Басейни тропічних циклонів
![]() | |
Басейн | Відповідальні організації |
---|---|
Північноатлантичний | Національний ураганний центр (США) |
Північно-східний тихоокеанський |
Національний ураганний центр (США) Центральнотихоокеанський ураганний центр (США) |
Північно-західний тихоокеанський |
Метеорологічне управління Японії |
Північно- індійськоокеанський |
Індійський метеорологічний департамент |
Південно-західний індійськоокеанський |
Метео-Франс |
Південно- тихоокеанський |
Метеорологічна служба Фіджі Метеорологічна служба Нової Зеландії† Національна погодна служба Папуа-Нової Гвінеї† Бюро метеорології† (Австралія) |
Південно-східний індійськоокеанський |
Бюро метеорології† (Австралія) Індонезійське метеорологічне агентство |
†: Центри попередження про тайфуни |
Типові райони появи тропічних циклонів поділяють на сім суцільних зон, які називають басейнами[1]. Ці басейни охоплюють: північну частину Атлантичного океану, північно-східну, північно-західну і південну частини Тихого океану, північну, південно-східну і південно-західну частини Індійського океану. Найактивнішим з цих басейнів за кількістю й силою тропічних циклонів є північно-західний тихоокеанський, а найменш активним — північний індійськоокеанський. У середньому за рік у світі утворюється 86 тропічних циклонів сили тропічного шторму, з яких 47 досягають потужності урагану / тайфуну, а 20 — сили, еквівалентної 3-й категорії за шкалою Саффіра — Сімпсона[2].
![](http://178.128.105.246/host-http-upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/97/Pacific_typhoon_tracks_1980-2005.jpg/220px-Pacific_typhoon_tracks_1980-2005.jpg)
Північно-західний тихоокеанський басейн є найактивнішим на планеті. У середньому щороку тут виникає 25,7 тропічного циклона сили тропічного шторму або могутніших (приблизно третина з усіх), серед них у проміжок 1968—1989 у середньому 16 досягали потужності тайфуну[3]. Цей басейн посідає велику територію на північ від екватору та на схід від антимеридіану, зокрема Південнокитайське море[1]. Цей басейн активний протягом усього року, хоча кількість тропічних циклонів, що утворюється у час з лютого по березень, найменша[4].
Тропічні циклони цього басейну часто вражають КНР, Японію, Південну Корею, Філіппіни й Тайвань, меншою мірою — В'єтнам, Індонезію та численні острови Океанії, причому за кількістю циклонів, що виходять на сушу, перше місце у світі тримає континентальне узбережжя КНР[5]. Також велика кількість циклонів вражає Філіппіни, де на сушу щороку виходить 6-7 тропічних циклонів[6].
![](http://178.128.105.246/host-http-upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2c/Pacific_hurricane_tracks_1980-2005.jpg/220px-Pacific_hurricane_tracks_1980-2005.jpg)
Північно-східний тихоокеанський басейн поділяється на дві частини, що входять до зони відповідальності різних організацій.
Північно-центральний Тихоокеанський суббасейн розташовується між 140° і 180° західної довготи на північ від екватора[1]. Сезон ураганів тут триває з 1 червня по 30 листопада[7]. За попередження про циклони в цьому суббасейні, відповідає Центральнотихоокеанський ураганний центр[1], раніше це завдання виконував Об'єднаний центр попередження про урагани, зараз відомий як Об'єднаний центр попередження про тайфуни. У цьому районі щороку виникає (або потрапляє до району) у середньому 4—5 тропічних циклонів[7]. Оскільки тут немає великих ділянок суходолу, циклони рідко виходять на суходіл, але все ж інколи це трапляється, як у разі з ураганом Інікі 1992 року, що вийшов на Гавайські острови[8], й ураганом Айокі 2006 року, котрий вийшов на атол Джонстон[9].
