Див. також Каламар.

відмінок	однина	множина
Н.	калама́р	каламарі́
Р.	каламарю́	каламарі́в
Д.	каламарю́ калама́ре́ві	каламаря́м
З.	каламар	каламарі́в
Ор.	каламаре́м	каламаря́ми
М.	каламарі́ каламарю́	каламаря́х
Кл.	калама́рю*	каламарі́*

ка-ла-ма́р

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -калам-; суфікс: -ар.

• МФА : [kɐlɐˈmɑr] (одн.), [kɐlɐmɐˈrʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [калама́р]

1. чорнильниця ^{[≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]} ◆ До голови йшли […] писарі з перами й здоровими каламарями в руках. І. С. Нечуй-Левицький, «Старосвітські батюшки та матушки», 1888 р. [СУМ-11] ◆ Йому марилось: ось маленька світла кімнаточка, […] стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар. Г. М. Хоткевич, «Блудний син», 1898 р. [СУМ-11] ◆ Олівці, пера та каламарі тихо брязнули в ранцях за плечима. Ю. К. Смолич, «Дитинство», 1937 р. [СУМ-11]
2. невеличка пляшка ^{[≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]} ◆ Пішла стара, мов каламар // Достала з полиці. Т. Г. Шевченко, «Тополя», 1839 р. [СУМ-11]

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: каламарчик

Від ??

чорнильниця
Англійськаen: inkpot (en) (на підставці) inkstand (en)

невеличка пляшка
Англійськаen: [small] bottle (en)

• Словник УЛІФ: каламар

відмінок	однина	множина
Н.	калама́р	каламарі́
Р.	каламарю́	каламарі́в
Д.	каламарю́ калама́ре́ві	каламаря́м
З.	каламар	каламарі́в
Ор.	каламаре́м	каламаря́ми
М.	каламарі́ каламарю́	каламаря́х
Кл.	калама́рю*	каламарі́*

ка-ла-ма́р

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -каламар-.

• МФА : [kɐlɐˈmɑr] (одн.), [kɐlɐmɐˈrʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [каламар]

1. перен., зневажл. дрібний канцелярський службовець ^{[≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]} ◆ Цур тобі, мерзенний // Каламарю. Т. Г. Шевченко, «Сон», („У всякого своя доля…“), 8 червня 1844 р. [СУМ-11]

Найтісніша спорідненість

дрібний канцелярський службовець
Англійськаen: officer (en)

• Словник УЛІФ: каламар