How the West Was Won

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
How the West Was Won
Концертний альбом
ВиконавецьLed Zeppelin
Дата випуску27 травня, 2003
Записаний25 та 27 червня 1972
ЖанрХард-рок,
блюз-рок
хеві-метал
фолк-рок
Тривалість150 хв 27 с
Моваанглійська
ЛейблAtlantic Records
ПродюсерДжиммі Пейдж
Професійні огляди
Хронологія Led Zeppelin
Попередній
←
Latter Days: Best of Led Zeppelin Volume Two
2000
Mothership
2007
Наступний
→

How the West Was Won — потрійний живий альбом британського рок-гурту Led Zeppelin, випущений лейблом Atlantic Records 27 травня 2003 року на компакт-дисках, і 20 жовтня 2003 на DVD-Audio. Це оригінальний запис з концертів у Лос-Анджелесі на Ел-Ей-Форумі та Лонг-Біч-арені під час туру Сполученими Штатами 1972 року 25 та 27 червня відповідно. Гітарист Джиммі Пейдж вважав, що у той час Led Zeppelin перебували на вершині своєї концертної діяльності, як він зазначив у примітках до випуску.

Протягом багатьох років записи цих концертів існували лише у вигляді бутлеґів. Проте, лише певні записи були доступними для слухачів, фанатів та колекціонерів. Хоча декілька нормальних записів концертів Led Zeppelin, які поширювалися серед фанатів, були викрадені з архівів Пейджа у 1980-х роках, але серед них не було концертів на Ел-Ей-Форумі та Лонг-Біч-арені 1972 року. Таким чином, How the West Was Won надав фанам змогу прослухати концерт у нормальному записі.

Пісні з цих двох виступів Пейдж дещо підредагував на студії Sarm West Studios у Лондоні. Деякі пісні, які виконувалися на концерті, не було включено до альбому. Серед таких «Communication Breakdown» та рідкісна версія «Louie Louie» (популярна американська рок-н-рольна композиція) з шоу 25 червня.

Альбом дебютував у чарті Billboard 200 14 червня 2003 року під першим номером з 154 000 проданих копій. Альбом залишався у чарті протягом 16 тижнів. RIAA [Архівовано 10 лютого 2009 у Wayback Machine.] Його відзначила як золотий і платиновий 30 липня 2003. How the West Was Won став першим альбомом Led Zeppelin, який посів перше місце у чартах за 24 роки (з часів In Through the Out Door).

Впливовий американський музичний сайт Metacritic [Архівовано 13 червня 2006 у Wayback Machine.] пов'язував How the West Was Won з альбомом SMiLE Браяна Вілсона та Van Lear Rose Лорети Лін, як найкращий перероблений альбом всіх часів.

Список композицій

[ред. | ред. код]

Перший диск

[ред. | ред. код]
  1. «LA Drone» (Джон Пол Джонс, Джиммі Пейдж) — 0:14*
  2. «Immigrant Song» (Пейдж, Роберт Плант) — 3:42*
  3. «Heartbreaker» (Джон Бонам, Джонс, Пейдж, Плант) — 7:25*
  4. «Black Dog» (Джонс, Пейдж, Плант) — 5:41**
  5. «Over the Hills and Far Away» (Пейдж, Плант) — 5:08**
  6. «Since I've Been Loving You» (Джонс, Пейдж, Плант) — 8:02*
  7. «Stairway to Heaven» (Пейдж, Плант) — 9:38*
  8. «Going to California» (Пейдж, Плант) — 5:37*
  9. «That's the Way» (Пейдж, Плант) — 5:54**
  10. «Bron-Y-Aur Stomp» (Джонс, Пейдж, Плант) — 4:55*

Другий диск

[ред. | ред. код]
  1. «Dazed and Confused» (Бонам, Пейдж) — 25:25**
    • «Walter's Walk» (Пейдж, Плант)
    • «The Crunge» (Бонам, Джонс, Пейдж, Плант) — 15:34
  2. «What Is and What Should Never Be» (Пейдж, Плант) — 4:41*
  3. «Dancing Days» (Пейдж, Плант) — 3:42*
  4. «Moby Dick» (Бонам, Джонс, Пейдж) — 19:20**

Третій диск

[ред. | ред. код]
  1. «Whole Lotta Love» (попурі) (Бонам, Віллі Діксон, Джонс, Пейдж, Плант) — 23:08**
    • «Boogie Chillun» (Джон Лі Хукер) — 3:10
    • «Let's Have a Party» (Джессі Мей Робінсон) — 1:56
    • «Hello Mary Lou» (Джін Пітні) — 2:08
    • «Going Down Slow»(Сент-Луїс Джиммі Одін) — 8:29
  2. «Rock and Roll» (Бонам, Джонс, Пейдж, Плант) — 3:56*
  3. «The Ocean» (Бонам, Джонс, Пейдж, Плант) — 4:21**
  4. «Bring It On Home» (Діксон, Пейдж, Плант) — 9:30**
    • «Bring It On Back» (Бонам, Джонс, Пейдж, Плант)

* З концерту на Лонг-Біч-Арені.
** З концерту на Ел-Ей-Форумі.

Учасники запису

[ред. | ред. код]

Технічний персонал

[ред. | ред. код]
  • Едді Крамер — інженер;
  • Кевін Ширлі — інженер, зведення;
  • Дрю Ґіффітс — помічник інженера;
  • Філ Лімон — дизайн та обкладинка;
  • Джим Каммінс — фотограф;
  • Джеймс Фортун — фотограф;
  • Джефрі Мейєр — фотограф;
  • Майкл Патленд — фотограф.

Положення у чартах

[ред. | ред. код]
Рік Чарт Позиція
2003 Billboard 200 1

Додаткові відомості

[ред. | ред. код]
  • Розроблений та зведений на SARM West Studios, Лондон, Березень 2003 року.
  • Позначення у каталогах: Atlantic 7567835872.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]