Аббос Алієв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аббос Алієв
тадж. Аббос Алиев
рос. Аббос Алиев
Ім'я при народженнітадж. Аббоси Алӣ
Народився1899
Бухара, Туркестанське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер16 січня 1958(1958-01-16)
Алмати, Казахська РСР, СРСР
ПохованняЦентральне кладовище Алматиd
Країна Бухарський емірат
 Бухарська Народна Радянська Республіка
 Таджицька Радянська Соціалістична Республіка
 СРСР
Діяльністьнауковець
ЗакладТаджицький Державний педагогічний університет імені Садриддіна Айні
Московський інститут сходознавстваd
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Посадаміністр освітиd
Науковий ступіньдоктор історичних наук
ПартіяКПРС
Нагороди
Order of the Red Star

Аббас Алієв (тадж. Аббос Алӣ; 1899, Бухара, Туркестанське генерал-губернаторство, Російська імперія — 16 січня 1958, Алма-Ата, Казахська РСР) — таджицький радянський політичний і державний діяч, перший нарком народної освіти Таджицької АРСР, історик, науковець, перекладач, перший таджицький професор, доктор історичних наук

Біографія

[ред. | ред. код]

Син революціонера, убитого 1916 року еміром Бухари за революційну діяльність. Виховувався в сім'ї російських більшовиків, долучився до революційного руху проти Емірату.

За даними Таджицької радянської енциклопедії і Узбецької радянської енциклопедії був членом РКП(б) з 1917 року, брав участь у створенні Бухарської комуністичної партії в 1917—1918 роках. Член Бухарської компартії з 1918 року.

У 1918—1920 роках працював у підпільних комуністичних організаціях Бухари та Кагана. Учасник революції у Бухарі та повалення влади Бухарського еміру 2 вересня 1920 року.

Один із засновників і видатний діяч Бухарської народної радянської республіки. Член ЦК Бухарської комуністичної партії після революції 1920 року. Очолював відділ пропаганди. Брав участь у створенні партійних та державних установ, потім редактор газет «Чутулуш», «Бухоро ахборі», «Озод Бухоро», «Бухоро пролетарі», «Бухоро ҳақіқаті» та боротьбі з пантюркізмом.

Аббос Алієв — один із Героїв Бухарської Народної Республіки, у 1922 році був нагороджений Золотим Орденом Червоної Зірки (Бухарська НРР) .

В тому ж році направлений на навчання в Інститут червоної професури при ЦК РКП(б)[1], але через рік повернувся до Бухари і продовжив партійну діяльність.

Був членом ЦК Бухарського комсомолу, потім першим секретарем Бухарського комсомолу. Працював заступником наркома народної освіти Бухари.

Після скасування в 1924 році Бухарської народної радянської республіки, в 1924—1927 роках обіймав посаду наркома народної освіти Таджицької АРСР. Одночасно — член ЦК Комуністичної партії Таджикистану. Після 1927 року працював у Московському інституті сходознавства. Відомий сходознавець В. В. Строєв писав:

«Я знав професора Аббоса Алієва з 1929 року. Він займався дослідженнями і перекладами текстів стародавнього Сходу. Талановитий таджик був двічі високо оцінений владою за його роботи з перекладу стародавніх матеріалів»

— Ш. Садієв. Перший нарком освіти Таджикистану // Адіб, 2004. — № 6. — с. 68

У 1936 році був репресований і засуджений до п'яти років позбавлення волі. З 1941 року читав лекції з загальної історії та історії СРСР у Педагогічному інституті у Сталінабаді.

1945 року переїхав у Фрунзе, де очолив історичний факультет Педагогічного інституту.

Працював у Киргизії до 1947 року. Потім — у Дніпропетровську (Україна). У 1947—1953 роках — професор, завідувач кафедри історії Дніпропетровського державного університету. У 1953—1954 роках працював викладачем в Орджонікідзевському педагогічному інституті.

1954 року оселився в Алма-Аті.

Помер раптово під час наради 16 січня 1958 року. Похований на Центральному цвинтарі Алмати[2].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Автор низки робіт з історії таджиків та інших народів Центральної Азії. Його наукові праці «Історія Стародавнього Сходу» (1933) та «Історія народів Центральної Азії» (1935) були високо оцінені і рішенням Ради освіти СРСР і Сертифікаційної комісії А. Алієв був удостоєний ступеня доктора історичних наук у 1947 році. Написав понад 29 наукових праць та статей.

Був першим перекладачем та редактором творів класиків марксизму-ленінізму. Переклав таджицькою мовою понад 60 творів основоположників марксизму-ленінізму.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. За іншими даними Комуністичний університет трудящих Сходу імені Й. В. Сталіна
  2. Місце поховання. Архів оригіналу за 31 серпня 2022. Процитовано 31 серпня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]