тарасовій) горі.
• Аркадій Петрович Гайдар (1904—1941) — чекіст, радянський дитячий письменник-прозаїк.
• Ленський Олександр Павлович (1847—1908) — російський актор, один з перших режисерів МХАТу.
• Іван Підкова (? — 1578) — гетьман, похований в монастирі.
• Самійло Кішка 1530 (?) — 1602 (1620)) — козацький отаман, старший війська Запорозького (1574 — 1575, 1599 — 1602).

Інші

• У місті багато років мешкав та був похований відомий український археолог М. Ф. Біляшівський, який значну частину свого життя віддав вивченню минулого Канева та його околиць.
• Ядловський Іван Олексійович (1846 — 1933) — сторож і доглядач могили Тараса Шевченка в 1884—1933 роках.
• 1896 року в місті жила Марко Вовчок, українська письменниця;
• один рік у канівський школі навчався Олег Кошовий (1926—1943) — учасник, один з організаторів підпільної комуністичної організації «Молода гвардія»;
• 1913-го  у місті мешкав Г. М. Хоткевич, український письменник, історик, композитор, мистецтвознавець, етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч.
• У Каневі, на Чернечій горі, в ніч з 21 на 22 січня 1978 вчинив самоспалення на знак протесту проти русифікації Олекса Гірник.
• У Каневі постійно жив і працював директором повітового училища поет і педагог В. С. Гнилосиров (А. Гавриш).

Почесні громадяни Канева

• Тронько Петро Тимофійович — державний та політичний діяч, вчений-історик;
• Тараненко Іван Григорович — педагог, профспілковий та суспільний діяч^[9].

Канівські старости

• Іван Петрович Немирович — староста черкаський, стриєчний брат Андрія Немировича^[10]
• Йосиф Халецький^[11]
• Михайло Вишневецький  — гетьман козацтва
• Вишневецький Михайло Михайлович
• Чарнецький Стефан Станіслав (†1703) — з 1663 року, став після стрия Чарнецького Стефана, польний писар коронний^[12]
• Зелінський (ім'я невід.) — другий чоловік Ізабелли Сераковської гербу Доленґа, доньки белзького каштеляна^[13] Яна Анджея

У 1918 році голова Центральної Ради Михайло Грушевський мав намір перевести столицю Української Народної Республіки до Канева, однак не встиг.^[14]

23 лютого 2016 року політична партія «Опозиційний блок» оприлюднила проект змін Конституції України, в якому запропоновано зробити Канів адміністративною столицею України.^[15][16]

Панорама Дніпра та Канева з Лисої гори

• Я.В. Верменич, О.І. Бонь. Канів // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 80. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• О. М. Ісаєва. Канів // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

• Канів. Фоторозповідь про місто Черкаської області Української РСР, де похований великий син українського народу, поет, революційний демократ Т. Г. Шевченко, про історію Канева та його сьогодення / Автор-укладач Віктор Олександрович Сидор��нко. — Київ : «Мистецтво», 1979. — 64 с. — 25 000 прим. (укр.) (англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Канів

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Канів
• http://www.dniprowazirka.com.ua/ Сайт канівської міськрайонної газети «Дніпрова Зірка» (дата заснування газети 17 квітня 1921 р.)
• Форум Канева Канівський форум. Багато фото.
• Громадський сайт Канева Новини міста.
• info.kaniv.tv Сайт добрих канівських патріотів-націоналістів. Багато історичних статей, старі та нові фото Канева, рідкісні відскановані матеріали.
• Kaniv City Інтернет-видання, присвячене Каневу та Канівському району
• Облікова картка
• Kanevala — самодіяльний сайт викладачів та студентів-практикантів Київського Державного Університету. Окрім напів-жартівливого студентського фольклору містить унікальні фотографії Канева 60-х років XX ст.
• KaniWiki — краєзнавча енциклопедія Канева, присвячена, передусім, новітній історії міста. Містить відскановані версії ряду рідкісних видань про Канівщину
• JewUa.org — Історія єврейської громади Канева (англійською мовою)
• Шевченківський заповідник. Фото
• Тарасова гора у різні пори року. Фото
• Христина Стебельська: «Дорога до Шевченка веде через усю Україну». Фото
• Канів. Подорожі до Тарасової гори. Фото
• Проща до Шевченка триває. Фото
• Незабутнє. Готуємося до 200-річчя Кобзаря. Фото
• Христина Стебельська: «Шлях до Шевченка». Фото
• Христина Стебельська: «Квіти для Шевченка завжди важливіші за слова». Фото
• Христина Стебельська: «Фото на Тарасовій горі завжди пам'ятаєш»
• Kaniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 806. (пол.)— S. 806—819. (пол.)

