Альтернативна служба
Альтернати́вна циві́льна слу́жба — служба, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством. Існує у декількох європейських країнах. На території України регулюється законом «Про альтернативну (невійськову) службу»[1]
Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням[2] і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. До таких організацій належать: Адвентисти-реформисти, Адвентисти сьомого дня, Євангельські християни, Євангельські християни-баптисти, Покутники, Свідки Єгови, Харизматичні християнські церкви (та церкви, прирівнені д�� них згідно із зареєстрованими статутами), Християни віри євангельської (та церкви, прирівнені до них згідно із зареєстрованими статутами), Християни євангельської віри, Товариство Свідомості Крішни[3]. Термін альтернативної служби у півтора рази довший від терміну військової служби.[1]
Альтернативну службу громадяни проходять на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній, комунальній власності або переважна частка у статутному фонді яких є в державній або комунальній власності, діяльність яких у першу чергу пов'язана із соціальним захистом населення, охороною здоров'я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України.[4]
Чисельність громадян, які були направлені на альтернативну (невійськову) службу протягом 2011–2014 років складала: 2011 р. – 499 осіб; 2012 р. – 436 осіб; 2013 р. – 215 осіб; 2014 р. – 475 осіб. [5]
- ↑ а б Закон України (ред.). Про альтернативну (невійськову) службу. zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, стаття 35, пункт 4.
- ↑ Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу". Архів оригіналу за 10 травня 2022.
- ↑ Барсукова, Олена (22 листопада 2022). Чи можна уникнути мобілізації з релігійних переконань – пояснює юрист | Українська правда _Життя. life.pravda.com.ua. Українська правда. Процитовано 28 березня 2023.
- ↑ Восьма національна доповідь Уряду України за тематичною групою “Зайнятість, професійне навчання та рівні можливості”. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 24 квітня 2017.
- Альтернативна служба [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Є. Я. Кравець. Альтернативна служба [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
- Направлення на проходження альтернативної (невійськової) служби - Гід онлайн Дія
- Мобілізація в Україні: чи можна обрати альтернативну службу за релігійними переконаннями// Фокус
Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |