СУ-76: відмінності між версіями

СУ-76
СУ-76
	; СУ-76 у Кремлі Нижнього Новгороду
Тип	САУ безпосередньої підтримки; Схема: об'єднане моторно-трансмісійне та управління спереду, бойове ззаду
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1943 — 1950-і
Історія виробництва
Виготовлення	1942–1945
Виготовлена; кількість	14 292
Характеристики
Вага	11,2 т
Довжина	5 000
Довжина ствола	51,6
Ширина	2 740
Висота	2 200
Обслуга	4
Броня	Корма: 10 / 20 °; Дах: 7; Днище: 7 / 81—90°
Другорядне; озброєння	2 кулемети 7,62-мм ДТ; боєкомплект: 60
Підвіска	індивідуальна, торсіонна
Дорожній просвіт	300
	СУ-76 у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

[перевірена версія]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 07:42, 30 липня 2023

СУ-76 — радянська легка самохідно-артилерійська установка (САУ), машина безпосередньої підтримки піхоти, що застосовувалася в Німецько-радянській війні.

Історія

СУ-76 була спільно розроблена конструкторськими бюро заводу № 38 в м. Кіров влітку 1942 року, велику роль у створенні самохідки зіграв Гінзбург Семен Олександрович. Перші машини цього типу були випущені пізньої осені 1942 року, причому вони були оснащені завідомо невдалою силовою установкою з двох паралельно встановлених автомобільних бензинових двигунів ГАЗ-202 потужністю 70 к.с. Ця силова установка була дуже складна в управлінні і викликала сильні крутильні коливання елементів трансмісії, що призводило до їх швидкої поломки. Спочатку САУ була повністю броньована, що призводило до незручності роботи екіпажу в бойовому відділенні. Ці недоліки розкрилися під час першого бойового застосування радянських серійних САУ на Волховському фронті, тому після випуску 320 машин серійне виробництво СУ-76 було зупинено і конструкція була відправлена на доопрацювання.

Однак великі потреби РСЧА в самохідній артилерії призвели до половинчастого рішення — залишити «паралельну» силову установку і загальне компонування машини по тій же схемі, але посилити її елементи з метою збільшення моторесурсу. Ця модернізація (вже без броньованого даху бойового відділення) отримала назву СУ-76М і пішла в серію влітку 1943 року, ряд САУ цього варіанту встиг потрапити на фронт до початку Курської битви. Тим не менш, результат у цілому виявився невтішним. Одним з головних винуватців за результатами внутрішнього розслідування був названий С. О. Гінзбург, який був відсторонений від конструкторської роботи і посланий на фронт, де загинув. Можливо, в такому розвитку подій зіграли значення напружені відносини між конструктором і народним комісаром танкової промисловості І. М. Зальцманом.

Тим не менш, необхідність у легкій САУ була настільки гострою, що народний комісар танкової промисловості В. А. Малишев, який повернувся на посаду (загибель С. О. Гінзбурга була однією з причин відставки І. М. Зальцмана з цієї посади) оголосив конкурс на найкращий проект машини такого типу. У ньому взяли участь колективи заводу № 38 під керівництвом М. О. Попова та Горьківського Автомобільного Заводу (ГАЗ) під керівництвом М. О. Астрова, головного розробника всієї радянської лінії легких і плаваючих танків. Їх прототипи відрізнялися по ряду елементів конструкції, але головним їх нововведенням було використання спареної установки двигунів ГАЗ-203 від легкого танка Т-70, в якій обидва мотори розташовувалися послідовно і працювали на загальний вал. Відповідно, машина була перекомпонована, щоб вмістити в себе велику по довжині силову установку. З кінця 1943 року (після зняття з серійного виробництва легких танків Т-70 і Т-80) обидва ці заводи, а також знову організований завод № 40 в м. Митищі почали великосерійне виробництво легкої САУ з силовою установкою ГАЗ-203, яка отримала армійський індекс СУ-76 (той самий, що й початковий варіант, без індексу «М»). У результаті СУ-76 (всіх моделей) стала наймасовішою після Т-34 бойовою броньованою машиною в Червоній Армії.

Всього було випущено 13932 модернізованих СУ-76, з них 9133 самохідки побудував ГАЗ. Серійне виробництво СУ-76М завершилося в 1945 році, кількома роками пізніше вони були зняті з озброєння Радянської Армії.

На базі СУ-76 пізніх випусків у 1944 була побудована перша повноцінна радянська зенітна самохідна установка ЗСУ-37. Вона випускалася серійно і після зняття базової моделі з виробництва.

