Who's Next

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Who's Next
Студійний альбом
ВиконавецьThe Who
Дата випуску31 липня 1971
ЗаписанийБерезень — Травень 1971
ЖанрХард-рок
Тривалість43:36
Моваанглійська
ЛейблPolydor
ПродюсерThe Who, Глін Джонс
Хронологія The Who
Попередній
←
Live at Leeds
Quadrophenia
Наступний
→

Who's Next — музичний альбом гурту The Who. Виданий 31 липня 1971 року лейблом Polydor. Загальна тривалість композицій становить 43:36. Альбом відносять до напрямку хард-рок.

Альбом посідає 28 сходинку у Списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone

Передумови

[ред. | ред. код]

До 1970 року The Who мали як комерційний успіх, так і визнання критиків, однак, вони почали відділятися від своєї первісної аудиторії. Рух модів зник, а оригінальні шанувальники з Шеперд-Буша виросли з підліткового віку. Крім того, гурт почав «втрачати зв'язок» зі своїм менеджером Кітом Ламбертом, який був дуже заклопотаний справами свого лейбла, Track Records[1]. Музиканти гастролювали з моменту випуску Tommy, протягом року виконуючи композиції з цього альбому, Піт Таунсенд розумів, що їм необхідно випустити щось нове[2]. В 1970 році були видані сингл «The Seeker» і концертний альбом Live at Leeds[3], також був записаний міні-альбом із новим матеріалом («Water», «Naked Eye», «I Do not Even Know Myself», «Postcard» і «Now I'm a Farmer»), але в підсумку, музиканти вирішили відкласти його в «довгий ящик», так як на їх думку, він не відповідав рівню їх попередньої роботи[4].

Спочатку гурт працював над проектом під назвою Lifehouse. Його сюжет виростав із серії есе Таунсенда, які він писав для журналу Melody Maker в серпні 1970 року, о них він розмірковував про важливість рок-музики, і, зокрема, ролі аудиторії[5]. Серед своїх колег по рок-цеху, Таунсенд був самим зацікавленим у використанні музики як комунікаційного інструменту, і хотів розширити свою сферу діяльністю в інші галузі мистецтва, в тому числі кіно, щоб піти від традиційної схеми альбом/турне[6]. Музикант описував Lifehouse як футуристичну рок-оперу у вигляді записаного «вживу» концептуального альбому, а так само музику для супутнього фільму[7]. Таунсенд описав основний сюжет опери в інтерв'ю для Disc and Music Echo: дія мала відбуватися в найближчому майбутньому, в соціумі, де заборонена музика і велика частина населення живе в «піддослідних костюмах» контрольованих урядом[8]. Бунтар Боббі зламує мережу і транслює рок-музику в костюми, тим самим даруючи можливість людям позбутися контролю і очистити свою свідомість. Деякі елементи сюжету точно описували з'явилися в майбутнім технології; наприклад, «мережа» нагадує інтернет, а «мережа сновидінь» віртуальну реальність[9].

13 січня 1971 The Who провели прес-конференцію, де оголосили, що відіграють ряд концертів у театрі Young Vic. У ході цих виступів вони повинні були задіяти вигадані елементи з майбутнього проекту, за задумом гурту, глядачі повинні були стати інтерактивними учасниками цього шоу[9]. Після того як Кіт Мун закінчив зйомки у фільмі 200 Мотель, The Who відіграли перший концерт, який відбувся 15 лютого. Під час шоу музиканти задіяли нову квадрофонічну систему оповіщення публіки, яка обійшлася їм в £30 000. Глядачі, в основному, були запрошені з різних організацій, таких як молодіжні клуби, у вільний продаж надійшло лише кілька квитків[10].

Запис

[ред. | ред. код]

Перша сесія Who's Next пройшла в будинку Міка Джаггера Stargroves на початку квітня 1971 року. Музиканти використовували мобільну студію Rolling Stones Mobile і записали мінусовку пісні «Will not Get Fooled Again»[11], перш ніж вирішили переїхати в Olympic Studios, під керівництвом Гліна Джонса[12]. Сесії розпочалися 9 квітня (роботою над треком «Bargain»)[13] і тривали протягом травня, за цей час гурт записав ряд треків: «Time is Passing», «Pure and Easy», «Love Is not for Keeping» (спочатку він мав більш хард-рокову структуру, але був перероблений в акустичний варіант), «Behind Blue Eyes», «The Song Is Over», «Let's See Action» і «Baba O'Riley». Нікі Гопкінс був запрошений як піаніст, а Дейв Арбус зіграв на скрипці в композиції «Baba O'Riley». Трек «My Wife» Джона Ентвісла був доданий на альбом вже в останню хвилину вже наприкінці сесій, спочатку бас-гітарист планував випустити його на своєму сольному альбомі[14].

