Ніколаєв Леонід Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніколаєв.
Ніколаєв Леонід Володимирович
Основна інформація
Дата народження1 (13) серпня 1878[1][2]
Місце народженняКиїв, Російська імперія[3][2]
Дата смерті11 жовтня 1942(1942-10-11)[3][1][2] (64 роки)
Місце смертіТашкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[3][2]
Причина смертічеревний тиф[4]
ПохованняТашкент
ГромадянствоРосійська імперія, РРФСР і СРСР
Професіїкомпозитор, педагог, піаніст
ОсвітаМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського
ВчителіПухальський Володимир В'ячеславович, Танєєв Сергій Іванович і Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович
Відомі учніСавшинський Самарій Ілліч, Шостакович Дмитро Дмитрович, Юдіна Марія Веніамінівна, Попов Гаврило Миколайович, Крейн Олександр Абрамович і Шапіро Веніамін Борисович
Інструментифортепіано
Жанрикласична музика
ЗакладСанкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
народний артист РРФСР заслужений діяч мистецтв РРФСР

Леоні́д Володи́мирович Нікола́єв (рос. Леони́д Влади́мирович Никола́ев; *1 (13) серпня 1878, Київ — †11 жовтня 1942, Ташкент) — радянський піаніст, педагог, композитор.

Вчився грі на фортепіано у Володимира Пухальського й композиції в Євгенія Риби в Києві. В 1897—1902 вчився у Московській консерваторії по класу фортепіано Василя Сафонова і по класу композиції Сергія Танєєва й Михайла Іполітова-Іванова.

З 1909 Ніколаєв викладав фортепіано й композицію в Петербурзькій консерваторії (з 1912 — професор). За роки викладання він виховав ряд відомих згодом композиторів і піаністів, серед яких — Володимир Софроницький, Дмитро Шостакович, Марія Юдіна, Павло Серебряков, Натан Перельман, Олександр Крейн та інші. Паралельно Ніколаєв займався композиторською діяльністю, він є автором фортепіанної, скрипкової й віолончельної сонат, Варіацій, Тарантели, Сюїти для двох фортепіано, трьох струнних квартетів, романсів а також фортепіанних транскрипцій органних творів Букстехуде і Пахельбеля.

В 1942 Ніколаєв разом з іншими викладачами консерваторії був евакуйований у Ташкент, де й помер.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Савшинский С. И. Леонид Николаев. Пианист, композитор, педагог. — Л.-М.: Музгиз, 1950
  • Савшинский С. И. Леонид Владимирович Николаев. Очерк жизни и творческой деятельности. — Л.: Советский композитор, 1960
  • Л. В.НИКОЛАЕВ. Статьи и воспоминания современников. Письма. К 100-летию со дня рождения. — Л.: Советский композитор, 1979

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
  2. ↑ а б в г Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
  3. ↑ а б в Николаев Леонид Владимирович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. ↑ https://epdf.pub/shostakovich-a-life.html
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніколаєв_Леонід_Володимирович&oldid=42980456