Конструкція і будова

СУ-76 є напіввідкритою САУ з заднім розташуванням бойового відділення. Механік-водій, бензобаки, рухова установка і трансмісія розміщувалися в передній частині бронекорпусу машини, двигун розташовувався праворуч від осьової лінії машини. Боєзапас, гармата та робочі місця командира машини, навідника і заряджаючого розташовувалися у відкритій зверху і ззаду бойовій рубці.

СУ-76 оснащувалася силовою установкою з двох 4-тактних рядних 6-циліндрових карбюраторних двигунів ГАЗ-202 потужністю 70 к.с. САУ пізнього випуску забезпечувалися форсованим до 85 к.с. варіантом тих же двигунів. Підвіска у СУ-76М індивідуальна торсіонна для кожного з 6 опорних котків малого діаметра по кожному борту. Провідні колеса розташовувалися спереду, а лінивці були ідентичні опорним коткам. Прицільне устаткування включало штатний панорамний приціл гармати ЗІС-3; частина машин оснащувалася радіостанцією 9Р.

Бронювання диференційоване протикульне, товщина лобової броні 35 мм, нахил 60 градусів до нормалі.

Для самооборони екіпаж мав автомати (пістолет-кулемети) ППШ-41 або ППС і кілька ручних гранат Ф-1.

Варіанти

СУ-76 з паралельною установкою двигунів і броньовим дахом бойового відділення;
СУ-76М з паралельною установкою двигунів з підвищеним моторесурсом і без броньового даху бойового відділення
СУ-76 з руховою установкою, що працює на загальний вал сумарною потужністю 140 к.с.
СУ-76 з руховою установкою, що працює на загальний вал сумарною потужністю 170 к.с.

Бойове застосування

СУ-76 призначалася для вогневої підтримки піхоти в ролі легкої штурмової гармати та протитанкової САУ. У цій якості вона замінила легкі танки безпосередньої підтримки піхоти. Однак її оцінка в частинах була дуже суперечливою. Піхотинцям СУ-76 швидше подобалася, так як її вогонь був потужніший, ніж у базового танка Т-70; відкрита рубка дозволяла тісно взаємодіяти з екіпажем у міських боях. Слабкими місцями машини були протикульне бронювання, пожежонебезпечність бензинового двигуна і відкрита бойова рубка, яка не захищала від стрілецького вогню зверху. Хоча з іншого боку, та ж відкрита рубка була зручна для екіпажу в роботі, знімала проблему загазованості бойового відділення при стрільбі і дозволяла легко покинути підбиту самохідку. СУ-76 мала багато позитивних сторін — легкість в обслуговуванні, надійність, малошумність, високу прохідність по лісисто-болотистій місцевості.

Як протитанкова САУ СУ-76 могла успішно боротися з усіма типами легких і середніх танків вермахту і рівноцінними САУ противника. Проти важкої «Пантери» (за німецькою класифікацією - середній танк) СУ-76 теж мала шанси на перемогу — 76-мм снаряди пробивали маску гармати і відносно тонку бортову броню. Проти «Тигра» і більш важких машин СУ-76 була малоефективна. Інструкції для екіпажу наказували в такому випадку стріляти в ходову частину і ствол гармати; бити в борт на близьких дистанціях. Введення підкаліберних і кумулятивного снарядів трохи спростило боротьбу з важкоброньованими цілями. Грамотне використання маскування і рельєфу місцевості, а також маневрування від одного відритого в ґрунті укриття до іншого дозволяло досвідченим екіпажам успішно відбивати танкові атаки противника.

СУ-76 іноді використовувалися для стрільби з закритих позицій. Кут підвищення її гармати був максимальним серед усіх радянських серійних самохідок і дальність стрільби досягала 17 км. На завершальному етапі війни СУ-76 також використовувалися як ерзац-БТР, машини передових артилерійських спостерігачів або для евакуації поранених.

У складі північнокорейської армії СУ-76 застосовувалися в Корейській війні (1950–1953).

Збережені СУ-76

Завдяки великому числу випущених самохідок, СУ-76 присутні в експозиціях багатьох музеїв або служать машинами-пам'ятниками в різних містах і військових частинах Росії. В Україні СУ-76 встановлена як пам'ятник у місті Корсунь-Шевченківський Черкаської області.

СУ-76 у відеоіграх

СУ-76 можна побачити в ряді відеоігор:

Відображення тактико-технічних характеристик бронетехніки та особливостей її застосування в бою в багатьох комп'ютерних іграх часто далекі від реальності.

