Іменник.

Корінь: --

• МФА: []
•  вимова^{?, файл}

1. дитина, що народилася одночас­но з іншою в однієї матері ◆ Його щастя дійшло до зеніту, коли Ганя в рік по шлюбі вродила йому близнюків Франко
2. перен., частіше мн. про дуже схожих між собою тварин або схожі предмети; з'єднані однакові предмети, воли, що ходять у парі і т. ін. ◆ В руках його погойдувались у вузлику горнята-близнюки. Видко, під­парубчак ніс батькові обід Стельмах

• зменш.-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Від ??