Синенко Сергій Петрович
| Сергій Петрович Синенко | ||
|---|---|---|
 | ||
| Псевдо | Serhij Synenko | |
| Народився | 5 березня 1978 Володимирівське, Запорізький район, Запорізька область, Українська РСР, СРСР | |
| Помер | 13 лютого 2014 (35 років) Запорізька область, Україна ·загинув | |
| Громадянство |  Україна | |
| Національність | українець | |
| Місце проживання | с. Володимирівське Запорізький район Запорізька область, Україна | |
| Діяльність | підприємець | |
| Відомий завдяки | активіст Євромайдану | |
| Alma mater | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара | |
| Конфесія | християнин | |
| Рід | Петро (батько) | |
| У шлюбі з | Ганна | |
| Діти | 4 дітей | |
| Нагороди |
| |
Синенко Сергій Петрович (5 березня 1978, Володимирівське, Запорізький район, Запорізька область, Українська РСР[1] — †13 лютого 2014 року, Червоний Яр, Запорізька область, Україна) — громадський активіст, волонтер Євромайдану. Був спалений під час Революції гідності в своєму автомобілі Toyota Camry. Герой України (2014, посмертно).
Мешкав в с. Володимирівське Запорізького району. По смерті залишилося 4 дітей. Займався підприємницькою діяльністю.
Був активним учасником Автомайдану Запоріжжя та Дніпра, надавав допомогу самообороні місцевого Майдану, доставляв через Дніпропетровський аеропорт медикаменти для Євромайдану в столиці. 26 січня 2014 під час зіткнень євромайданівців з міліцією та «тітушками» захищав людей від побиття, брав активну участь у визволенні заарештованих людей.
13 лютого 2014 р. був спалений у власному автомобілі на межі Запорізької та Дніпропетровської областей. Ідентифікувати особу загиблого вдалось лише за допомогою ДНК-експертизи. Відповідальність за цей злочин взяли на себе так звані «Привиди Севастополя»[2], які продемонстрували відеозапис цього жорстокого вбивства по громадському телебаченню вночі 16 лютого 2014 року.
Похований 18 лютого 2014 року в селі Володимирівське. Залишив батьків, дружину та четверо дітей, двом із яких на момент загибелі батька виповнилось лише по три місяці.
- 13 лютого 2015 року біля села Червоний Яр на трасі Запоріжжя-Дніпро на місці загибелі Сергія Синенка відкрили пам'ятний знак.
- В червні 2016 року у Запоріжжі відкрито меморіальну дошку Сергію Синенку.
- На честь Сергія Синенка названо вулицю у Запоріжжі (колишня вулиця Кремлівська)
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[3]
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[4]
- ↑ Синенко Сергій Петрович. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 8 червня 2016.
- ↑ «Привиди Севастополя» стверджують, що саме вони спалили живцем автомайданівця у Запоріжжі, — ЗМІ. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 8 червня 2016.
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015
- ДНК-тест подтвердил, что сгоревший мужчина — Сергей Синенко
- Небесна сотня: місце злочину [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.] (20.02.2014)
- Сергій Синенко
- Живцем спаленому активісту запорізького автомайдану відкрили пам'ятний знак[недоступне посилання з травня 2019]
- У Запоріжжі відкрили меморіальну дошку на честь Героя Небесної Сотні [Архівовано 11 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Народились 5 березня
- Народились 1978
- Уродженці Запорізького району
- Померли 13 лютого
- Померли 2014
- Померли в Запорізькій області
- Випускники Дніпровського університету
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Нагороджені медаллю «За жертовність і любов до України»
- Загиблі учасники Євромайдану
- Уродженці Запоріжжя
- Поховані в Запорізькому районі