Див. також

Примітки

↑ Моделі радянських танків з щоденників розробників WoT, Ігровий журнал «PC ігри», листопад 2009 року, стор.128-129

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: SU-76

Легкі САУ сімейства СУ-76. The Russian Battlefield. Архів оригіналу за 1 січня 2011. Процитовано 9 лютого 2011.
Сторінка про СУ-76 [Архівовано 30 січня 2011 у Wayback Machine.] на Броні-Сайті Чобітка Василя
Сірих Володимир Дмитрович [Архівовано 12 травня 2009 у Wayback Machine.] — командир батареї Су-76, кавалер ордена Олександра Невського.
Pagina dedicata al SU-76 — Sito Corazzati.it [Архівовано 2 січня 2011 у Wayback Machine.] (італ.)
Axis History Factbook [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
SU-76 [Архівовано 25 грудня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)

[1] Моделі радянських танків з щоденників розробників WoT, Ігровий журнал «PC ігри», листопад 2009 року, стор.128-129

[1]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-{{Ізольована стаття|сирота0кільце2}}
 {{Бронетехніка
 |назва              =  СУ-76
-|зображення         = [[Файл:Su76_nn.jpg|250px|СУ-76 у Кремлі Нижнього Новгороду]]
+|зображення         = Su76_nn.jpg
+|250px
+|СУ-76 у Кремлі Нижнього Новгороду
 |опис_зображення    =
 |класифікація       = [[Самохідна артилерійська установка|САУ]] безпосередньої підтримки
 |компонувальна схема= об'єднане моторно-трансмісійне та управління спереду, бойове ззаду
 |країна-виробник    = {{USR}}
 |розробник =
+|роки виробництва = [[1942]][[1945]]
-|компанія-виробник =
+|вартість =
-|роки виробництва = [[1942]]—[[1945]]
+|роки експлуатації = [[1943]]&nbsp;— [[1950-]]
-|вартість =
+|війни =
-|роки експлуатації = [[1943]]&nbsp;— [[1950-е]]
+|роки служби =
-|війни =
+|кількість виробів = 14 292
-|роки служби =
+|країни-оператори =
-|кількість виробів = 14 292
+|бойова маса        = 11,2 т
-|країни-оператори =
 |екіпаж = 4
-|десант =
 |довжина = 5 000
 |ширина = 2 740
 |висота = 2 200
 |кліренс = 300
+|броня = сталева катана
-|вага = 11.2 т
-|броня = сталева катана
 |чоло корпусу = 25 / 60°
 |облавок корпусу = 15 / 0°
@@ Рядок 42: / Рядок 41: @@
 |додаткове_озброєння=
 |боєкомплект = 60
-|двигун = спарені [[Рядний двигун|рядні]] <br /> 6&nbsp;— [[Циліндр (двигун)|циліндрові]] [[Карбюраторний двигун|карбюраторні]] [[Рідинне охолодження|рідинного охолодження]]
+|двигун = спарені [[Рядний двигун|рядні]]<br/>6&nbsp;— [[Циліндр (двигун)|циліндрові]] [[Карбюраторний двигун|карбюраторні]] [[Рідинне охолодження|рідинного охолодження]]
 |потужність_двигуна = 2 × 70 к.с. (2 × 52 кВт)
 |пальне =
-|підвіска = індивідуальна, [[торсіон]]на
+|підвіска = індивідуальна, [[]]
 |швидкість = 44
 |відношення_пв = 12,5
@@ Рядок 56: / Рядок 55: @@
 |подоланний брід = 0,9
 }}
-'''СУ-76'''&nbsp;— радянська легка [[самохідно-артилерійська установка]] (САУ), що застосовувалася в [[Велика Вітчизняна війна|Великій Вітчизняній війні]].
+'''СУ-76'''&nbsp;— радянська легка [[самохідно-артилерійська установка]] (САУ), що застосовувалася в [[ війна| війні]].
 == Історія ==
 [[Файл:Bundeswehrmuseum Dresden 21.jpg|thumb|left|300px|Самохідно-артилерійська установка СУ-76 в музеї Дрездена]]
-СУ-76 була спільно розроблена конструкторськими бюро заводу №&nbsp;38 в [[Кіров (Кіровська область)|р. Кіров]] влітку [[1942]] а, велику роль у створенні самохідки зіграв [[Гінзбург, Семен Олександрович|Семен Олександрович Гінзбург]]. Перші машини цього типу були випущені пізньої осені [[1942]] року, причому вони були оснащені завідомо невдалою силовою установкою з двох паралельно встановлених автомобільних бензинових двигунів [[ГАЗ-202]] потужністю 70 [[кінська сила|к.с]]. Ця силова установка була дуже складна в управлінні і викликала сильні крутильні коливання елементів трансмісії, що призводило до їх швидкої поломки. Спочатку САУ була повністю броньована, що призводило до незручності роботи [[екіпаж]]а в [[бойовому відділенні]]. Ці недоліки розкрилися під час першого бойового застосування радянських серійних [[САУ]] на [[Волховський фронт|Волховському фронті]], тому після випуску 320 машин серійне виробництво СУ-76 було зупинено і конструкція була відправлена на доопрацювання.