Статті та теми пов'язані з мiстом п о р Адміністративний устрій Черкаської області Звенигородський район Ватутінська · Звенигородська · Тальнівська · Шполянська · Вільшанська · Єрківська · Катеринопільська · Лисянська · Стеблівська · Бужанська · Виноградська · Водяницька · Лип'янська · Матусівська · Мокрокалигірська · Селищенська · Шевченківська Золотоніський район Золотоніська · Драбівська · Чорнобаївська · Великохутірська · Вознесенська · Гельмязівська · Зорівська · Іркліївська · Новодмитрівська · Піщанська · Шрамківська Уманський район Бабанська · Баштечківська · Буцька · Дмитрушківська · Жашківська · Іваньківська · Ладижинська · Маньківська · Монастирищенська · Паланська · Уманська · Христинівська Черкаський район Балаклеївська · Березняківська · Білозірська · Бобрицька · Будищенська · Городищенська · Кам'янська · Канівська · Корсунь-Шевченківська · Леськівська · Ліплявська · Медведівська �� Михайлівська · Мліївська · Мошнівська · Набутівська · Ротмістрівська · Руськополянська · Сагунівська · Смілянська · Степанецька · Степанківська · Тернівська · Червонослобідська · Черкаська · Чигиринська колишні Баландинська · Бузівська · Лебедівська · Соколівська · Хлистунівська п о р Міста Черкаської області Ватутіне · Городище · Жашків · Звенигородка · Золотоноша · Кам'янка · Канів · Корсунь-Шевченківський · Монастирище · Сміла · Тальне · Умань · Христинівка · Черкаси · Чигирин · Шпола п о р Історичні населені місця Черкаської області Черкаси • Городище • Звенигородка • Золотоноша • Кам'янка • Канів • Корсунь-Шевченківський • Лисянка • Сміла • Стеблів • Тальне • Умань • Чигирин п о р Міста і селища над Дніпром (від джерела до гирла)  Росія Бочарово¹ • Верхньодніпровський • Дорогобуж • Смоленськ  Білорусь Дубровно • Орша • Копись • Шклов • Могильов • Бихів • Рогачов • Жлобин • Стрешин • Речиця • Лоєв • Комарин²  Україна Радуль • Любеч • Вишгород • Київ • Козин • Українка • Ржищів • Канів • Черкаси • Градизьк • Світловодськ • Кременчук • Горішні Плавні • Верхньодніпровськ • Кам'янське • Дніпро • Запоріжжя • Василівка • Дніпрорудне • Марганець • Енергодар • Нікополь • Кам'янка-Дніпровська • Нововоронцовка • Велика Лепетиха • Горностаївка • Берислав • Каховка • Таврійськ • Нова Каховка • Козацьке • Дніпряни • Олешки • Антонівка • Херсон • Гола Пристань • Очаків³ 1. Бочарово — село біля витоку ріки. 2. Комарин розташований нижче Любеча: від Лоєва до гирла р.Прип'ять Дніпро тече по кордону. 3. Очаків — порт на Дніпровському лимані.

Географія та географічні карти GeoNames · INaturalist · Who's on First Тематичні сайти Quora Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Енциклопедія України в Інтернеті · Internetowa encyklopedia PWN Нормативний контроль Freebase: /m/037_9z · GND: 4252843-4 · J9U: 987007557759605171 · LCCN: n85081827 · NKC: ge478072 · VIAF: 151996591