Лович
| Ловіч Łowicz | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
.jpg) | |||||
| Основні дані | |||||
| 52°06′ пн. ш. 19°56′ сх. д. / 52.100° пн. ш. 19.933° сх. д.Координати: 52°06′ пн. ш. 19°56′ сх. д. / 52.100° пн. ш. 19.933° сх. д. | |||||
| Країна |
 Польща | ||||
| Регіон | Лодзьке воєводство | ||||
| Столиця для | Ловицький повіт і Ґміна Лович | ||||
| Засновано | до 1136 | ||||
| Магдебурзьке право | до 1298 | ||||
| Площа | 23,42 км² | ||||
| Населення | 29880 (2011)[1] | ||||
| · густота | 1278 (2008[2]) осіб/км² | ||||
| Міста-побратими | Люблінець, Шепетівка, Реда | ||||
| Телефонний код | (48) 46 | ||||
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | ||||
| Номери автомобілів | ELC | ||||
| GeoNames | 3093066 | ||||
| OSM | ↑1403468 ·R (Ловицький повіт) | ||||
| SIMC | 0977031 | ||||
| Поштові індекси | 99-400 - 99-402 | ||||
| Міська влада | |||||
| Вебсайт | lowicz.eu | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
|
| |||||
|
| |||||
 Ловіч у Вікісховищі | |||||
Ло́вич (Ловіч, пол. Łowicz) — місто в центральній частині Польщі, на річці Бзура, притоці Вісли. Адміністративний центр Ловицького повіту Лодзького воєводства. Центр Ловицької дієцезії Римо-Католицької Церкви в Польщі.
Місто розташоване на берегах річки Бзури.
Перша звістка про місто походить з 1136 року, а саме в буллі Папи Інокентія ІІ, де, зокрема, зазначено, що Лович є головною резиденцією земель, які належать римо-католицьким архієпископам в Гнезно[3]. Міські права Лович отримав до 1298 року під управлінням династії П'ястів Мазовецького князівства. Близько 1355 року за сприяння аріхєпископа Ярослава Богорія[pl] на місці дерев'яного городища збудували мурований замок, який став центром Ловицької каштеляні та резиденцією архієпископів Гнєзно[3]. 1 березня 1357 р��ку архієпископу вдалося випрохати привілей від польського короля Казимира Великого, який змусив 17 травня 1359 року мазовецького князя Земовита III визнати повен суверенітет над Ловичем та каштеляніями закріплений за архієпископом, а князі зберегли лише право на полювання на цих землях. Все ж суперечки за право володіння землею продовжувався аж до перетворення Мазовецького князівства у воєводство і вступу його до королівства Польського у 1529 році[4].
1433 року архієпископ Войцех Ястшембець підвищив парафіяльний костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії і святого Миколая (пол. pw. Wniebowzięcia NMP i św. Mikołaja) до рангу колегіати. Шведський потоп перервав розвиток міста, коли, зокрема, було знищено місцевий замок та частину забудови[5].
В першій половині XVII ст. в знак нагороди єпископам від Польської Корони Лович та Скерневіце об'єднують в єдине Ловицьке князівство[pl], яке вперше під таким статусом згадується в латинських джерелах (лат. Ducatus Lovicensis) за 1739 рік[6]. У 1795 році, після третього поділу Польщі, Ловицьке князівство потрапило до складу Прусського королівства[7]. У 1806 році місто захопили наполеонівські війська, а в 1807 році Наполеон Бонапарт в знак пожертви подарував князівство маршалу Луї Даву, де воно увійшло до складу Варшавського герцогства[7].
У 1815 році, згідно рішення Віденського конгресу, князівство увійшло до складу Конгресового королівства Польща під окупацією Російської імперії, а в 1820 році цар Олександр I подарував його на весіллі великому князю Костянтину та його дружині Жанетті Грудзинській, яка стала княгинею Ловича[7]. Під час Листопадового повстання (1830-1831) в Ловичі була організована Національна гвардія[7]. За останньою волею Жанетти, яка померла в 1831 році, князівство було приєднане до коронної власності, тобто стало номінальною власністю польського короля[7]. У результаті в 1838 р. маєтки Ловича стали власністю царя Миколи I, потім у 1856 р. Олександра II, в 1881 р. Олександра III і в 1894 р. Микола II, куди російські вельможі приїздили на полювання[7].
15 жовтня 1845 року завершилося прокладання залізничної лінії за маршрутом Варшава-Лович, яка була введена в експлуатацію 1 листопада. Лович отримав залізничне сполучення із Краковом, Вроцлавом і Віднем. У 1861 році була побудована станція "Лович головна". У 1862 році після введення в експлуатацію лінії Варшава-Бидгощ-Лович , яку було з'єднано з прусською залізничною лінією[8].
Наприкінці ХІХ ст. в географічному словнику Королівства Польщі місто згадується як повітове місто Варшавської губернії[7].
У другій половині ХІХ ст. почала розвивалася легка промисловість. Незважаючи на численні репресії за героїчну участь у Січневому повстанні (1863-1864), місто продовжувало економічно, освітньо та культурно розвиватися[7].