+СУ-76 була спільно розроблена конструкторськими бюро заводу №&nbsp;38 в [[Кіров (Кіровська область)|. Кіров]] влітку [[1942]] , велику роль у створенні самохідки зіграв [[Гінзбург Семен Олександрович]]. Перші машини цього типу були випущені пізньої осені [[1942]] року, причому вони були оснащені завідомо невдалою силовою установкою з двох паралельно встановлених автомобільних бензинових двигунів [[ГАЗ-202]] потужністю 70 [[кінська сила|к.с]]. Ця силова установка була дуже складна в управлінні і викликала сильні крутильні коливання елементів трансмісії, що призводило до їх швидкої поломки. Спочатку САУ була повністю броньована, що призводило до незручності роботи [[екіпаж]] в бойовому відділенні. Ці недоліки розкрилися під час першого бойового застосування радянських серійних [[САУ]] на [[Волховський фронт|Волховському фронті]], тому після випуску 320 машин серійне виробництво СУ-76 було зупинено і конструкція була відправлена на доопрацювання.
-Однак більша потреба [[РСЧА]] в самохідної артилерії призвела до половинчастого рішення&nbsp;— залишити «паралельну» силову установку і загальне компонування машини по тій же схемі, але посилити її елементи з метою збільшення моторесурсу. Ця модернізація (вже без броньованої даху бойового відділення) отримала назву СУ-76М і пішла в серію влітку [[1943]] а, ряд [[САУ]] цього варіанту встиг потрапити на фронт до початку [[Курська битва|Курської битви]]. Тим не менш, результат у цілому виявився невтішним. Одним з головних винуватців за результатами внутрішнього розслідування був названий [[Семен Олександрович Гінзбург|С.&nbsp;А.&nbsp;Гінзбург]], який був відсторонений від конструкторської роботи і посланий на фронт, де загинув. Можливо, в такому розвитку подій зіграли значення напружені відносини між конструктором і [[НКТП|народним комісаром танкової промисловості]] [[Зальцман, Ісаак Мойсейович|І.&nbsp;М.&nbsp;Зальцманом]].
+Однак   [[РСЧА]] в  артилерії  до половинчастого рішення&nbsp;— залишити «паралельну» силову установку і загальне компонування машини по тій же схемі, але посилити її елементи з метою збільшення . Ця модернізація (вже без  даху бойового відділення) отримала назву СУ-76М і пішла в серію влітку [[1943]] , ряд [[САУ]] цього ��аріанту встиг потрапити на фронт до початку [[Курська битва|Курської битви]]. Тим не менш, результат у цілому виявився невтішним. Одним з головних винуватців за результатами внутрішнього розслідування був названий [[Семен Олександрович|С.&nbsp;.&nbsp;Гінзбург]], який був відсторонений від конструкторської роботи і посланий на фронт, де загинув. Можливо, в такому розвитку подій зіграли значення напружені відносини між конструктором і [[НКТП|народним комісаром танкової промисловості]] [[Зальцман Ісаак Мойсейович|І.&nbsp;М.&nbsp;Зальцманом]].
-Тим не менш, необхідність у легкій САУ була настільки гострою, що повернувся на посаду народного комісара танкової промисловості [[Малишев В'ячеслав Олександрович|В.&nbsp;А.&nbsp;Малишев]] (загибель С.&nbsp;А.&nbsp;Гінзбурга була однією з причин відставки І.&nbsp;М.&nbsp;Зальцмана з цієї посади) оголосив конкурс на кращий проект машини такого типу. У ньому взяли участь колективи заводу №&nbsp;38 під керівництвом Н.&nbsp;А.&nbsp;Попова і Горьковського Автомобільного Заводу ([[Горьковський автомобільний завод|ГАЗ]]) під керівництвом [[Астров, Микола Олександрович|Н.&nbsp;А.&nbsp;Астрова]], головного розробника всієї вітчизняної лінії [[легкий танк|легких]] і [[плаваючий танк|плаваючих]] [[танк]]ів. Їх прототипи відрізнялися по ряду елементів конструкції, але головним їх нововведенням було використання спареної установки двигунів ГАЗ-203 від легкого танка [[Т-70]], в якій обидва мотори розташовувалися послідовно і працювали на загальний вал. Відповідно, машина була перекомпоновані, щоб вмістити в себе велику по довжині силову установку. З кінця 1943 року (після зняття з серійного виробництва легких танків Т-70 і [[Т-80 (легкий танк)|Т-80]]) обидва цих заводу, а також знову організований завод №&nbsp;40 в [[Митищі|р. Митищі]] почали великосерійне виробництво легкої САУ з силовою установкою [[ГАЗ-203]], яка отримала армійський індекс СУ-76 (той самий, що й початковий варіант, без індексу «М»). У результаті СУ-76 (всіх моделей) стала наймасовішою після [[Т-34]] бойовою броньованою машиною в Червоній Армії.