Північно-східний Тихоокеанський суббасейн є другим за активністю районом та відзначається найбільшою кількістю тропічних циклонів на одиницю площі. Сезон ураганів тут триває з 15 травня по 30 листопада[10]. У проміжок 1971—2005 рр. щорічно тут виникало 15—16 тропічних штормів, з них 9 ураганів і 4—5 потужних ураганів (від 3-ї категорії за шкалою Саффіра — Сімпсона)[10]. Тропічні циклони цього району вражають західне узбережжя Мексики та, рідше, Каліфорнію або північну частину Центральної Америки. Хоча жоден ураган сучасного періоду не вийшов на сушу в Каліфорнії (можливо, це сталося 1858 року з ураганом у Сан-Дієго[11], однак кілька ураганів XX століття принесли до цього району вітри щонайменше 8 балів за шкалою Бофорта[11].
![](http://178.128.105.246/host-http-upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c5/Atlantic_hurricane_tracks_1980-2005.jpg/220px-Atlantic_hurricane_tracks_1980-2005.jpg)
Цей басейн охоплює північну частину Атлантичного океану, Карибське море й Мексиканську затоку. Спостереження за цим басейном здійснює Національний ураганний центр у Маямі, який має статус одного з регіональних спеціалізованих метеорологічних центрів[12]. Кількість тропічних циклонів тут дещо змінюється рік у рік, зазвичай, у межах від 1 до 25 тропічних штормів на рік[3]. У середньому власну назву отримують 11 тропічних циклонів року, з яких 6 досягають ураганної сили, а 2 — рівня потужного урагану[13]. Більшість цих циклонів утворюється у проміжок з 1 червня по 30 листопада.
Тропічні циклони цього району вражають атлантичне узбережжя США, Мексики, Центральної Америки, Вест-Індію і Бермудські острови, інколи Венесуелу й острови Макаронезії. Багато з найсильніших атлантичних ураганів є ураганами кабовердійського типу, що утворюються біля західного узбережжя Африки та островів Кабо-Верде. Інколи тропічні циклони, що перетворюються на позатропічні, досягають берегів Європи, наприклад, таким був ураган Ґордон, котрий досяг Іспанії та Британських островів у вересні 2006 року[14]. Ураган Вінс, що вийшов на сушу на південному заході Іспанії в жовтні 2005 року з силою тропічної депресії, є єдиним тропічним циклоном за сучасний період, який досяг Європи все ще як тропічний циклон[15].
![](http://178.128.105.246/host-http-upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/7e/North_Indian_Ocean_cyclone_tracks_1980-2005.jpg/220px-North_Indian_Ocean_cyclone_tracks_1980-2005.jpg)
Цей басейн поділений на дві половини Індією та охоплює Бенгальську затоку й Аравійське море, з яких Бенгальська затока переважає за активністю (у 5—6 разів). Загалом цей басейн найменш активний, щороку тут утворюється лише 4-6 тропічних циклонів. Сезон тропічних циклонів тут має два піки: у квітні-травні, до мусонів, та в жовтні-листопаді, одразу після мусонів[16]. Хоча кількість тропічних циклонів тут відносно невелика, саме тут виникали рекордні за кількістю жертв циклони, зокрема Бхолійський циклон 1970 року, щ�� призвів до загибелі кількасот тисяч осіб. Тропічні циклони цього басейну вражають Індію, Бангладеш, Шрі-Ланку, Таїланд, М'янму й Пакистан. Дуже рідко тропічні циклони досягають Аравійського півострова або Сомалі, однак циклон Ґону 2007 року, що здійснив значні руйнування в Омані, був одним з таких.
![](http://178.128.105.246/host-http-upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/43/South_Pacific_cyclone_tracks_1980-2005.jpg/220px-South_Pacific_cyclone_tracks_1980-2005.jpg)
У цьому басейні щороку утворюється в середньому 9 тропічних циклонів[3]. Дуже мало з цих циклонів досягали 5 категорії, одним з прикладів був циклон Ларрі 2006 року[17].
