Ернесто Бурцальї
Ернесто Бурцальї | |
---|---|
Народження | 7 червня 1873[1] Модена, Емілія-Романья, Королівство Італія[1] |
Смерть | 13 вересня 1944[1] (71 рік) Монтеваркі, Провінція Ареццо, Тоскана, Італія[1] |
Країна | Королівство Італія |
Звання | адмірал |
Війни / битви | Італійсько-турецька війна Перша світова війна |
Нагороди | |
Ернесто Бурцальї у Вікісховищі |
Ернесто Бурцальї (італ. Ernesto Burzagli, 7 червня 1873, Модена — 13 вересня 1944, Монтеваркі) — італійський адмірал та політик. Начальник генерального штабу ВМС Італії протягом 1927—1931 років.
Ернесто Бурцальї народився 7 червня 1873 року в Модені. У 1887 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1892 році у званні гардемарина. Після закінчення академії ніс службу на різних кораблях, зокрема на борту броненосців «Франческо Морозіні» та «Італія». Отримавши звання лейтенанта, командував міноносцем. Протягом 1904-1906 років був військово-морським аташе в посольстві Італії в Токіо. У 1905 році він був свідком захоплення Порт-Артураю Також він удостоївся аудієнції в Імператора Мейдзі.
У 1912 році у званні капітана III рангу командував новозбудованим есмінцем «Інтрепідо».
У1914 році отримав звання капітана II рангу. Під час Першої світової війни командував ескадрою есмінців (флагманський корабель - «Вінченцо Джованні Орсіні»). Протягом 1916-1917 років був заступником начальника штабу флоту. У 1917 році отримав звання капітана I рангу. За участь у війні був удостоєний звання офіцера Савойського військового ордена.
Після закінчення війни, у 1919 році Ернесто Бурцальї був переведений в Албанію, де був призначений начальником військово-морської бази у Валоні. У 1920 році, під час албанського повстання, здійснив низку розвідувальних польотів над позиціями противника, за що був нагороджений Бронзовою медаллю «За військову доблесть». У вересні-жовтні 1920 року був президентом італійсько-албанської комісії з врегулювання ситуації в Албанії.
З лютого 1921 року по лютий 1923 року Ернесто Бурцальї командував крейсером «Лібія». На його борту протягом 1921-1922 років здійснив навколосвітній похід, під час якого відвідав, зокрема, США та Австралію. Після повернення отримав звання контрадмірала та був призначений керівником Військово-морської академії та Інституту морської війни (італ. Istituto di Guerra Marittima). У 1926 році отримав звання дивізійного адмірала. Під час керівництва академією у 1927 році написав 4-томний «Підручник штурмана» (італ. Manuale dell'Ufficiale di Rotta), який був перекладений низкою мов.
У 1927 році був призначений начальником генерального штабу ВМС Італії і перебував на цій посаді до кінця 1931 року. У 1928 році отримав звання ескадреного адмірала. У 1930 році брав участь у Лондонській морській конференції.
У 1933 році був призначений сенатором Італійського королівства. 7 червня 1936 року вийшов у відставку у зв'язку зі досягненням граничного віку служби та поселився у Монтеваркі. Він був противником політики Муссоліні щодо втягнення Італії у війну на боці Осі. У 1940 році отримав звання адмірала флоту.
Навесні 1944 року Ернесто Бурцальї відкинув пропозицію співпраці з Італійською соціальною республікою. Але через похилий вік та стан здоров'я він не був заарештований. Помер 13 вересня того ж року у Монтеваркі.
- Офіцер Савойського військового ордена
- Бронзова медаль «За військову доблест��»
- Кавалер Великого хреста Ордена Святих Маврикія та Лазаря
- Кавалер Великого Хреста Ордена Корони Італії
- Маврикіанська медаль заслуг за 10 п'ятиліть бездоганної військової кар'єри
- Пам'ятна медаль за кампанії в Африці
- Пам'ятна медаль італійсько-турецької війни 1911—1912
- Пам'ятна медаль італо-австрійської війни 1915—1918
- Медаль «В пам'ять об'єднання Італії»
- Медаль Перемоги
- Почесна медаль за довголітнє судноводіння
- Командор I класу Ордена Білої троянди (Фінляндія)
- Кавалер Ордена Почесного легіону (Франція)
- Кавалер Ордена Вранішнього Сонця (Японія)
- Кавалер Ордена Священного скарбу (Японія)
- Почесна медаль Югун Кішо російсько-японської війни (Японія)
- Кавалер Ордена Лазні (Велика Британія)
- Великий офіцер Ордена Алауітського трону (Марокко)
- Великий офіцер ордена Оранських-Нассау (Нідерланди)
- Командор Ордена «Сонце Перу»
- Пам'ятна медаль на честь століття незалежності (1821-1921) (Перу)
- Великий офіцер Авіського ордена (Португалія)
- Великий офіцер Ордена Зірки Румунії
- Кавалер Ордена Святої Анни (Росія)
- Кавалер Великого хреста Хреста Морських заслуг (Іспанія)
- Військово-морський хрест (США)
- Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861—1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ернесто Бурцальї
- Ернесто Бурцальї на сайті Dizionario biografico degli italiani (італ.)
- Ернесто Бурцальї на сайті Сенату (італ.)
|
- Народились 7 червня
- Народились 1873
- Уродженці Модени
- Померли 13 вересня
- Померли 1944
- Померли в Монтеваркі
- Офіцери Савойського військового ордена
- Нагороджені бронзовою медаллю «За військову доблесть» (Італія)
- Кавалери Великого хреста ордена Святих Маврикія і Лазаря
- Кавалери Великого Хреста ордена Корони Італії
- Нагороджені Маврикіанською медаллю
- Нагороджені пам'ятною медаллю Італійсько-турецької війни 1911—1912
- Нагороджені пам'ятною медаллю Італо-австрійської війни 1915—1918
- Командори 1-го класу ордена Білої Троянди
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Вранішнього сонця 8 класу
- Кавалери ордена Священного скарбу
- Кавалери ордена Лазні
- Гранд-офіцери ордена Оранських-Нассау
- Командори ордена «Сонце Перу»
- Великі офіцери Авіського ордена
- Великі офіцери ордена Зірки Румунії
- Кавалери ордена святої Анни
- Нагороджені орденом морських заслуг (Іспанія)
- Кавалери Військово-морського хреста (США)
- Адмірали Італії
- Начальники генерального штабу ВМС Італії