Ruggiero di Lauria (1888)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Броненосець «Руджеро ді Лаурія» на картині Едуардо де Мартіно
Історія
Королівство Італія
Назва: Броненосець «Руджеро ді Лаурія»
Будівник: Regio Cantiere di Castellammare di Stabia
Закладений: 3 серпня 1881 року
Спуск на воду: 9 серпня 1884 року
Прийнятий: 1 лютого 1888 року
Потоплений: 1943 рік
Знятий: 1909 рік
Доля: Зданий на злам у 1946 році
Основні характеристики
Тип: Броненосець
Водотоннажність:
  • 11 204 т (стандартна)
  • 11 726 т (повна)
Довжина: 105,9 м
Ширина: 19,8 м
Осадка: 8,7 м
Двигуни:
  • 8 парових котлів
  • 8 парові машини
Швидкість: 16 вузлів
Дальність
плавання:
4 500 миль
Екіпаж: 506
Озброєння:
  • 4 x 432-мм гармати
  • 6 x 152-мм гармат
  • 4 x 120-мм гармати
  • 2 x 75-мм гармати
  • 10 x 57-мм гармат
  • 17 x 37-мм гармат
  • 5 x 356-мм торпедні апарати
Бронювання:
  • Пояс: 451 мм
  • Палуба: 76 мм
  • Барбети: 361 мм
  • Бойова рубка: 259 мм

«Руджеро ді Лаурія» (італ. Ruggiero di Lauria) — броненосець однойменного типу Королівських військово-морських сил Італії кінця 19 сторіччя.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Броненосець «Руджеро ді Лаурія» був закладений 3 серпня 1881 року на верфі «Cantiere navale di Castellammare di Stabia» (Кастелламмаре-ді-Стабія). Спущений на воду 9 серпня 1884 року, вступив у стрій 1 лютого 1888 року.

Свою назву отримав на честь адмірала Руджеро Лаурія.

Історія служби

[ред. | ред. код]

Після вступу у стрій «Руджеро ді Лаурія» увійшов до складу 1-ї Дивізії Активної ескадри, куди також входили флагман «Лепанто», торпедні крейсери «Еурідіче» і «Монцамбано», а також чотири міноносці. Під час маневрів 1893 року відпрацьовувалось відбиття атаки французького флоту на італійський флот.

У 1895 році «Руджеро ді Лаурія», броненосець «Сарденья» та торпедний крейсер «Партенопе» були включені до складу 2-ї дивізії Резервної ескадри, яка базувалась у Ла-Спеції. Того ж року «Руджеро ді Лаурія» у складі ескадри італійських кораблів здійснив візит у Спітгед, Велика Британія. Наступного року ця ж ескадра здійснила візит у Німеччину на Церемонію відкриття Кільського каналу.

У лютому 1897 року Великі держави сформували Міжнародну ескадру у складі кораблів італійського, австро-угорського, французького, британського, німецького та російського флотів, які втрутились у повстання греків Криту проти панування Османської імперії. У складі цієї ескадри перебував також «Руджеро ді Лаурія».

Надалі «Руджеро ді Лаурія» почергово перебував у складі як Активної ескадри, так і Резервної, коли корабель більшу частину року перебував у порту, без виходів у море, і зі скороченим екіпажем.

У 1900 році на кораблі були додані по 29 малокаліберних гармат (2 x 75-мм гармати, 10 x 57-мм гармат та 17 x 37-мм гармат).

У 1909 році корабель був виключений зі складу флоту. Він був перейменований на «GM45» і використовувався як плавучий склад палива у Ла-Спеції. У 1943 році він був потоплений під час нальоту авіації союзників. У 1946 році рештки корабля були підняті та здані на злам.

Література

[ред. | ред. код]
  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
  • Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ruggiero di Lauria (1888)