Петриківський ґебіт
| Kreisgebiet Petrikowka Петриківський ґебіт |
|
|---|---|
| Держава | .svg){kind=small} Німецька імперія
|
| Райхскомісаріат | Україна |
| Генеральна округа | Дніпропетровськ |
| Уряд | |
| - Ґебітскомісар | |
| Населення (1943) | |
| - Усього | 157,796 |
| Джерело: territorial.de | |
Петрикі́вський ґебі́т, окру́га Петрикі́вка (нім. Kreisgebiet Petrikowka) — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Дніпропетровськ райхскомісаріату Україна протягом німецької окупації Української РСР під час Німецько-радянської війни. Адміністративним центром ґебіту (місцем перебування ґебітскомісаріату) було місто Петриківка.
Ґебіт утворено о 12 годині дня 1 вересня 1942 року[1] на території нинішньої Дніпропетровської області шляхом передачі його земель від армійського командування до цивільної адміністрації генеральної округи Дніпр��петровськ.
Ще 15 червня 1942 року, коли територія майбутньої округи Петриківка перебувала під військовою адміністрацією, формально не належачи до райхскомісаріату Україна, Котовський район було виключено зі складу планованого Новомосковського ґебіту і внесено до складу майбутнього Петриківського ґебіту, який таким чином на момент утворення охопив територію чотирьох районів (нім. Rayons) тодішньої Дніпропетровської області: Котовського, Магдалинівського, Петриківського і Царичанського та, відповідно, поділявся на чотири райони: Котовка (Rayon Kotowka), Магдалинівка (Rayon Magdalinowka), Петриківка (Rayon Petrikowka) і Царичанка (Rayon Zaritschanka),[1] межі яких збігалися з тогочасним радянським адміністративним поділом. Також зберігалася і структура адміністративних та господарських органів УРСР. Всі керівні посади в ґебіті займали німці, здебільшого ті, які не підлягали мобілізації до вермахту. Лише старостами районних і сільських управ призначалися лояльні до окупаційної влади фольксдойчі або інші місцеві жителі.
Друкований орган округи — газета «Новий час», яка виходила у Петриківці з 20 липня 1942 по 1943 рік. Її редактором був А. Лісний.[2]
Ґебіт фактично існував до взяття Петриківки радянськими військами 25 вересня 1943 року, формально — до 1944 року.[3]