Тропічні циклони цього басейну загрожують північному узбережжю Австралії й островам Океанії. Тропічні шторми рідко досягають південних районів Австралії, таких як Брисбен, або Нової Зеландії, зазвичай лише повністю або частково перетворившись на позатропічний циклон[18].
![](http://178.128.105.246/host-http-upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/30/Southeast_Indian_Ocean_cyclone_tracks_1980-2005.jpg/220px-Southeast_Indian_Ocean_cyclone_tracks_1980-2005.jpg)
У цьому басейні щороку виникає десь сім тропічних циклонів, інколи сюди заходять тропічні циклони з інших басейнів, зокрема з південнотихоокеанського[3] Лише 5 циклонів на рік досягають п'ятої категорії[19][20].
Тропічна активність цього басейну загрожує Австралії та Індонезії. Згідно з даними австралійського Бюро метеорології, найчастіше страждає ділянка штату Західна Австралія від міста Екмаус до міста Брум[21].
У цьому районі 1999 року була зареєстрована найбільша швидкість вітру на Землі — 74 м/с (циклон Венс)[22].
![](http://178.128.105.246/host-http-upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/bb/Southwest_Indian_Ocean_cyclone_tracks_1980-2005.jpg/220px-Southwest_Indian_Ocean_cyclone_tracks_1980-2005.jpg)
Попри півстоліття спостережень, дослідження тропічних циклонів стало пріоритетом регіонального спеціалізованого метеорологічного центру на Реюньйоні, лише починаючи з 1999 року, коли Метео-Франс збільшила персонал центру для цієї мети[23].
Циклони, що утворюються у цьому басейні, можуть вражати Мадагаскар, Мозамбік, Маврикій, Реюньйон, Коморські острови, Танзанію й Кенію[23]. У цьому басейні щороку виникає близько 10 тропічних циклонів. Жертви від тропічних циклонів тут дуже значні, у середньому щороку від них гине до 80 осіб[3].
В інших районах тропічні циклони утворюються зрідка, через це вони не входять до жодного з офіційно визначених басейнів.
Одним з районів, де іноді утворюються тропічні циклони, є південна частина Атлантичного океану. Єдиними тропічними циклонами штормової сили у цій місцевості були циклон Катаріна, що вийшов на сушу в Бразилії 2004 року, і тропічний шторм Аніта, котрий вийшов на сушу в Бразилії 2010 року.
Інколи циклони, подібні до тропічних, виникають у Середземному морі. Однак, чи варто вважати їх тропічними циклонами, є предметом суперечок, оскільки вони також мають риси субтропічних циклонів і навіть полярних депресій. Ці циклони виникають над відкритим морем поза тропіками із циклонів з холодним ядром, подібно до субтропічних циклонів атлантичного басейну. Температура води в серпні-вересні (від +24 до +28 °C) досить висока для підтримки тропічного циклону, які за підрахунками потребують температури +20 °C. Подібні конвекційні системи виникали тут у вересні 1947 року, вересні 1969 року, січні 1982 року, вересні 1983 року й січні 1995 року. Останній циклон розвинув чітке око циклону й досяг швидкості вітру 40 м/с та атмосферного тиску 975 мбар. Хоча він мав структуру тропічного циклону, однак існував за температури поверхні 16 °C і це вказує на те, що він міг бути полярною депресією[24].
- ↑ а б в г д Atlantic Oceanographic and Meteorological Laboratory, Hurricane Research Division. Frequently Asked Questions: What regions around the globe have tropical cyclones and who is responsible for forecasting there?. NOAA. Архів оригіналу за 24 червня 2012. Процитовано 25 липня 2006.
- ↑ Chris Landsea. Climate Variability table — Tropical Cyclones. Atlantic Oceanographic and Meteorological Laboratory, National Oceanic and Atmospheric Administration. Архів оригіналу за 24 червня 2012. Процитовано 19 жовтня 2006.
- ↑ а б в г д Atlantic Oceanographic and Meteorological Laboratory, Hurricane Research Division. Frequently Asked Questions: What are the average, most, and least tropical cyclones occurring in each basin?. NOAA. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 30 листопада 2006.
