Спільна декларація про підтримку України: відмінності між версіями

Спільна декларація про підтримку України — рамковий документ, підписаний лідерами країн Великої сімки (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада) і президентами Європейської ради та Європейської комісії на саміті НАТО у Вільнюсі 12 липня 2023 року.^[1][2] Декларація є відкритою для підписання будь-якими країнами.^[3]

24 травня 2022 року оголошено про створення міжнародної консультативної групи, яка розроблятиме пропозиції щодо гарантій безпеки для України. Цю групу очолили спільно керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак і екс-генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен.^[4] 1 липня 2022 року відбулось перше засідання Групи з питань безпеки для України.^[5] 13 вересня 2022 року співкерівники цієї групи презентували «Київський безпековий договір. The Kyiv Security Compact. Міжнародні гарантії безпеки для України: рекомендації»^[6][7] У запропонованих рекомендаціях зазначається, що найсильнішою гарантією безпеки для України є її здатність захищатися від агресора відповідно до статті 51 Статуту ООН, а гарантії мають бути політично та юридично обов'язковими для виконання на основі двосторонніх угод, але об'єднані в межах спільного документа «Київський безпековий договір».^[7] Повідомляючи про погодження «Спільної декларації про підтримку України» 12 липня 2023 року, Андрій Єрмак наголосив, що безпекові компоненти, які в ній містяться, було закладено в концепції Kyiv Security Compact.^[8]

Станом на 31 травня 2024 року до декларації приєдналися 24 країни, 17 з яких уже підписали безпекові угоди^[1]:

• Учасники підтверджують «непохитну відданість стратегічній меті створення вільної, незалежної, демократичної та суверенної України в межах її міжнародно визнаних кордонів, здатної захистити себе та стримати майбутню агресію».^[1]
• Підтвердження того, що «безпека України є невід'ємною частиною безпеки євроатлантичного регіону», а її підтримка триватиме стільки часу, скільки буде потрібно.^[1]
• Констатація того, що підтримка України ґрунтується на «спільних демократичних цінностях та інтересах, передусім на повазі до Статуту ООН і принципів територіальної цілісності та суверенітету».^[1]
• Оголошується, що розпочинаються «переговори з Україною з метою формалізації — через двосторонні безпекові зобов'язання і домовленості, узгоджені з цією багатосторонньою рамковою угодою, згідно з нашими відповідними правовими і конституційними вимогам», при цьому учасники працюватимуть з Україною «над конкретними двосторонніми довгостроковими зобов'язаннями і домовленостями у сфері безпеки».^[1]
• Шляхи притягнення агресора до відповідальності.
• Дії у разі майбутнього збройного нападу на Україну.
• Зобов'язання України:
  • «Робити позитивний внесок у безпеку партнерів та посилювати заходи прозорості та підзвітності щодо партнерської до��омоги»^[1].
  • «Продовжувати реалізацію реформ правоохоронних органів, судової системи, боротьби з корупцією, корпоративного управління, економіки, сектору безпеки та державного управління…»^[1].
  • «Просувати оборонні реформи і модернізацію…»^[1].
• Готовність ЄС зробити свій внесок у ці зусилля.
• Можливість приєднання інших країн до Спільної декларації.

21 серпня 2023 року до декларації також приєдналось Косово.^[9]

Станом на червень 2024 року укладено угоди з усіма країнами G7, а також із Данією, Нідерландами, Фінляндією, Латвією, Іспанією, Бельгією, Португалією, Швецією, Ісландією, Норвегією, Естонією, Литвою та Європейським Союзом.

Це незавершена стаття про політику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.