Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Альфред Йозеф Фердинанд Йодль (нім. Alfred Josef Ferdinand Jodl; *10 травня 1890, Вюрцбург — †16 жовтня 1946, Нюрнберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям (1945). За часів Другої світової війни начальник оперативного відділу Верховного головнокомандування збройними силами Німеччини (ОКВ).
Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений служити в рейхсвері. В 1920 році закінчив секретні курси офіцера Генштабу. З 1935 року — начальник відділу оборони країни Військового управління Військового міністерства. При створенні ОКВ 4 лютого 1938 року зберіг свій пост.Коли під час нової реорганізації 1 червня 1938 року був створений Штаб оперативного керівництва ОКВ, його очолив Йодль. З 10 листопада 1938 року — командир 2-ї гірської дивізії.
23 серпня 1939 року повернувся на стару посаду в ОКВ і залишався на ній до свого арешту союзниками. Спланував і керував проведенням операції «Везерюбунг» (окупація Норвегії). Після нападу на СРСР ОКГ було доручено безпосереднє керівництво операцією, а ОКВ повинне було слідкувати за виконанням директив Гітлера. В 1942 році Йодль був направлений в групу армій «А», після повернення виступив на підтримку дій генерал-фельдмаршала Вільгельма фон Ліста. В цей період серйозно розглядалось питання про заміну Йодля на його посаді Фрідріхом Паулюсом, чому завадила капітуляція останнього під Сталінградом. Відмовився виконувати наказ Гітлера, за яким взяті в полон ворожі парашутисти повинні бути розстріляні. Під час Липневого замаху одержав легкі поранення. З 1 травня 1945 року — виконувач обов'язків начальника ОКВ і, одночасно, начальника Генштабу сухопутних військ. Від імені Німеччини разом із генерал-адміралом Фрідебургом 7 травня 1945 року підписав Акт про капітуляцію Німеччини в Реймсі.
23 травня 1945 року разом з іншими членами уряду Карла Деніца був заарештований. В якості головного обвинуваченого постав перед Міжнародним військовим трибуналом в Нюрнберзі. Був визнаний винним в злочинах проти миру, людяності та воєнних злочинах і засуджений до страти. Повішений.
- Митчем-мл., Сэмюэл Уильям; Мюллер Джин. Командиры Третьего рейха = Hitler's Commanders / Пер. Т. Н. Замиловой, А. В. Бушуева, А. Н. Фельдшерова. — Смоленск : Русич, 1995. — 475 с. — ISBN 5-88590-287-9. (рос.)
- Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2.
- Гордиенко А. Н. Командиры Второй мировой войны. Т. 1., Мн., 1997. ISBN 985-437-268-5
- Correlli Barnett. Hitler's Generals — New York, NY: Grove Press, 1989. — 528 p. — ISBN 0-8021-3994-9.
- Gerd F. Heuer. Die Generalobersten des Heeres, Inhaber Höchster Kommandostellen 1933—1945 — 2. — Rastatt: Pabel-Moewig Verlag GmbH, 1997. — 224 p. — (Dokumentationen zur Geschichte der Kriege). — ISBN 3-8118-1408-7.
- Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
- Schaulen, Fritjof (2004). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe II Ihlefeld — Primozic (in German). Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-21-1.
- Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
- Hitler and his generals. Military Conferences 1942—1945, Edited by Helmut Heiber and David M. Glantz. (Enigma Books: New York, 2004. ISBN 1-929631-28-6)
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво |
|
---|
| Генеалогія та некрополістика |
|
---|
| Література та бібліографія |
|
---|
| Тематичні сайти |
|
---|
| Словники та енциклопедії |
|
---|
| Довідкові видання |
|
---|
| Нормативний контроль |
|
---|
|