+Тим не менш, необхідність у легкій САУ була настільки гострою, що   танкової промисловості [[Малишев В'ячеслав Олександрович|В.&nbsp;А.&nbsp;Малишев]] (загибель С.&nbsp;.&nbsp;Гінзбурга була однією з причин відставки І.&nbsp;М.&nbsp;Зальцмана з цієї посади) оголосив конкурс на  проект машини такого типу. У ньому взяли участь колективи заводу №&nbsp;38 під керівництвом .&nbsp;.&nbsp;Попова   Автомобільного Заводу ([[Горьковський автомобільний завод|ГАЗ]]) під керівництвом [[Астров Микола Олександрович|.&nbsp;.&nbsp;Астрова]], головного розробника всієї  лінії [[легкий танк|легких]] і [[плаваючий танк|плаваючих]] [[танк]]ів. Їх прототипи відрізнялися по ряду елементів конструкції, але головним їх нововведенням було використання спареної установки двигунів ГАЗ-203 від легкого танка [[Т-70]], в якій обидва мотори розташовувалися послідовно і працювали на загальний вал. Відповідно, машина була , щоб вмістити в себе велику по довжині силову установку. З кінця 1943 року (після зняття з серійного виробництва легких танків Т-70 і [[Т-80 (легкий танк)|Т-80]]) обидва  , а також знову організований завод №&nbsp;40 в [[Митищі|. Митищі]] почали великосерійне виробництво легкої САУ з силовою установкою [[ГАЗ-203]], яка отримала армійський індекс СУ-76 (той самий, що й початковий варіант, без індексу «М»). У результаті СУ-76 (всіх моделей) стала наймасовішою після [[Т-34]] бойовою броньованою машиною в Червоній Армії.
-Всього було випущено 13932 модернізованих СУ-76, з них 9133 самохідки побудував ГАЗ. Серійне виробництво СУ-76М завершилося в [[1945]] у, кількома роками пізніше вони були зняті з озброєння Радянської Армії.
+Всього було випущено 13932 модернізованих СУ-76, з них 9133 самохідки побудував ГАЗ. Серійне виробництво СУ-76М завершилося в [[1945]] , кількома роками пізніше вони були зняті з озброєння Радянської Армії.
 На базі СУ-76 пізніх випусків у [[1944]] була побудована перша повноцінна радянська зенітна самохідна установка [[ЗСУ-37]]. Вона випускалася серійно і після зняття базової моделі з виробництва.
-== Конструкція і пристрій ==
+== Конструкція і  ==
 [[Файл:MWP SU-76 3.JPG|thumb|left|СУ-76 в музеї Війська Польського, Варшава]]
-СУ-76 є напіввідчиненої [[САУ]] з заднім розташуванням бойового відділення. Механік-водій, бензобаки, рухова установка і трансмісія розміщувалися в передній частині бронекорпусу машини, двигун розташовувався праворуч від осьової лінії машини. Боєзапас, знаряддя та робочі місця командира машини, навідника і заряджаючого розташовувалися у відкритій зверху і ззаду бойовій рубці.
+СУ-76 є  [[САУ]] з заднім розташуванням бойового відділення. Механік-водій, бензобаки, рухова установка і трансмісія розміщувалися в передній частині бронекорпусу машини, двигун розташовувався праворуч від осьової лінії машини. Боєзапас,  та робочі місця командира машини, навідника і заряджаючого розташовувалися у відкритій зверху і ззаду бойовій рубці.
-СУ-76 оснащувалася силовою установкою з двох 4-тактних рядних 6-циліндрових карбюраторних двигунів ГАЗ-202 потужністю 70 л. с. САУ пізнього випуску забезпечувалися форсованим до 85 л. с. варіантом тих же двигунів. Підвіска у СУ-76М індивідуальна торсіонна для кожного з 6 опорних котків малого діаметра по кожному борту. Провідні колеса розташовувалися спереду, а лінивці були ідентичні опорним ковзанок. Прицільний устаткування включало штатний панорамний приціл гармати ЗІС-3; частина машин оснащувалася радіостанцією 9Р.
+СУ-76 оснащувалася силовою установкою з двох 4-тактних рядних 6-циліндрових карбюраторних двигунів ГАЗ-202 потужністю 70 .с. САУ пізнього випуску забезпечувалися форсованим до 85 .с. варіантом тих же двигунів. Підвіска у СУ-76М індивідуальна торсіонна для кожного з 6 опорних котків малого діаметра по кожному борту. Провідні колеса розташовувалися спереду, а лінивці були ідентичні опорним .  устаткування включало штатний панорамний приціл гармати ЗІС-3; частина машин оснащувалася радіостанцією 9Р.
-Бронювання диференційоване протикульне, товщина лобової броні 35 мм, нахил 60 градусів до нормалі.
+Бронювання диференційоване протикульне, товщина лобової броні 35мм, нахил 60 градусів до нормалі.
-Для самооборони екіпаж мав автомати (пістолет-кулемети) [[ППШ]] або [[Пістолет-кулемет Судаєва|ППС]] і кілька ручних гранат [[Ф-1|Ф-1]].
