Котовка (Новомосковський район): відмінності між версіями

село Котовка
Поміщицький маєток (кінець XIX століття)
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Новомосковський район
Громада	Магдалинівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA12100050150050293
Облікова картка	Котовка
Основні дані
Перша згадка	1770
Населення	2 689
Площа	7,81 км²
Густота населення	344 осіб/км²
Поштовий індекс	51112
Телефонний код	+380 5691
Географічні дані
Географічні координати	49°07′48″ пн. ш. 34°56′34″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	81 м
Водойми	р. Оріль, оз. Лиман
Відстань до обласного центру	58 км
Відстань до районного центру	28 км
Найближча залізнична станція	Бузівка
Відстань до залізничної станції	19 км
Місцева влада
Адреса ради	Новомосковський район, с. Котовка, вул. Садова, 1
Сільський голова	Дубровін Микола Михайлович
Карта
Котовка
Котовка
Мапа
Котовка у Вікісховищі

Кото́вка — село в Магдалинівській селищній громаді Новомосковського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 2 689 осіб. Орган місцевого самоврядування — Котовська сільська рада.

Село Котовка знаходиться на півночі області на межі з Полтавською областю, на правому березі каналу Дніпро — Донбас біля витоків річки Заплавка. Вище за течією каналу на відстані 2,5 км розташоване село Минівка, на протилежному березі — село Степанівка. Річки в цьому місці звивисті, утворюють лимани, стариці та заболочені озера. Через село проходять автомобільні дороги Т 0410 і (Т 0412).

Археологічні знахідки свідчать, що територія на місці сучасної Котовки була заселена у стародавні часи. Тут виявлено стоянку часів неоліту (V—IV тисячоліття до н. е.), розкопано кургани з похованнями епохи бронзи. Вздовж озера Лиман, що неподалік села, було знайдено залишки поселень ранніх слов'ян II—V і VII—IX століть^[1]. А 1970 року на лівому березі Орелі біля села Котовка експедиція Дмитра Телегіна знайшла залишки пеньківського поселення у вигляді скупчень ліпної товстостінної кераміки^[2].

Виникнення сучасного поселення пов'язане із запорізьким козаком Василем Котом, який першим поселився на горбовині між озерами Плавами і Лебединкою^[3]. Згодом сюди перебралися сімейні козаки із Запоріжжя та переселенці з Полтавщини^[4].

Поселення під назвою Котовка вперше з'являється на карті Запорожжя 1770 року. 1775 року згадується як містечко у складі Орільської паланки Запорозької Січі^[5]. 1774 року тут налічувалось 74 двори.

Більшу частину населення Котовки становили селяни-втікачі з Полтавщини і Слобожанщини. 1771 року Гадяцька полкова канцелярія вела листування з Кошем з приводу втечі до слободи Котовки Орільської паланки казака Волощенка, який прибув сюди на 3-х возах з хлібом, майном, разом з двома робітниками.

1772 року містечко Котовка згадувалось у зв'язку з переселенням туди значної групи селян Гадяцького полку, які повстали проти поміщика Милорадовича і втекли на запорозькі землі^[6].

У 1766-1775 роках входило до складу Протовчанської паланки.

Після ліквідації Січі Котовка перейшла у власність гвардійського полковника Л. Алексєєва. У документах 1785 року згадується як слобода Олексопільського повіту Катеринославського намісництва^[7], а з 1797 року — Новомосковського повіту. 1791 року в Котовці у 135 дворах проживало 1 796 жителів. Власник Котовки — дійсний статський радник Д. Алєксєєв — був одним з найбагташих поміщиків Катеринославської губернії, володів понад 12 тисячами десятин землі та 2 тисячами кріпаків. Поміщицьке господарство займалось вирощуванням зернових, розведенням овець. За даними 1848 року при економії маєтку діяли винокурний, пивоварний та два цегельних заводи^[8].

Через Котовку пролягали чумацькі шляхи з Полтави та Харкова на Катеринослав і Новомосковськ. Це сприяло розвитку торгівлі у селі. Щотижня по п'ятницях і неділях тут відбувались базари, 4 рази на рік проходили ярмарки. На початку 19 століття італієць Конфароні заснував на березі Орілі торговельну контору. Він скуповував пшеницю і льон та відправляв на Бердянськ.

1885 року Котовка мала статус містечка та була центром Котовської волості Новомосковського повіту^[9]. Тут проживало 2 436 осіб, об'єднаних у 4 громади. Наслідки селянської реформи 1861 року призвели до розшарування населення за майновим становищем. Багато бідняків із села виїжджали на роботу на заводи і фабрики Катеринослава, на рудники Кривого Рога, будівництво Херсонської залізниці.

