Оскар Потіорек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оскар Потіорек
нім. Oskar Potiorek
словен. Oskar Potiorek
Оскар Потіорек нім. Oskar Potiorek
Оскар Потіорек
нім. Oskar Potiorek
8-й Генерал-губернатор Боснії і Герцеговини
10 березня 1911 року — 22 грудня 1914 року
МонархФранц Йосиф I
ПопередникМаріян Варешанин
НаступникСтефан Саркотич

Народився20 листопада 1853(1853-11-20)
Бад-Блайберг
Помер17 грудня 1933
Клагенфурт
ПохованийВінер-Нойштадт
Відомий яквійськовослужбовець, політик
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Alma materKriegsschuled
Професіявійськовик
Нагороди
Командор Королівського угорського ордена Святого Стефана
Командор Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)

Оскар Потіорек (нім. Oskar Potiorek 20.11.1853, Бад-Блайберг — 17.12.1933, Клагенфурт) — австро-угорський генерал (фельдцейхмейстер) словенського походження. Генерал-губернатор Боснії і Герцеговини у 1911—1914 роках, учасник Першої світової війни.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Оскар Потіорек народився у Бад-Блайбергу у німецько-словенській сім'ї гірничого чиновника. Здобув освіту у Технічній військовій академії (1867 рік). У 1871 році отримав звання лейтенанта. У 1875 році розпочав навчання в Академії Генерального штабу, яку закінчив у 1877 році, після чого продовжив службу у Генеральному штабі.

У 1883—1886 роках служив у 17-му, а у 1890—1891 роках — у 7-му піхотному полку. Він зарекомендував себе хорошим штабним працівником, і у 1886 році був переведений у Оперативне бюро Генерального штабу, а у 1892 році став його начальником.

З 1898 року — командувач 64-ї піхотної бригади. З 1902 року — заступник начальника Генерального штабу. З 1907 року — командувач 3-го армійського корпусу, розміщеного у м. Грац. У 1909 році отримав звання фельдцехмейстера.

З 1910 року Потіорек — інспектор армії в Сараєво, в 1911 році був призначений генерал-губернатором Боснії і Герцеговини.

Вбивство Франца Фердинанда

[ред. | ред. код]

У 1913 році Потіорек запросив ерцгерцога Франца Фердинанда взяти участь у військових навчаннях, які мали відбутись 26-27 червня 1914 року.

28 червня 1914 року Потіорек перебував в одній машині з Францом Фердинандом та його дружиною Софіє. Хотек і став свідком їх убивства. Пізніше на суді Гаврило Принцип заявив, що куля, яка влучила у Софію Хотек, призначалась для Потіорека.

Після вбивства ерцгерцога Потіорек виступив одним з організаторів сербських погромів.[1] Він організував загони допоміжної міліції (нім. Schutzkorps), які взяли участь у репресіях сербів[2]. Внаслідок репресій більше 5 500 сербів були арештовані, 460 чоловік були страчені, від 700 до 2 200 чоловік померли в ув'язненні. Більше 5 000 сербських сімей були змушені покинути Боснію[3][4].

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

Незважаючи на відповідальність через неналежну охорону ерцгерцога, Потіорек залишився на своїй посаді. З початком мобілізації у серпні 1914 році він був призначений командувачем австро-угорських військ на Балканах та командувачем 6-ї армії. Початково під його командуванням перебували 2-га, 5-та та 6-та армії, але з початком мобілізації в Росії було вирішено відправити 2-гу армію на схід. Таким чином, під командуванням Потіорека були 5-та (80 тис. чоловік) та 6-та (60 тис. чоловік) армії, але частина військ 6-ї армії була розгорнута проти Чорногорії.

28 липня австро-угорські війська обстріляли Белград, а 12-го серпня розпочали наступ на Сербію. Оскільки залізниці з Балкан в Галичину, куди мала бути передислокована 2-га армія, були перевантажені і відправка військ затримувалась, Потіорек вирішив використати частину військ для наступу на Сербію.

5-та і 6-та армії наступала з Боснії, а частини 2-ї армії зі Срему. Сербське командування очікувало, що австрійці будуть наступати з півночі, де була рівнинна місцевість. Натомість Потіорек вирішив наступати із заходу, де місцевість була гористою. Біля гори Цер сербські війська зупинили та розбили австро-угорську армію.

Перегрупувавши війська, Потіорек 7 вересня розпочав новий наступ на Сербію. Серби 2 місяці стримували наступ австрійських військ, але зрештою були змушені відступити. 30 листопада був захоплений Белград.

Проте 3 грудня розпочався сербський контрнаступ, в результаті чого 15 грудня 1914 року Белград був звільнений. Австо-угорські війська знову були вигнані з території Сербії, втративши більше 60 000 чоловік убитими та 46 000 полоненими.

Завершення служби

[ред. | ред. код]

Поразка викликала невдоволення австрійського командування і 27 грудня 1914 року Потіорек відкликаний з поста командувача, а 1 січня 1915 року відправлений у відставку.

Він повернувся до Австрії та оселився в Клагенфурті. Потіорек дуже переживав за свою поразку та відставку, і за спогадами сучасників, декілька разів намагався скоїти самогубство[5]. Він вів усамітнене життя. У себе в квартирі він зберіг диван, на якому помер смертельно поранений Франц Фердинанд.

Оскар Потіорек помер у 1933 році у Клагенфурті, де й був похований. У 1966 році його прах був перепохований на цвинтарі Терезіанської академії у Вінер-Нойштадті.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Novak, Viktor (1971). Istoriski časopis. с. 481. Процитовано 7 грудня 2013. Не само да Поћорек није спречио по- громе против Срба после сарајевског атентата већ их је и организовао и под- стицао.
  2. Ivo Banac (1988). The National Question in Yugoslavia: Origins, History, Politics. Cornell University Press. с. 367. ISBN 978-0-8014-9493-2. Процитовано 4 грудня 2013. Schutzkorps, auxiliary militia raised by the Austro-Hungarians, in the policy of anti-Serb repression
  3. John R. Schindler (2007). Unholy Terror: Bosnia, Al-Qa'ida, and the Rise of Global Jihad. Zenith Imprint. с. 29. ISBN 978-1-61673-964-5.
  4. Mitja Velikonja (5 лютого 2003). Religious Separation and Political Intolerance in Bosnia-Herzegovina. Texas A&M University Press. с. 141. ISBN 978-1-58544-226-3.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. Francesco Lamendol: «La Seconda e la Terza Campagna Austro-Serba», September-December 1914(італ.)
  6. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien, 1918. — S. 58.(нім.)
  7. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien, 1918. — S. 53.(нім.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Кто был кто в Первой мировой войне / К. А. Залесский. -М.:ООО «Издательство АСТ»; ООО «Издательство Астрель», 2003. — 894 с., 32 ил ISBN 5-17-019670-9

Посилання

[ред. | ред. код]