+Для самооборони екіпаж мав автомати (пістолет-кулемети) [[ППШ]] або [[Пістолет-кулемет Судаєва|ППС]] і кілька ручних гранат [[Ф-1]].
 == Варіанти ==
 * СУ-76 з паралельною установкою двигунів і броньовим дахом бойового відділення;
-* СУ-76М з паралельною установкою двигунів з підвищеним моторесурсом і без броньового даху бойового відділення
+* СУ-76М з паралельною установкою двигунів з підвищеним  і без броньового даху бойового відділення
 * СУ-76 з руховою установкою, що працює на загальний вал сумарною потужністю 140 к.с.
 * СУ-76 з руховою установкою, що працює на загальний вал сумарною потужністю 170 к.с.
@@ Рядок 88: / Рядок 88: @@
 == Бойове застосування ==
 [[Файл:SU-76M at the Museum on Sapun Mountain Sevastopol 1.jpg|thumb|left|230px|СУ-76М в Музеї на Сапун-горі, [[Севастополь]]]]
-СУ-76 призначалася для вогневої підтримки піхоти в ролі легкої штурмової гармати та протитанкової САУ. У цій якості вона замінила [[легкий танк|легкі танки]] безпосередньої підтримки піхоти. Однак її оцінка в частинах була дуже суперечливою. Піхотинцям СУ-76 швидше подобалася, так як її вогонь був могутніший, ніж у базового танка [[Т-70]]; відкрита рубка дозволяла тісно взаємодіяти з екіпажем у міських боях. Часто відзначається самоходчікамі слабкими місцями машини були протикульне бронювання, пожежонебезпечність бензинового двигуна і відкрита бойова рубка, яка не захищала від стрілецької вогню зверху. Хоча з іншого боку, та ж відкрита рубка була зручна для екіпажу в роботі, знімала проблему загазованості бойового відділення при стрільбі і ��озволяла легко покинути підбиту самохідку. СУ-76 мала багато позитивних сторін&nbsp;— легкість в обслуговуванні, надійність, малошумність, високу прохідність по лісисто-болотистій місцевості.
+СУ-76 призначалася для вогневої підтримки піхоти в ролі легкої штурмової гармати та протитанкової САУ. У цій якості вона замінила [[легкий танк|легкі танки]] безпосередньої підтримки піхоти. Однак її оцінка в частинах була дуже суперечливою. Піхотинцям СУ-76 швидше подобалася, так як її вогонь був , ніж у базового танка [[Т-70]]; відкрита рубка дозволяла тісно взаємодіяти з екіпажем у міських боях.  місцями машини були протикульне бронювання, пожежонебезпечність бензинового двигуна і відкрита бойова рубка, яка не захищала від  вогню зверху. Хоча з іншого боку, та ж відкрита рубка була зручна для екіпажу в роботі, знімала проблему загазованості бойового відділення при стрільбі і дозволяла легко покинути підбиту самохідку. СУ-76 мала багато позитивних сторін&nbsp;— легкість в обслуговуванні, надійність, малошумність, високу прохідність по лісисто-болотистій місцевості.
-Як протитанкової САУ СУ-76 могла успішно боротися з усіма типами легких і середніх танків вермахту і рівноцінними САУ противника. Проти важкої «Пантери» СУ-76 теж мала шанси на перемогу&nbsp;— 76-мм снаряди пробивали маску гармати і відносно тонку бортову броню. Проти [[Pz Kpfw VI Ausf B|«Тигра»]] і більш важких машин СУ-76 була малоефективна. Інструкції для екіпажу наказували в такому випадку стріляти в ходову частину і ствол гармати; бити в борт на близьких дистанціях. Введення [[Підкаліберні бронебійний снаряд|підкаліберних]] і [[Кумулятивний ефект|кумулятивного]] снарядів кілька спростило боротьбу з важкоброньованими цілями. Грамотне використання маскування і рельєфу місцевості, а також маневрування від одного відритого в ґрунті укриття до іншого дозволяло досвідченим екіпажам успішно відбивати танкові атаки противника.
+Як  САУ СУ-76 могла успішно боротися з усіма типами легких і середніх танків вермахту і рівноцінними САУ противника. Проти важкої «Пантери» СУ-76 теж мала шанси на перемогу&nbsp;— 76-мм снаряди пробивали маску гармати і відносно тонку бортову броню. Проти [[ VI |«Тигра»]] і більш важких машин СУ-76 була малоефективна. Інструкції для екіпажу наказували в такому випадку стріляти в ходову частину і ствол гармати; бити в борт на близьких дистанціях. Введення [[ бронебійний снаряд|підкаліберних]] і [[Кумулятивний ефект|кумулятивного]] снарядів  спростило боротьбу з важкоброньованими цілями. Грамотне використання маскування і рельєфу місцевості, а також маневрування від одного відритого в ґрунті укриття до іншого дозволяло досвідченим екіпажам успішно відбивати танкові атаки противника.