- ↑ Atlantic Oceanographic and Meteorological Laboratory, Hurricane Research Division. Frequently Asked Questions: When is hurricane season?. NOAA. Архів оригіналу за 22 червня 2012. Процитовано 25 липня 2006.
- ↑ Weyman, James C. and Linda J. Anderson-Berry (December 2002). Societal Impact of Tropical Cyclones. Fifth International Workshop on Tropical Cyclones. Atlantic Oceanographic and Meteorological Laboratory. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 26 квітня 2006.
- ↑ Shoemaker, Daniel N. (1991). Characteristics of Tropical Cyclones Affecting the Philippine Islands (PDF). Joint Typhoon Warning Center. Архів (PDF) оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 29 листопада 2006.
- ↑ а б Central Pacific Hurricane Center. CPHC Climatology. National Oceanic and Atmospheric Administration. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 2 березня 2007.
- ↑ Central Pacific Hurricane Center (1992). The 1992 Central Pacific Tropical Cyclone Season. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 2 березня 2007.
- ↑ Leone, Diana (23 серпня 2006). Hawaiian-named storm hits Johnston Isle. Star Bulletin. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 2 березня 2007.
- ↑ а б Climate Prediction Center, NOAA (22 травня 2006). Background Information: East Pacific Hurricane Season. National Oceanic and Atmospheric Administration. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 24 травня 2006.
- ↑ а б Chenoweth, Michael and Christopher Landsea (November 2004). The San Diego Hurricane of 2 October 1858 (PDF). American Meteorological Society. Архів (PDF) оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 1 грудня 2006.
- ↑ Climate Prediction Center (8 серпня 2006). Background Information: The North Atlantic Hurricane Season. National Oceanic and Atmospheric Administration. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 14 березня 2007.
- ↑ National Hurricane Center (8 березня 2007). Tropical Cyclone Climatology. National Oceanic and Atmospheric Administration. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 14 березня 2007.
- ↑ Blake, Eric S. (14 листопада 2006). Tropical Cyclone Report: Hurricane Gordon: 10-20 September 2006 (PDF). National Hurricane Center. Архів оригіналу (PDF) за 16 червня 2010. Процитовано 29 листопада 2006.
{{cite web}}
: Недійсний|deadurl=404
(довідка) - ↑ Franklin, James L. (22 лютого 2006). Tropical Cyclone Report: Hurricane Vince: 8-11 October 2005 (PDF). National Hurricane Center. Архів (PDF) оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 29 листопада 2006.
- ↑ Joint Typhoon Warning Center (2004). 1.2: North Indian Tropical Cyclones. 2003 Annual Tropical Cyclone Report. Архів оригіналу за 7 червня 2011. Процитовано 29 листопада 2006.
{{cite web}}
: Недійсний|deadurl=404
(довідка) - ↑ Tropical Cyclone Larry. Bureau of Meteorology. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 19 жовтня 2008.
- ↑ Sinclair, Mark (March 2002). How often is New Zealand hit by tropical cyclones?. Water & Atmosphere. NIWA Science. 10 (1). Архів оригіналу за 26 жовтня 2007. Процитовано 1 грудня 2006.
- ↑ BoM — Severe Weather Event. Bureau of Meteorology. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 19 жовтня 2008.
- ↑ Tropical Cyclone Trends. Bureau of Meteorology. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 19 жовтня 2008.
- ↑ Tropical Cyclones in Western Australia – Climatology. Bureau of Meteorology. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 8 серпня 2006.
- ↑ BoM — Cyclone Vance produces highest recorded wind speed in Australia. Bureau of Meteorology. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 19 жовтня 2008.
- ↑ а б World Meteorological Organization. Tropical Cyclone RSMC / South-West Indian Ocean. Архів оригіналу за 8 вересня 2006. Процитовано 29 листопада 2006.
- ↑ The January 1995 Mediterranean 'Hurricane'. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 19 вересня 2010.