Індо-скіфське царство: відмінності між версіями

Індо-скіфське царство
Царство
I ст. до н. е. – I ст.
Індо-скіфське царство
Столиця	Сігал Таксила Міннагара
Мови	Скіфська Пракрити
Релігії	Буддизм Індуїзм Зороастризм
Форма правління	Монархія
Історія
- Заснування	I ст. до н. е.
- Зміна династії	I ст.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Індо-скіфське царство

Індо-скіфське царство — сучасна умовна назва стародавньої держави, яка існувала у I ст. до н. е.- I ст. н. е. на території сучасних Пакистану, Афганістану та Пн.-Зах. Індії. В епіграфічних пам'ятках сакських правителів відома згадка назви цієї держави (чи, враховуючи політичниу нестабільність сакської держави, радше етнічної території) — Сакастан (Saḵastanasa). В індійській літературі щодо територій, захоплених саками, використовувалася назва Шакадвіпа.

Відомо, що у 166/5 рр. до н. е. після жахливої поразки від хунну та усунів, тохари мігрують з Ганьсу до Семиріччя, розбивають саків, й примушують останніх мігрувати на південь. Перетнувши Памір та Каракорум саки, розграбувавши Бактрійське царство близько 145 р. до н. е., мігрують у південному-західному напрямку та розселяються у Зранці та Харахваті давши нову назву захопленим територіям — Сакастан (у сучасному Кандагарі).

У 129 р. до н. е. залучені до війни проти Селевкідів саки розбивають парфянське військо та вбивають Фраата ІІ Аршака.

Після перемоги над гутіями-тохарами восени 119 року до н. е., Міхрдат Аршак почав тривалу кампанію проти саків. Наразі невідомі будь-які факти з перебігу цієї кампанії. Відомий лише її результат — саків було інкорпоровано до Парфянського царства, сакська правляча династія Сурена в новоствореній Міхрдатом ієрархії парфянської еліти посіла чи не найзначніше місце власне після Аршакідів — тільки пре��ставник роду Сурена міг коронувати Аршакіда на царство. Це відбулося близько/до 111/110 р. до н. е. та було відображено на монетах легендою грец. ΒΑΣΙΛΕΩΣ ΒΑΣΙΛΕΩΝ ΑΡΣΑΚΟΥ ΔΙΚΑΙΟΥ ΕΥΕΡΓΕΤΟΥ ΚΑΙ ΦΙΛΕΛΛΗΝ — «Цар Царів Аршак …».^[1]

Після угоди з Міхрдатом, напрямок експансії саків з західного змінився на східний.^[2]

Першим відомим царем саків є Май (Мога). Питання щодо часу володарювання цього правителя скіфів залишається відкритим, приблизно в діапазоні між останьою чвертю II ст. до н. е. та першою чвертю I ст. до н. е. Єдиною епіграфічною пам'яткою, датованою за «Ерою Моги» залишається посвята Кшагарати Патіки за батька Ліяку Кудзулуку (78 р. Магараджі Великого Моги — CKI 46), яку наразі датують близько межі тисячоліть.

Головним джерелом інформації щодо цього царя сакаравлів/сакарауків залишається нумізматика. Відома досить велика кількість монетних емісій Мая/Моги, які імітують як парфянські, так й монети індо-скіфських династів Гіндукуша та Ґандгари. На монетах немає портретів царя, а велика кількість зображень різних богів, як елінського, так і індійського пантеону свідчить про абсолютну лояльність скіфської еліти до представників будь-яких релігій та культів.^[3]

Питання датування цього першого захоплення Ґандгари Маєм/Могою остаточно невирішено. Найбільш поширеними є дві думки:

• близько/до 109 р. до н. е., тобто до часу, коли саки були підкорені Міхрдатом Аршаком;^[3]
• після 88 р. до н. е., року смерті Міхрдата, коли за часів його слабких наступників Парфія швидко втратила й авторитет, й території як на західних, так і на східних кордонах.^[4]

На користь останнього датування говорить й те, що саме до цього часу відноситься й прийняття титуту «цар царів» ще однім доненавна васалом Парфян — Тиграном II Вірменським.

Криза в домі Аршакідів закінчилася за безпосередньої та активної участі сакської еліти — у 77 р. до н. е. саки звели на парфянський трон Санатрука, представника бокової гілки Аршакідів, що вела свій родовід від брата Аршака (I) на ім'я Тірідат.^[5] Отже, починаючи з Санатрука й до Артабана сакський фактор залишався вирішальним в усіх династійних війнах серед Аршакідів.

В контексті питання взаємовідносин між Аршакідами та Сурена залишається відкритим й статус «парфянського Сакастану». Наскільки був значним контроль Аршакідів цих територій — абсолютний, номінальний чи, взагалі, ці території не контролювались Аршакідами — невідомо.

• Монети Мая/Моги
• 
  Монета з конем та сагайдаком
• 
  Монета з Буддою
• 
  Монета з Зевсом
• 
  Монета з Шивою
• 
  Монета дружини Мая Махени

Наразі відомі монети найближчих наступників Мая/Моги — Вонона, Спалура/Спалагора. Певні монети царя царів Вонона на реверсі мають легенду зі згадкою «брата великого царя Спалагора».^[6] та «син Спалагора Спалагадама».^[7] Монети царя Спалура (Спаліріса/Спалагора) карбувалися з легендами «цар Спалагдама (Спалагадама), син Спалура»^[8] та «великий цар Великий Аз».^[9] Будь-яких інших згадкок цих царів (окрім Аза) немає. Судячи з титулатури на монетах, Спалур втратив контроль над Індо-Грецькими царствами регіону і певний час обмежувався титулом не «цар царів», навіть не «великий цар», а лише «цар».

Вперше ім'я Аза з'являється на монетах великого царя Спалура як співправителя останього: хар. maharajasa mahatakasa ayasa — Великий Цар Великий Аз.^[9] Враховуючи той факт, що на монетах попередніх емісій Спалура титуловано лише як «цар», право на владу та додаток «Великий» Аз довів власними здібностями, одночасно відновивши й авторитет свого старшого співправителя.