Речитатив

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Речитати́в (італ. recitativo) — протяжне проказування, що наближається і до декламації, і до співу. Текстовою основою речитативу може бути як поезія, так і проза.

Розрізняють види речитативу:

  • Сухий (secco) і аккомпанований (accompagnato);
  • Розмірений (a tempo);
  • Співучий (те саме, що аріозо).

У всіх видах речитативу велике значення має правильна, осмислена декламація.

У вокальній музиці бароко і віденської класики використовувалися речитативи secco і accompagnato, пізніше різні види речитативу нерідко змішувалися.

В операх і ораторіях речитатив зазвичай супроводжується сухим акомпанементом і виконує функцію зв'язок між аріями. При цьому в речитативу відбивається драматична дія, а в аріях — емоційна реакція персонажів на нього[1].

Сухий речитатив

[ред. | ред. код]

Співак співає під акомпанемент basso continuo, який реалізується зазвичай як послідовність акордів (без орнаментики і мелодійних фігур) і не висловлює настрої, а тільки служить для вказівки співаку тональності і для підкреслення розділових знаків. Акорди беруться переважно там, де в речитативі є перерва. Іноді в проміжку між двома фразами, що мають перерву, вставляється короткий ритурнель з фігурою, що виражає настрій. Такий речитатив має дуже мало мелодійного змісту. На кожен склад тексту потрібно тільки один звук. Форма такого речитативу невизначена і знаходиться в повній залежності від тексту. Співаком він виконується вільно, не в темп.

Речитатив accompagnato

[ред. | ред. код]

На відміну від сухого речитативу, де співака супроводжує лише партія basso continuo (на органі, клавесині та ін.), В речитативі accompagnato (італ. accompagnato, буквально «з акомпанементом») зайняті інструменти з виписаними партіями (аж до цілого оркестру). Цей тип речитативу отримав розвиток в високому бароко (пасіони Й. С. Баха) і в музиці епохи класицизму (опери К. Ф. Глюка, А. Сальєрі і т. ін.).

Розмірений речитатив

[ред. | ред. код]

Речитатив розмірений (a tempo) буває в різному розмірі — 4/4, 3/4 тощо. Під час співу речитативу, не дуже багатого мелодією, акомпанемент йде суцільно, у вигляді акордів, що витримуються або виконуваних тремоло. Проведеного мотиву, тобто малюнка, в такому акомпанементі немає. Форма невизначена, чергування тональностей довільне. Кожному складу відповідає одна нота. Виповнюється такий речитатив в темп і деригується суцільно.

Співучий речитатив

[ред. | ред. код]

Співучий речитатив (аріозний спів) — найбільш розвинена форма речитативу. Вокальна партія відрізняється мелодійним змістом. Одному складу слова можуть іноді відповідати два і більше звука. Як і розмірений, цей речитатив не обмежений модуляційним планом. Форма найчастіше вільна. Музичний зміст акомпанементу, у порівнянні з попередніми речитативом, є багатшими як в гармонійному, так і в ритмічному відношенні; в ньому проводиться фігура (мотив).

Спів, що має велику закінченість, але позбавлене колінного складу, називається аріозо.

Джерело

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кендал А. Хроніка класичної музики = The Cronicle of Classical Music / Н. Енукидзе. — Издательский дом «Классика-XXI», 2006. — С. 274. — ISBN 5-89817-147-9.