Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Амінь» (фр. Amen.) — фільм спільного виробництва кінематографістів Німеччини, Румінії та Франції, поставлений кінорежисером Коста-Гаврасом у 2002 році. Фільм брав участь в основній конкурсній програмі Берлінського кінофестивалю 14 лютого 2002 року[1][2], а також був номінований у 7-ми категоріях на отримання премії «Сезар», в одній з яких отримав перемогу
.
У основі сюжету фільму складні та делікатні питання про мовчання римсько-католицької церкви і папи Пія XII з приводу злочинів фашистів в період гітлерівського режиму.
1942 рік. Офіцер СС, лейтенант Курт Герштейн (Ульріх Тукур) працює в інституті гігієни та є автором робіт по очищенню і знезараженню води та знищенню паразитів. Він приголомшений, дізнавшись, що його розробки для боротьби з тифом (у яких застосовувалася синильна кислота) використані для виготовлення «Циклону Б» — отруйної речовини, якою в концтаборах знищують людей, в першу чергу євреїв. Він намагається попередити про це Папу Римського Пія XII, але ніякої відповіді від Святого Престолу так і не отримує. Єдиною людиною, що відгукнулася на його послання, був священик і єзуїт Ріккардо Фонтана (Матьє Кассовітц). Але і він не може змінити стану речей. Тоді Фонтана пришиває до своєї сутани Зірку Давида, як усі євреї, і добровільно йде на смерть разом з іншими в'язнями. Герштейн безуспішно намагається допомогти визволити священика з табору, та врешті сам залишається наодинці, оскільки від нього відвернулися усі друзі, дізнавшись, що він служить в СС і працює над знищенням в'язнів. У кінці війни Герштейна заарештовують союзницькі війська як нациста, і у в'язниці він кінчає життя самогубством.
Сюжет фільму запозичено з п'єси «Заступник»[de] німецького драматурга Рольфа Хохута. Ця драма, що була опублікована у 1963 році, є найвідомішим твором письменника. Вона наробила багато галасу, оскільки в ній публічно звинувачені як Римсько-католицька церква, так і папа Пій XII у байдужості, замовчанні військових злочинів нацистської Німеччини і навіть використання праці радянських військовополонених (у Римсько-католицьких парафіях на окупованих територіях). П'єсу багато критикували і Римсько-католицька церква і представник світового єврейства за спотворений показ особи папи Пія XII[3][4][5][6].
Актор(ка)
|
|
Роль
|
Ульріх Мюе |
• |
доктор
|
Ульріх Тукур |
• |
Курт Герштейн
|
Себастіан Кох |
• |
Ґесс
|
Матьє Кассовітц |
• |
Рікардо Фонтана
|
Марсель Юреш |
• |
папа Пій XII
|
Мішель Дюшоссуа |
• |
кардинал
|
Іон Караміту |
• |
Граф Фонтана
|
Фрідріх фон Тун |
• |
батько Герштейна
|
Антьє Шмідт |
• |
Місіс Герштейн
|
Ганнс Цишлер |
• |
Гравіц
|
Еріх Галлхубер |
• |
Фон Рутта
|
Буркгард Гейл |
• |
режисер
|
Ангус МакІннес |
• |
Тіттман
|
Берндт Фішерауер |
• |
єпископ фон Гален
|
П'єр Франк |
• |
пастор Вер
|
Річард Дерден |
• |
посол Тейлор
|
Моніка Бляйбтрой |
• |
місіс Гінце
|
Юстус фон Донаньї |
• |
барон фон Оттер
|
Гюнтер Марія Галмер |
• |
пастор Дібеліус
|
Огаст Цирнер |
• |
фон Вайцзекер
|
Горацій Малаєле |
• |
Фрітше
|
Овідій Кунсеа |
• |
Стефан Лукс
|
Маркус Герінг |
• |
Карл
|
Сюзанна Лотар |
• |
Александра Бальц
|
Александер Герінґас |
• |
Гельмут Франц
|
Теодор Данетті |
• |
літній кардинал
|
|
Актор(ка)
|
|
Роль
|
Раду Банзару |
• |
Армін Петерс
|
Константин Александров |
• |
педофіл
|
Гайнц Гергард Лейк |
• |
літній чернець
|
Маріна Берті |
• |
княгиня
|
Міхаель Мендль |
• |
монсеньйор Гудал
|
Нільс Гансен |
• |
пастор Реблінг
|
Матіас Кеберлін |
• |
офіцер
|
Ніна Пролл |
• |
Хелга
|
Марін Морару |
• |
фотограф
|
Гіннерк Шонеманн |
• |
шаховий гравець
|
Йон Гайдук |
• |
контролер
|
Марія Ротару |
• |
черниця
|
Доріна Чіріак |
• |
Берта Герштейн
|
Корнелія Павловічі |
• |
мати Берти
|
Корнел Сіуперкеску |
• |
батько Берти
|
Робінзон Райхель |
• |
офіцер СС у Римі
|
Ліллі Тукур |
• |
Адельгайд Герштейн
|
Чарльз Браян |
• |
Арнульф Герштейн
|
Лорентіу Кізмас |
• |
молодший син Герштейна
|
Георг Іваску |
• |
кравець
|
Іон Павлеску |
• |
монсеньйор Каас
|
Константин Котіманіс |
• |
Пруффер
|
Валентин Теодосіу |
• |
Гірт
|
Родіца Лазар |
• |
Рейчел
|
Стефанія Замфіреску |
• |
Гадрун
|
Андрія Маселару |
• |
Інгрід
|
Руді Розенфельд |
• |
Моше
|
|
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво |
|
---|
| Тематичні сайти |
|
---|
| Словники та енциклопедії |
|
---|
| Нормативний контроль |
|
---|
|
|
---|
| 1996–2009 |
|
---|
| 2010–2019 |
|
---|
| 2020– |
|
---|
|