Кітасато Сібасабуро
| Кітасато Сібасабуро 北里 柴三郎 | |
|---|---|
| яп. 北里 柴三郎 | |
 | |
| Народився | 29 січня 1853 Оґуні, Кумамото, Японія |
| Помер | 13 червня 1931 (78 років) Токіо[d], Японська імперія |
| Поховання | Aoyama Cemeteryd |
| Місце проживання |  Японія |
| Країна | .svg){kind=small} Японія |
| Діяльність | біолог, професор, лікар, бактеріолог, політик, імунолог |
| Alma mater | Токійський університет |
| Галузь | Бактеріологія |
| Заклад | Університет Кейо |
| Посада | член Палати перів Японіїd |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | Doctor of Medical Scienced[1] (24 серпня 1891) |
| Науковий керівник | Роберт Кох |
| Відомі учні | Кіоші Шига Liu Ching-Kand |
| Аспіранти, докторанти | Еміль Адольф фон Берінг |
| Членство | Лондонське королівське товариство Леопольдина Академія наук Японії |
| Відомий завдяки: | відкриття збудника чуми |
| Нагороди | |
 Кітасато Сібасабуро у Вікісховищі | |
Кітасато Сібасабуро ((29 січня 1853, Оґуні, Провінція Хіґо, Японська імперія — 13 червня 1931, Токіо, Японська імперія)) — японський бактеріолог, інфекціоніст, найбільш відомий як один з відкривачів збудника чуми (Yersinia pestis), яке відбулось під час 3-її пандемії у 1894 році в Гонконгу, практично одночасно з Александром Єрсеном.
У 1885 році Кітасато Сібасабуро переїхав до Берліна, де спочатку працював в Гігієнічному інституті під керівництвом Роберта Коха. У 1891 році став асистентом Інституту інфекційних хвороб, брав участь у розробці засобів проти дифтерії і сибірки. У 1889 році він виділив з гною ран трупу померлого від правця збудника його і вперше в світі вивчив його властивості в чистій культурі. У 1890 році він разом з Емілем Берінгом показав, що токсин правцевої палички може нейтралізуватися специфічною кров'яною сироваткою, отриманою від тварин після їхньої імунізації правцевим токсином. У 1892 році присвоєне вчене звання професора. Повернувся на батьківщину, в Токіо, де очолив відкритий при Токійському університеті бактеріологічний інститут. З 1896 року став директором шпиталю для інфекційних хвороб, а також завідував санітарною лабораторією і Пастерівською станцією профілактики сказу.
У 1894 році під час епідемії чуми під час її третьої пандемії в Гонконзі виділив збудника цієї хвороби (одночасно з Александром Єрсеном, на честь якого ця бактерія пізніше отримала свою назву). Хоча Кітасато першим опублікував свої дослідження, але проведена порівняльна перевірка ходу цих досліджень у обох науковців показала все ж таки у цьому питанні першість належить саме Єрсену.
|
Це незавершена стаття про японського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- Народились 29 січня
- Народились 1853
- Померли 13 червня
- Померли 1931
- Члени Лондонського королівського товариства
- Члени ��еопольдини
- Командори ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Вранішнього сонця 1 класу
- Кавалери ордена Квітів павловнії
- Іноземні члени Лондонського королівського товариства
- Нагороджені пам'ятною медаллю вступу на престол імператора Сьова
- Японські біологи
- Японські бактеріологи
- Професори
- Доктори медицини
- Дослідники чуми
- Дослідники правця
- Люди на банкнотах
- Випускники Токійського університету
- Японські інфекціоністи
- Уродженці Кумамото