На відміну від сесій в Record Plant і Young Vic, робота з Джонсом проходила в більш продуктивній атмосфері, тому що звукоінженер, в першу чергу, був націлений на досягнення гарного звучання, в той час як Ламберта завжди більше хвилював імідж гурту. Таунсенд згадував: «Ми були просто приголомшені звучанням, якого домігся Глін»[14]. Таунсенд використовував матеріал, складений раніше на синтезаторах, змінивши звучання клавішних в декількох режимах: додавши дроун-ефекти в декількох піснях, в першу чергу «Baba O'Riley» і «Won't Get Fooled Again»[15], а також у «Bargain», «Going Mobile» і «The Song Is Over». Синтезатор був використаний як складова частина звання альбому, на відміну від поверхневих штрихів, поширених на альбомах виконавців того часу[16]. Стиль ударника, Кіта Муна, зазнав змін, у порівнянні з попереднім диском гурту. Барабанщик грав у дусі ранніх записів, Хто — більш формальний, без довгих програшів — частково через наявність синтезаторів, але також через продюсерського Відін Джоса, який робив наголос на чистому виконанні, і погоджувався на «феєрію» ударних тільки при крайній необхідності[17], Джонс відіграв важливу роль у мотивації музикантів — вони повинні записати просто черговий альбом, вірячи, що всі пісні вийдуть чудовими. Гурт дав продюсеру карт бланш, у праві вибрати для пластинки будь пісні (записані під час сесій) і розташувати їх в довільному порядку[15]. Незважаючи на ключовий внесок Джонса, в підсумку, він був відзначений тільки як співпродюсер запису[14]. За словами Джонса, його ключовий внесок полягав в технічній галузі, а також створення більшої частини аранжувань на основі ранніх демозаписів Таунсенда[18].

Список композицій

[ред. | ред. код]

Автор музики і слів Піт Таунсенд, окрім «My Wife» Джона Ентвісла. 

Перша сторона
#НазваВокалТривалість
1.«Baba O'Riley»Долтрі (куплети) Таунсенд (бридж)5:08
2.«Bargain»Долтрі (куплети) Таунсенд (бридж)5:34
3.«Love Ain't for Keeping»Долтрі2:10
4.«My Wife»Ентвісл3:41
5.«The Song Is Over»Таунсенд (куплети) Долтрі (приспів)6:14
Друга сторона
#НазваВокалТривалість
6.«Getting in Tune»Долтрі4:50
7.«Going Mobile»Таунсенд3:42
8.«Behind Blue Eyes»Долтрі3:42
9.«Won't Get Fooled Again»Долтрі8:32

Додаткові твори на перевиданні 1995 року

[ред. | ред. код]
  1. «Pure And Easy» — 4:19
  2. «Baby Don't You Do It» — 5:13
  3. «Naked Eye» — 5:22
  4. «Water» — 6:25
  5. «Too Much Of Anything» — 4:24
  6. «I Don't Even Know Myself» — 4:54
  7. «Behind Blue Eyes» (alt. Версія) — 3:25

Рецензії

[ред. | ред. код]
Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 5/5 зірок[19]
Роберт Крістгау A+[20]
Mojo 4/5 зірок[21]
Q 4/5 зірок[22]
The Rolling Stone Album Guide 5/5 зірок[23]

Учасники запису

[ред. | ред. код]
The Who
Технічний персонал
Менеджмент
Оформлення

Чарти

[ред. | ред. код]
Чарт (1971) Найвища
позиція
Australian Albums (Kent Music Report)[24] 3
Канада Канада Canada Top Albums/CDs (RPM)[25] 5
Danish Albums (Hitlisten)[26] 3
Нідерланди Нідерланди Dutch Albums (MegaCharts)[27] 2
Finnish Albums (Suomen virallinen lista)[28] 9
Німеччина Німеччина German Albums (Offizielle Top 100)[29] 18
Норвегія Норвегія Norwegian Albums (VG-lista)[30] 6
Велика Британія Велика Британія UK Albums (OCC)[31] 1
США США Billboard 200[32] 4
Чарт (2013) Найвища
позиція
Італія Італія Italian Albums (FIMI)[33] 100
Чарт (2014) Найвища
позиція
US Billboard Top Pop Catalog[34] 7
Чарт (2020) Найвища
позиція
Бельгія Бельгія Belgian Albums (Ultratop Wallonia)[35] 156
Чарт (2023) Найвища
позиція
Австрія Австрія Austrian Albums (Ö3 Austria)[36] 38
Бельгія Бельгія Belgian Albums (Ultratop Flanders)[37] 173
Бельгія Бельгія Belgian Albums (Ultratop Wallonia)[38] 30
Німеччина Німеччина German Albums (Offizielle Top 100)[39] 14
Японія Японія Japanese Albums (Oricon)[40] 35
Japanese Hot Albums (Billboard Japan)[41] 46
Іспанія Іспанія Spanish Albums (PROMUSICAE)[42] 77
Swedish Physical Albums (Sverigetopplistan)[43] 5
Швейцарія Швейцарія Swiss Albums (Schweizer Hitparade)[44] 39

Сертифікації

[ред. | ред. код]
Регіон Сертифікація Продажі
Італія (FIMI)[45] Золотий 25 000*
Велика Британія (BPI)[46]
release of 1993
Платиновий 300 000double-dagger
США (RIAA)[47] 3× Платиновий 3 000 000^

