Таль Михайло Нехемійович: відмінності між версіями

Михайло Таль
Оригінал імені	латис. Mihails Tāls рос. Михаил Нехемьевич Таль
Михайло Таль, 1982 рік
Країна	СРСР/ Латвія
Народження	9 листопада 1936(1936-11-09) Рига
Смерть	28 червня 1992(1992-06-28) (55 років) Москва
Титул	Восьмий чемпіон світу з шахів Гросмейстер
Піковий рейтинг	2710 (1979)[1][2]
Нагороди та відзнаки
чемпіон світу з шахів[d] (1960 — 1961)

Михайло Нехемійович Таль (латис. Mihails Tāls, рос. Михаил Нехемьевич Таль, *9 листопада 1936, Рига — †28 червня 1992, Москва) — радянський та латвійський шахіст. Восьмий чемпіон світу з шахів (1960—1961). 6-разовий чемпіон СРСР. Шаховий журналіст, головний редактор латвійського журналу «Шахс» у 1960—1970 роках.

Народився 9 листопада 1936 в Ризі у єврейській сім'ї^[3]. Із самого дитинства показував математичні здібності, мав чудову пам'ять. Після першого класу пішов ��ідразу в третій. Навчившись грати в шахи у 10 років, вже у 13-річному віці включений до юнацької збірної Латвійської РСР. У 17-річному віці став чемпіоном республіки. Його багатолітнім тренером був Олександр Кобленц.

Отримав титул майстра у 1954 році. У 1957 р. 21-річний Таль стає чемпіоном СРСР. Перемігши у чемпіонаті СРСР 1958 року, шахіст отримує можливість змагатися у міжзональному турнірі за право стати претендентом на шахову корону. Того ж року він виграє міжзональний турнір і відзначається прекрасним результатом на шаховій олімпіаді 1958 у Мюнхені, підтвердивши високий клас гри.

Спеціалісти відзначали агресивність, атакувальний стиль гри і вміння точно та швидко знаходити найкраще продовження у партії.

1959 року Таль перемагає у турнірі претендентів (набравши 20 очок з 28) і отримує можливість зіграти матч за звання чемпіона світу проти Михайла Ботвинника. Матч тривав з 15 березня до 5 травня 1960 року і закінчився перемогою латиського гросмейстера з рахунком 12½:8½ (+6 -2 =13). Завдяки цій перемозі Михайло Таль увійшов до історії шахів, як наймолодший «шаховий король» — коли він виборов титул, йому було тільки 23 роки. Лише у 1985 р. його рекорд побив 22-річний Гаррі Каспаров. Того ж 1960 року Таль на першій шахівниці очолив збірну СРСР на олімпіаді в Лейпцигу, де показав результат 11 із 15 очок.

У той час чемпіон, який зазнав поразки, мав право на матч-реванш, яким і скористався Ботвинник — навесні 1961 року він повернув звання чемпіона.

Під час міжзонального турніру на о. Кюрасао у 1962 році Таль після 21-го туру змушений був залишити змагання через хворобу. У циклі 1964—1966 у чвертьфіналі матчів претендентів він переміг угорця Лайоша Портіша (5,5:2,5), у півфіналі — Бента Ларсена (Данія, 5,5:4,5), але у фіналі поступився радянському шахістові Борисові Спаському — 4:7.

У 1968 році він у чвертьфіналі матчів претендентів здолав югослава Светозара Глігорича (5,5:3,5), а в півфіналі програв Віктору Корчному (5,5:4,5). Наступні відбіркові цикли складалися для гросмейстера не настільки вдало і знову потрапити до матчів претендентів Таль зумів лише у 1980 році, коли у 1/4 фіналу програв Левові Полугаєвському. У 1987 році на турнірі претендентів, який проходив за круговою системою, поділив 4-5 місця з голландцем Яном Тімманом. Додатковий матч між ними закінчився з рахунком 3:3 і путівку отримав Тімман за додатковими показниками.