На початку XX століття населення Котовки становило 3 453 жителі^[10], а станом на 1908 рік — 4 284^[10]. В селі працювали 2 церковнопарафіяльні і одна земська школа (відкрита 1874 року). 1903 року була побудована лікарня на 20 місць, яку обслуговували 2 лікарів та 5 фельдшерів.

Котовка також була відома завдяки орнаментальному розпису хат (ззовні і всередині) і господарських споруд, для чого використовувались місцеві глини^[11].

Під час Першої світової війни і громадянської війни 1917—1919 років Котоку неодноразово захоплювали війська різних армій: німецько-австрійські, УНР, більшовицькі, білогвардійські. У грудні 1919 року остаточно встановлено радянську владу.

Село стало центром району спочатку у складі Красноградської округи, з 1925 року — Катеринославської округи, а з 1935 року у складі Дніпропетровської області.

В ході колективізації у Котовці було створено колгоспи, на 1930 рік їх було 6. У 1935 році відкрито стаціонарну лікарню.

У часи Другої світової війни з 5 жовтня 1941 року по 21 вересня 1943 року село було окуповане нацистськими військами і з 1 вересня 1942 року належало до Петриківського ґебіту.

Після закінчення війни почалась відбудова господарства села. 1944 року було поновлено роботу цегельного заводу. Колгоспи села було об'єднано у два — ім. Котовського та ім. Ворошилова. 1958 року Котовка увійшла до складу Магдалинівського району.

Крім колгоспів у Котовці діяли маслозавод (до 1975 року), хлібозавод (до 1999 року), підприємство Ліктресту УРСР із заготівлі лікарських рослин.

1989 року за переписом тут проживало приблизно 2900 осіб.

До 2019 року було центром Котовської сільської ради.

• Цегельний завод;
• пожежна частина;
• підприємство «Бойня»;
• Маслозавод;
• відділення «Лекрас пром трест»;
• хлібопекарня;
• агрофірма «Котовка» — структурний підрозділ корпорації «Агро Овен», декілька дрібних господарств.

• Котовська середня загальноосвітня школа ім. братів-партизанів Гейків;
• Котовська загальноосвітня середня спеціальна допоміжна школа-інтернат;
• Дитячий дошкільний заклад «Веселка»;
• Котовська дільнична лікарня зі стаціонарним пологовим відділеням;
• Будинок культури;
• Сільська бібліотека;
• філія Магдалинівської музичної школи;
• станція юних натуралістів.

• Голенко Майя Федорівна — бандуристка, заслужена артистка УРСР.
• Іванов Сергій Володимирович — член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії економічних наук України.
• Кібець Іван Михайлович — вчитель, літератор, краєзнавець, народний умілець.
• Кібець Юрій Іванович — український поет.
• Малюга Григорій Васильович (1914—2000) — радянський військовий і український громадський діяч.
• Савченко Роман Михайлович — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2015 років.
• Свічаревська Ганна Олексіївна (1888—1967) — українська громадська діячка.

• Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 376—386

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Котовка (Новомосковський район)

• Кібець І.М., Ковальова І.Ф., Кучерявенко О.І. Кото́вка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.376-386

• Сайт Магдалинівської РДА
• Стаття з історії Котовки у газеті «Експедиція XXI»(рос.)
• Котовка. Історія села [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.]

п о р Новомосковський повіт Повітовий центр Новомосковськ Міста та містечка Котовка • Одинківка • Петриківка • Хорошеве Волості Бабайківська • Бузівська • Василівська • Вільнянська • Воскресенська • Голубівська • Губинівська • Гупалівська • Жданівська • Знаменська • Йозефстальська • Кам'янська • Карабинівська • Котовська • Лисаветівська перша • Лисаветівська друга • Личківська • Любимівська • Магдалинівська • Мануйлівська • Миколаївська • Могилівська • Новомосковська • Новоселівська • Олександрівська • Очеретуватівська • Панасівська • Паньківська • Петриківська • Підгороднянська • Попаснянська • Почино-Софіївська • Прядівська • Спаська • Хорошевська • Чаплинська • Чернеччинська • Шульгівська • Юр'ївська Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) Бабайківка • Василівка • Вільне • Голубівка • Губиниха • Гупалівка • Дмухайлівські Хутори • Животилівка • Єлисаветівка • Єлисаветівка (Татарка) • Йозефсталь • Личкове • Мануйлівка • Миколаївка • Могилів • Новосілка • Перевал • Підгороднє • Чаплинка • Чернеччина • Шульгівка

Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.