Поблизу міста у вересні 1939 року відбулася найбільша битва вересневої кампанії, відома як битва при Бзурі. 7 вересня дві польські армії «Помор'я» і «Познань», під час спроби відійти до районів Варшави, опинилися в оточенні. 9 вересня армія «Познань» в районі на південь від Бзури завдала раптового удару по німецьким піхотним дивізіям, що розташувалися в похідних колонах між Лечице й Ловичем, зосередивши основні сили в напрямку Стрикова. Поляки завдали серйозних втрат німецьким частинам 10-ї та 8-ї армій (понад 1500 убитих і поранених) і відкинули їх на 20 км на південь. При цьому були звільнені міста Лечице та Пятек. 11 вересня німецьке командування почало перекидати до Бзури основні сили 10-ї і 4-ї армій, підтягувалися резерви групи армій «Південь», була задіяна більша частина авіації 4-го повітряного флоту. 12 вересня з-під Варшави німці почали висувати 4-ту танкову дивізію. 16 вересня, зупинивши польський наступ, частини 10-ті німецької армії з'єдналися в районі Влодави із частинами групи армій «Північ», оточивши значне угруповання польських військ. 18-20 вересня, після дводенних безперервних боїв, армії «Познань» і «Помор'я» були повністю розбиті[9].
У травні 1940 року на території міста було утворено Ловицьке гетто[pl], остаточні межі якого були встановлені восени. Спочатку площа гетто була обгороджена колючим дротом, а згодом побудована цегляна стіна зі зруйнованої синагоги та дерев'яна огорожа з колючим дротом. Головою юденрату було призначено Б. Сазіфо. До Ловіча звозилися євреї з Ловича та його околиць, а також з Александрув-Лодзького, Константинув-Лодзького, Згери, Стрикува та Лодзі. У серпні 1940 року в Ловицькому гетто перебувало 8200 осіб[10]. Мешканці гетто очищували вулиці та виконували очищувальні роботи на залізничній станції Ловича. У будівлі колишньої єврейської школи була відкрита майстерня. У лютому-березні 1941 року почалася ліквідація гетто, а євреї були перевезені до Варшавського гетто. Однак ремісники залишилися працювати в майстернях[11]. У жовтні 1941 р. майстерні були ліквідовані, а люди, які там працювали, транспортувалися до Варшавського гетто[12].
23 травня 1943 року перед молочною будівлею "Blich" німці розстріляли 10 партизанів Національної гвардії[13].
17 січня 1945 року місто було звільнене від німецьких військ радянською армією[13].
У післявоєнний період було створено декілька житлових комплексів. На початку утворення народної республіки Лович став агропромисловим центром, а також центром будівельних матеріалів і легкої промисловості. У 1963 році в місті відкрився великий завод з переробки фруктів і овочів, а в 1969 році -- трикотажна фабрика "Syntex"[14].
У 1971 році в місті відбулися Дні барокової музики[15]. 25 березня 1992 року Ловице отримав буллу "Totus tuus Poloniae populus" від Папи Івана Павла ІІ, згідно якої була заснована Ловицька єпархія[pl], таким чином відокремивши її від Лодзинської єпархії, архієпархії Варшави та єпархії Пло��ька[16]. У 1999 році, після адміністративного поділу Лович став повітовим містом у складі Лодзинського воєводства[17].
- Латинський собор (давніше колегіата)
- Костел Бернардинців
- Костел Домініканців
- Костел євангелістів
- Костел піярів
- Костел маріавитів (старокатолицький)
- Костел святого Леонарда
- Ратуша
У місті починаються:
- краєві дороги № 4 (Łowicz — Łódź — Sieradz — Złoczew/(Wieluń) — Walichnowy) і № 70 (Łowicz — Skierniewice — Zawady).
- Воєводські дорогои № 584 (Łowicz — Sanniki) та № 703 (Łowicz — Łęczyca — Poddębice)
Через місто проходять краєва дорога № 92 (Rzepin — Świebodzin — Pniewy — Poznań — Konin — Łowicz — Warszawa). Неподалік міста пролягає Автомагістраль A2.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][18]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 14126 | 2659 | 10036 | 1431 |
| Жінки | 15754 | 2587 | 9467 | 3700 |
| Разом | 29880 | 5246 | 19503 | 5131 |
Ловіч відомий своєю неповторною і яскравою культурою. В цьому краї виробляють багато сувенірів в яскравих кольорах.
- Анджей Лєщинський — був похований у катедральній базиліці
- Стефан Шимон Александер Воронецький — ловіцький канонік РКЦ.
- Маріуш Пудзяновський — польський спортсмен, ломус, важкоатлет, регбіст і боєць змішаного стилю, багаторазовий чемпіон світу з силового екстріму, п'ятиразовий володар титулу «Найсильніша людина світу» за версією WSM[19] Переможець серій WSSS[20] та WSCF[21]. Відбував ув'язнення в місті.