-СУ-76 іноді використовувалися для [[Стрільба з закритих позицій|стрільби з закритих позицій]]. Кут підвищення її гармати був максимальним серед усіх радянських серійних самохідок і дальність стрільби досягала 17 км. На завершальному етапі війни СУ-76 також використовувалися як ерзац-БТР, машини передових артилерійських спостерігачів або для евакуації поранених.
+СУ-76 іноді використовувалися для [[Стрільба з закритих позицій|стрільби з закритих позицій]]. Кут підвищення її гармати був максимальним серед усіх радянських серійних самохідок і дальність стрільби досягала 17км. На завершальному етапі війни СУ-76 також використовувалися як ерзац-БТР, машини передових артилерійських спостерігачів або для евакуації поранених.
-У складі [[Корейська народна армія|північнокорейської армії]] СУ-76 застосовувалися в [[Корейська війна|Корейській війні]] (1950—1953).
+У складі [[Корейська народна армія|північнокорейської армії]] СУ-76 застосовувалися в [[Корейська війна|Корейській війні]] ().
 == Збережені СУ-76 ==
-Завдяки великому числу випущених самохідок, СУ-76 присутні в експозиціях багатьох музеїв або служать машинами-пам'ятниками в різних містах СНД і військових частинах Російської Армії.
+Завдяки великому числу випущених самохідок, СУ-76 присутні в експозиціях багатьох музеїв або служать машинами-пам'ятниками в різних містах і військових частинах  .
-== СУ-76 у комп'ютерних іграх ==
+== СУ-76 у  ==
-СУ-76 можна побачити в ряді комп'ютерних ігор:
+СУ-76 можна побачити в ряді :
-* В [[Стратегія в реальному часі|RTS]] «[[Sudden Strike|Sudden Strike 3: Arms for Victory]]».
+* В [[Стратегія в реальному часі|RTS]] [[Sudden Strike|Sudden Strike 3: Arms for Victory]].
-* У грі «[[Red Orchestra: Ostfront 41-45]]».
+*[[Red Orchestra: Ostfront 41-45]].
-* В [[MMO]] «[[World of Tanks]]» <ref>Моделі радянських танків з щоденників розробників WoT, Ігровий журнал «PC ігри», листопад 2009 року, стор.128-129</ref>.
+*[[MMO]] «[[World of Tanks]]»<ref>Моделі радянських танків з щоденників розробників WoT, Ігровий журнал «PC ігри», листопад 2009 року, стор.128-129</ref>
+*[[Company of Heroes 2]]
-Варто відзначити, що відображення [[ТТХ|тактико-технічних характеристик]] бронетехніки та особливостей її застосування в бою в багатьох комп'ютерних іграх часто далеко від реальності.
+ [[ТТХ|тактико-технічних характеристик]] бронетехніки та особливостей її застосування в бою в багатьох комп'ютерних іграх часто  від реальності.
 == Див. також ==
@@ Рядок 112: / Рядок 113: @@
 * [[АСУ-85]]
 * [[СУ-100]]
+[[-76]]
 == Примітки ==
@@ Рядок 119: / Рядок 120: @@
 == Посилання ==
 {{Commons|SU-76}}
-* {{Cite web|url = http://www.battlefield.ru/ru/tank-development/29-sp-guns/62-su76.html|title=Легкие САУ сімейства СУ-76|work = The Russian Battlefield}}
+* {{Cite web|url=http://www.battlefield.ru/ru/tank-development/29-sp-guns/62-su76.html|title= САУ сімейства СУ-76|work=The Russian Battlefield}}
 * [http://armor.kiev.ua/Tanks/WWII/SU76/ Сторінка про СУ-76] на Броні-Сайті Чобітка Василя
 * [http://nevskye.narod.ru/germany/tank/seryh.htm Сірих Володимир Дмитрович]&nbsp;— командир батареї Су-76, кавалер ордена Олександра Невського.
-* [http://www.corazzati.it/scheda_su76.htm Pagina dedicata al SU-76 - Sito Corazzati.it] {{ref-it}}
+* [http://www.corazzati.it/scheda_su76.htm Pagina dedicata al SU-76 Sito Corazzati.it] {{ref-it}}
 * [http://www.axishistory.com/index.php?id=5260 Axis History Factbook] {{ref-en}}
 * [http://www.wwiivehicles.com/ussr/self-propelled-guns/su-76.asp SU-76] {{ref-en}}
+{{Бронетехніка_СРСР_(Друга_світова_війна)}}
+{{Бронетехника-НА ДРВ}}
+{{РАО НА ДРВ}}
+{{нк}}
 [[Категорія:Самохідна артилерія СРСР]]
 [[Категорія:Протитанкові САУ]]
+[[Категорія:САУ за алфавітом]]
+[[Категорія:Артилерія калібру 76 мм]]
-{{Weapon-stub}}
+[[Категорія:Артилерія Корейської війни]]
+[[Категорія:Артилерія війни у В'єтнамі]]
-[[cs:SU-76]]
+[[Категорія:Бронетехніка Корейської війни]]
-[[de:SU-76]]
+[[Категорія:Бронетехніка В'єтнамської війни]]
-[[en:SU-76]]
+[[Категорія:Самохідна артилерія Другої світової війни]]
-[[fi:SU-76]]
-[[fr:SU-76]]
-[[he:SU-76]]
-[[it:SU-76]]
-[[ja:SU-76 (自走砲)]]
-[[lv:SU-76]]
-[[pl:SU-76]]
-[[pt:SU-76]]
-[[ro:SU-76]]
-[[ru:СУ-76]]
-[[sv:SU-76]]