*продажі, що базуються лише на сертифікаціях
^відвантаження, що базуються лише на сертифікаціях
double-daggerпродажі+прослуховування, що базуються лише на сертифікаціях

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Marsh, 1983, с. 361.
  2. Marsh, 1983, с. 363.
  3. Marsh, 1983, с. 358.
  4. Marsh, 1983, с. 365.
  5. Marsh, 1983, с. 368.
  6. Neill та Kent, 2002, с. 272.
  7. Marsh, 1983, с. 369.
  8. Neill та Kent, 2002, с. 250.
  9. а б Neill та Kent, 2002, с. 273.
  10. Neill та Kent, 2002, с. 278.
  11. Neill та Kent, 2002, с. 280.
  12. Marsh, 1983, с. 381.
  13. Neill та Kent, 2002, с. 281.
  14. а б в Neill та Kent, 2002, с. 282.
  15. а б Marsh, 1983, с. 382.
  16. Atkins, 2003, с. 18.
  17. Fletcher, 1998, с. 286.
  18. Unterberger, 2011, с. 105.
  19. Erlewine, Stephen Thomas. (англ.) Allmusic review. AllMusic. Процитовано 22 червня 2011.
  20. Christgau, Robert. CG: Red Hot Chili Peppers. RobertChristgau.com. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 13 червня 2009.
  21. none. Mojo. London. May 2003. с. 110. WHO'S NEXT is The Who's most polished album, its hook-ridden songs pioneering the use of rock synthesizers without diluting the power-quartet attack that had defined the group since the mid-60s...
  22. none. Q. London. January 1996. с. 158. Considered by many to be the band's best, 1971's WHO'S NEXT was their only Number 1 album...
  23. Kemp, Mark (2004). The Who. У Brackett, Nathan; Hoard, Christian (ред.). The New Rolling Stone Album Guide (вид. 4th). Simon & Schuster. с. 871-873. ISBN 0-7432-0169-8.
  24. Kent, David (1993). Australian Chart Book 1970–1992 (вид. illustrated). St Ives, N.S.W.: Australian Chart Book. ISBN 0-646-11917-6.
  25. "Top RPM Albums: Issue 7579". RPM. Бібліотека та архів Канади. Retrieved 6 грудня 2022.
  26. LP Top 10, November 8, 1971. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 30 березня 2016.
  27. «The Who — Who's Next» (нідерландською). Dutchcharts.nl. Hung Medien. Процитовано 6 грудня 2022.
  28. Nyman, Jake (2005). Suomi soi 4: Suuri suomalainen listakirja (фін.) (вид. 1st). Helsinki: Tammi. с. 135. ISBN 951-31-2503-3.
  29. "Offiziellecharts.de – The Who – Who's Next" (in German). GfK Entertainment Charts. Retrieved 6 грудня 2022.
  30. «The Who — Who's Next» (англійською). Norwegiancharts.com. Hung Medien. Процитовано 6 грудня 2022.
  31. «The Who | Artist | Official Charts» (англійською). UK Albums Chart. The Official Charts Company. Процитовано 6 грудня 2022.
  32. "The Who Chart History (Billboard 200)". Billboard. Процитовано 6 грудня 2022.
  33. «The Who — Who's Next» (італійська). Italiancharts.com. Hung Medien. Процитовано 6 грудня 2022.
  34. The Who – Billboard Albums. Allmusic. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 8 квітня 2014.
  35. «The Who — Who's Next» (французькою). Ultratop.be. Hung Medien. Процитовано 6 грудня 2022.
  36. «The Who — Who's Next» (німецькою). Austriancharts.at. Hung Medien. Процитовано 27 вересня 2023.
  37. «The Who — Who's Next» (нідерландською). Ultratop.be. Hung Medien. Процитовано 24 вересня 2023.
  38. «The Who — Who's Next» (французькою). Ultratop.be. Hung Medien. Процитовано 24 вересня 2023.
  39. "Offiziellecharts.de – The Who – Who's Next" (in German). GfK Entertainment Charts. Retrieved 22 вересня 2023.
  40. «Oricon Top 50 Albums» (японською). Oricon. Процитовано 20 вересня 2023.
  41. Billboard Japan Hot Albums – Week of September 20, 2023. Billboard Japan (яп.). Процитовано 22 вересня 2023.
  42. Top 100 Albums Weekly. El portal de Música. Promusicae. Процитовано 29 вересня 2023.
  43. Veckolista Album Fysiskt, vecka 38. Sverigetopplistan. Процитовано 22 вересня 2023.
  44. «The Who — Who's Next» (німецькою). Swisscharts.com. Hung Medien. Процитовано 24 вересня 2023.
  45. Italian album certifications – Who – Who's Next (Італійська) . Італійська асоціація компаній звукозапису (FIMI). Виберіть "2015" у випадальному меню "Anno". Виберіть "Who's Next" у полі "Filtra". Виберіть "Album e Compilation" під "Sezione".
  46. British album certifications – The Who – Who's Next (Англійська) . Британська асоціація виробників фонограм (BPI).
  47. American album certifications – The Who – Who's Next (Англійська) . Американська асоціація компаній звукозапису (RIAA).

Посилання

[ред. | ред. код]