Періодом найбільшого розквіту таланту Таля вважають кін. 1950-х — поч. 1960-х рр., коли він завою��ав титул чемпіона світу. Рейтинг Ело тоді ще не обчислювали, але врахувавши його партії проти найсильніших шахістів світу, фахівці дійшли висновку, що його тодішній рейтинг становив близько 2700. Після того, як у 1970 р. розрахунок ЕЛО став загальноприйнятою практикою ФІДЕ, Таль перевершив своє досягнення 20-річної давності — після перемог на «Турнірі зірок» у Монреалі (+6=12-0, поділив перше місце з Анатолієм Карповим) і на міжзональному турнірі у Ризі (+11=6-0 і перевага аж 2½ очка над другим) у 1979 році його рейтинг досягнув рекордних 2710.

Михайло Таль ставав одноосібним переможцем чемпіонату СРСР у 1957, 1958 і 1972 роках, ділив 1-2 місця у 1967, 1974 і 1978 рр. У складі збірної Радянського Союзу 8 разів ставав переможцем шахових олімпіад. Був учасником матчів «СРСР — збірна світу» у 1970 і 1984 роках. Виграв перший неофіційний чемпіонат світу з бліц-шахів (1988).

Шахіст був всебічно обдарованою людиною, його феєрична особистість завжди була в центрі уваги. Таль був надзвичайно дотепним, його виступи і коментарі цінувалися не менш, ніж його красиві партії. Залюбки брав участь у всіляких експериментах, пов'язаних із шахами. Із його ім'ям пов'язано чимало міфів і легенд (наприклад про те, що він гіпнотизував суперників, примушував їх помилятися). Слабке здоров'я завадило гросмейстеру показати усе, на що він був здатен. Переніс низку хірургічних втручань. До того ж вів нездоровий спосіб життя — попри хворі нирки зловживав алкоголем і щодня викурював по кілька пачок цигарок. Помер 28 червня 1992 в Москві у 55-літньому віці. Похований на єврейському кладовищі Шмерля у Ризі.

Був одружений тричі. Син Георгій 1960 р.н. з 1989 року живе в Ізраїлі (м. Беер-Шева), працює стоматологом. Дочка Жанна, молодша від брата на 14 років, проживає у Німеччині^[4].

Перший турнір відбувся 2006 року — на честь 70-ліття від дня народження гросмейстера. Відтоді він став щорічним і проходить у Москві^[5].

Переможці:

• 2006 — Петер Леко
• 2007 — Володимир Крамник
• 2008 — Василь Іванчук

На честь Таля названо Музей шахової слави у м. Еліста.

• Кузнецы чужого счастья. Газ. Неделя, 13—19 декабря 1976 г., с. 17.
• Не глядя на доску, не видя партнера. Газ. Неделя, 28 ноября — 4 декабря 1977 г., с. 21.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Таль Михайло Нехемійович

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Таль Михайло Нехемійович

• Партії на chessgames.com [Архівовано 16 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Михаил Таль, «возмутитель спокойствия» («Еврейский журнал», 9 листопада 2007)(рос.)
• Шахматы: Энциклопедический словарь/ Гл. ред. А. Е. Карпов. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — С. 393—394

Чемпіони світу з шахів
До 1993
Вільгельм Стейніц | Емануїл Ласкер | Хосе Рауль Капабланка | Олександр Алехін | Макс Ейве | Михайло Ботвинник | Василь Смислов | Михайло Таль | Тигран Петросян | Борис Спаський | Роберт Фішер | Анатолій Карпов | Гаррі Каспаров
1993–2006
За версією ФІДЕ	За версією ПША
Анатолій Карпов | Олександр Халіфман | Вішванатан Ананд | Руслан Пономарьов | Рустам Касимджанов | Веселин Топалов	Гаррі Каспаров | Володимир Крамник
Після 2006
Володимир Крамник | Вішванатан Ананд | Магнус Карлсен | Дін Ліжень