Експлорер-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Експлорер-2
Основні параметри
COSPAR IDEXPLR2
ВиготівникЛабораторія реактивного руху (англ. Jet Propulsion Laboratory)
ОператорУправління балістичних ракет армії США (англ. Army Ballistic Missile Agency)
Тип апаратаорбітальний
Штучний супутникЗемлі
Обертів0
Дата запуску5 березня 1958 18:28 UTC
Ракета-носійЮпітер-Сі (Джуно-1)
КосмодромМис Канаверал, СК-26
Технічні параметри
Маса14,52
Прилади
ПриладиЛічильник Гейгера-Мюллера, п'ять температурних датчиків, акустичний датчик, детектор мікрометеоритів.

«Експло́рер-2» (англ. Explorer — дослідник) — другий американський апарат за програмою «Експлорер». 5 березня 1958 року мав повторити політ супутника «Експлорер-1», але не вийшов на орбіту внаслідок збою в роботі ракети-носія — не увімкнувся четвертий ступінь.

Прилади

[ред. | ред. код]
  • Лічильник Гейгера-Мюллера для виявлення космічного випромінювання. Після польоту «Експлорера-3» дійшли висновку, що первісний лічильник був перевантажений сильним випромінюванням поясу заряджених частинок;
  • П'ять температурних датчиків (один всередині, три ззовні, один під головним обтічником);
  • Акустичний датчик (перетворювач і твердотільний підсилювач), мав реєструвати зіткнення мікрометеоритів (космічного пилу) об корпус, тому розташовувався посередині відсіку приладів і контактував з оболонкою. Ефективна площа відсіку становила 0,075 м², середній поріг чутливості 2,5 × 10−3 г·см/с;
  • Детектор мікрометеоритів, що складався з 12 паралельно з'єднаних провідників, змонтованих на склопластиковому кільці в нижній частині корпусу паливного відсіку сіткою з чарунками 1×1 см. Кожен провідник складався зі скручених подвійних емальованих дротів з нікелевого сплаву діаметром 17 мкм (21 мкм з ізоляцією). Якби мікрометеорит розміром приблизно 10 мкм вдарив датчик, то пошкодження дроту розірвало б електричний контакт і відбулася б реєстрація зіткнення.

Джерела

[ред. | ред. код]