ЗІС-5
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (січень 2014) |
| ЗІС-5 | |
|---|---|
 | |
| Виробник | ЗІС |
| Також називається | УралЗІС-5 |
| Роки виробництва | 1933–1958 |
| Попередник(и) | АМО-3 |
| Наступник(и) | ЗІС-150 УралЗІС-355 (УралЗІС-5) |
| Клас | Вантажний автомобіль |
| Двигун(и) | 5,5 л 73 к.с. |
| Коробка передач | 4-ст |
| Колісна база | 3810 мм |
| Довжина | 6060 мм |
| Ширина | 2235 мм |
| Висота | 2160 мм |
| Передня колія | 1530 мм |
| Задня колія | 1675 мм |
| Маса | 3100 кг |
| Найвища швидкість | 65 км/год |
| Місткість бака | 60 л |
ЗІС-5 — радянський вантажний автомобіль вантажопідйомністю 3 тонни, який випускався з 1933—1941 та 1942—1948. Основний вантажний автомобіль Червоної армії за часів Другої світової війни.
Робота з проєктування нового автомобіля почалась з аналізу недоліків попередньої моделі АМО-3, виявлених під час Каракумського пробігу та при подальшій експлуатації у реальних умовах. Керував розробкою головний конструктор заводу Е. И. Важінський.
Був копією американського автомобіля AutoCar-SA[1], який автомобілебудівна фірма AutoCar[en] Truck виготовляла на власній рамі з комплектацією вузлів інших фірм. На основі куплених 1930 у США 2000 комплектів автомобілів спочатку зібрали АМО-2, згодом АМО-3, після 1933 р. ЗІС-3. Почали з двигуна: потужності двигуну не вистачало, і вантажівка зупинялась на підйомі. Робочий об‘єм підняли з 4,88 л до 5,55 л та потужність відповідно з 66 к.с. до 73 к.с. Була замінена коробка передач, карданний вал спростили. Металева кабіна була замінена дерев'яною. Для прискорення процесу переходу на нову модель, модернізовані вузли завод впроваджував одразу по мірі готовності виробництва, тому АМО-3 останніх партій зовні не відрізнялись від ЗІС-5.
26 липня 1933 року були зібрані перші 10 експериментальних машин, а вже з початку 1934 року завод починає масовий випуск ЗІС-5. У 1934 році, після завершення основної реконструкції підприємства, вантажівка пішла у масову серію. Вантажівка ЗІС-5 стала етапною моделлю в історії заводу та протрималася на виробництві 15 років. На базі автомобіля ЗІС-5 було розроблено біля 25-ти різновидів та модифікацій вантажівки, 19 з яких були реалізовані у виробництві.
На базі ЗІС-5 виготовлялись самоскиди, цистерни, хлібові фургони та автобуси. Перші реактивні системи залпового вогню БМ-13 також збирались на шасі ЗІС-5. Всього за роки випуску з 1934–1948 було виготовлено 532 311 автомобілів ЗІС-5.
Вантажопідйомність — до 3 тонн. Тримальна рама, ведучий задній міст, ресорна підвіска без амортизаторів.
Конструкція машини була класичною 4х2 на лонжеронній рамі з напівеліптичними ресорами. Кабіна — прямокутна, дерев‘яна, оббита бляхою. Недосконалий на той час гідравлічний привід гальм був замінений на механічний. Кабіна водія була простора, але не опалювалась та мала примітивну вентиляцію. Ця модель стала пер��ою (у радянському автопромі), де до серійного обладнання додавався компресор для накачування шин.
ЗІС-5 бамперами не комплектувались, виняток — експортні вантажівки.
Двигун — чотиритактний, нижньоклапанний, карбюраторний, число циліндрів — 6, об'єм — 5555 см3 потужність — 82 к. с., працював на різних видах пального: бензині з октановим числом 55–60, бензолі, суміші спирту з бензином або бензолом, у спекотну погоду — на гасі. Ресурс до капітального ремонту становив 70 тис.км, а нерідко вони наїжджали й понад 100 тис. км.
Модель експортувалась у Туреччину, Іран, Прибалтійські республіки та Монголію. Експортний варіант зовні відрізнявся наявністю переднього бамперу, котрий, як і передня частина радіатора, був нікельований. Всього до війни встигли виготовити більше 325 тис. штук, приблизно третина з них пішла у армійські частини.
- ↑ А наш автопром — насколько он наш? (рос.). Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 2 листопада 2014.