СУ-76: відмінності між версіями

Поточна версія на 07:42, 30 липня 2023

Зміст

Історія

Конструкція і будова

Варіанти

Бойове застосування

Збережені СУ-76

СУ-76 у відеоіграх

Див. також

Примітки

Посилання

Навігаційне меню

СУ-76
СУ-76 у Кремлі Нижнього Новгороду
Тип	САУ безпосередньої підтримки Схема: об'єднане моторно-трансмісійне та управління спереду, бойове ззаду
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1943 — 1950-і
Історія виробництва
Виготовлення	1942–1945
Виготовлена кількість	14 292
Характеристики
Вага	11,2 т
Довжина	5 000
Довжина ствола	51,6
Ширина	2 740
Висота	2 200
Обслуга	4

Броня	Корма: 10 / 20 ° Дах: 7 Днище: 7 / 81—90°
Другорядне озброєння	2 кулемети 7,62-мм ДТ боєкомплект: 60
Підвіска	індивідуальна, торсіонна
Дорожній просвіт	300

СУ-76 у Вікісховищі

СУ-76: відмінності між версіями

Поточна версія на 07:42, 30 липня 2023

Історія

Конструкція і будова

Варіанти

Бойове застосування

Збережені СУ-76

СУ-76 у відеоіграх

Див. також

Примітки

Посилання

Навігаційне меню

Пошук