Адам Вайсгаупт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адам Вайсгаупт
нім. Adam Weishaupt
Народження6 лютого 1748(1748-02-06)[1][2][…]
Інгольштадт, Верхня Баварія, Баварія
Смерть18 листопада 1830(1830-11-18)[2][4] (82 роки)
Гота, Німецький союз
ПохованняFriedhof II der Sophiengemeinde Berlind
Громадянство (підданство) Королівство Баварія
ПроживанняГота
Знання мов
  • латина і німецька[2]
  • Ім'я при народженніІоганн Адам Вейсгаупт
    ПсевдонімSpartakus[5] і Spartacus[5]
    Діяльність
  • письменник, викладач університету, canon law jurist, адвокат, богослов
  • ВикладавІнгольштадтський університетd
    ЧленІлюмінати, Баварська академія наук і масонство
    Науковий ступіньдоктор (1768), професор (1772) і ординарний професорd (1773)
    Школа / Традиціяемпіризм
    Основні інтересиепістемологія, метафізика, етика
    Alma materІнгольштадтський університетd і Jesuit College of Ingolstadtd
    Історичний періодПросвітництво
    Конфесіядеїзм
    БатькоJohann Georg Weishauptd

    CMNS: Адам Вайсгаупт у Вікісховищі

    Адам Вайсгаупт (нім. Adam Weishaupt; *6 лютого 174818 листопада 1830) — професор канонічного і природного права в Баварії в університеті Інгольштадта. Засновник ордену ілюмінатів, таємного товариства, яке ставило перед собою республіканські й просвітницькі цілі, 1 травня 1776.

    Члени товариства замість своїх імен стали користуватися іменами античними: Вайсгаупт став носити ім'я Спартак, барон фон Шрекенштайн — Магомет, маркіз де Констанца — Діомед, фон Цвак — Катон, Массенгаузен — Аякс, барон Меггенхофен — Сулла, Гертель — Марій. Подібно ж іллюмінати замінили всі географічні назви на античні; метаморфоза спіткала й назви місяців: дімех — січень, бенмех — лютий і т. д.

    У 1777 Адам Вейсгаупт в Мюнхені був посвячений у масонство в масонській ложі «Теодор Доброго наміри». У 1784 році за наполяганням католицького духовенства баварським курфюрстом проти масонів були зроблені суворі заходи — і гоніння почалися на ілюмінатів. Згодом даний орден був заборонений.

    У 1785 Вейсгаупт був змушений залишити свою кафедру і виїхати до Регенсбургу; пізніше він переїхав до Готу, де в особі герцога Ернста II, який співчував ідеям вигнанця, знайшов заступництво. Вейсгаупт до останніх своїх днів активно пропагував свої погляди.

    Примітки

    [ред. | ред. код]

    Посилання

    [ред. | ред. код]