- Данієль Ольбрихський (* 1945) — польський актор театру і кіно, письменник.
- ↑ а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [недоступне посилання — відсутня історія]
- ↑ а б [[https://web.archive.org/web/20180527202135/http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_V/753 Архівовано 27 травня 2018 у Wayback Machine.] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich t. V, hasło "Łowicz". nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1884. s. 753.
- ↑ [Łowicz. W: turystyka.org.pl [on-line]. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 3 лютого 2019. Łowicz. W: turystyka.org.pl [on-line](пол.)(пол.)]
- ↑ Marek Wojtylak. [[https://web.archive.org/web/20170621104831/http://www.lowiczturystyczny.eu/O-miescie-Dzieje-miasta,58 Архівовано 21 червня 2017 у Wayback Machine.] [Архівовано 21 червня 2017 у Wayback Machine.] [Архівовано 21 червня 2017 у Wayback Machine.] [Архівовано 21 червня 2017 у Wayback Machine.] Dzieje miasta](пол.)
- ↑ Jan Warężak: Osadnictwo kasztelanii łowickiej: 1136-1847, Prace Wydziału II--Nauk Historycznych i Społecznych. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1961.(пол.)
- ↑ а б в г д е ж и [Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich t. V, hasło "Księstwo Łowickie". nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1884. s. 759(пол.). Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 3 лютого 2019. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich t. V, hasło "Księstwo Łowickie". nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1884. s. 759(пол.)]
- ↑ Jerczyński Michał, Roszak Tomasz, Szlakiem łódzkiej kolei. Łódź 2004. Wyd. Piątek Trzynastego.(пол.)
- ↑ [Rekonstrukcja historycznej Bitwy nad Bzurą 1939(пол.). Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 3 лютого 2019. Rekonstrukcja historycznej Bitwy nad Bzurą 1939(пол.)]
- ↑ [Getto w Łowiczu. Wirtualny Sztetl, 2009-12-06.(пол.). Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 3 лютого 2019. Getto w Łowiczu. Wirtualny Sztetl, 2009-12-06.(пол.)]
- ↑ Zespół redakcyjny, przewod. Czesław Pilichowski: Obozy hitlerowskie na ziemiach polskich 1939-1945. Informator encyklopedyczny. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1979, s. 291. ISBN 83-01-00065-1.(пол.)
- ↑ Edward Kopówka: Plan kamieni symbolicznych. Treblinka: Muzeum Walki i Męczeństwa w Treblince-Oddział Muzeum Regionalnego w Siedlcach, 2014, s. 15. ISBN 978-83-88761-46-1.(пол.)
- ↑ а б Rada Ochrony Pomników Walki i Męczeństwa ”Przewodnik po upamiętnionych miejscach walk i męczeństwa lata wojny 1939- 1945", Sport i Turystyka 1988, ISBN 83-217-2709-3, str. 672(пол.)
- ↑ Wojciech Jankowski, Mały przewodnik po Polsce, Wydawnictwo Sport i Turystyk Warszawa 1983 ISBN 83-217-2329-2 s. 187(пол.)
- ↑ Nastiuszonek W., Skierniewice i okolice, Warszawa: Sport i Turystyka, 1985, s. 90–92, ISBN 83-217-2488-4, OCLC 830220840.(пол.)
- ↑ Konferencja Episkopatu Polski, Informator 2017, Biblos 2017, ISBN 978-83-7793-478-4(пол.)
- ↑ [Urząd Miejski w Łowiczu(пол.). Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 31 жовтня 2008. Urząd Miejski w Łowiczu(пол.)]
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ World's Strongest Man
- ↑ World Strongman Super Series
- ↑ World Strongman Cup Federation
- Gawarecki Wincenty Hipolit (1788—1852). Pamiątki historyczne Łowicza. — 232 s. (пол.)
- Łowicz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 753. (пол.)
- Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich t. V, hasło "Łowicz", opublikowany nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, Warszawa, 1884.(пол.)
- Kołodziejczyk R. (red.): Łowicz. Dzieje miasta. Warszawa 1986(пол.)
- Kołodziejczyk R.: Warszawsko-Wiedeńska Droga Żelazna. Państwowe Zakłady Wydawnictw Szkolnych, Warszawa 1961(пол.)
- Sterner W.: Narodziny kolei. Książka i Wiedza, Warszawa 1964(пол.)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лович |
- Urząd Miejski w Łowiczu [Архівовано 8 квітня 2020 у Wayback Machine.](пол.)
- galeria zdjęć [Архівовано 8 серпня 2018 у Wayback Machine.](пол.)
- Lokalna encyklopedia o Łowiczu i regionie łowickim. [Архівовано 5 травня 2017 у Wayback Machine.](пол.)
- Wirtualny spacer po mieście Łowicz(пол.)
- http://www.ciekawe-miejsca.net/pliki/lowicz.pdf [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Lokalna encyklopedia o Łowiczu i regionie łowickim. [Архівовано 5 травня 2017 у Wayback Machine.](пол.)
- Wirtualny spacer po mieście Łowicz(пол.)
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
