Стукалов Олег Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Костянтинович Стукалов
Народження21 червня 1940(1940-06-21)
Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Смерть21 грудня 2021(2021-12-21) (81 рік)
 Київ, Україна
Країна СРСР
 Україна
НавчанняНаціональна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльністьархітектор, художник
Роки творчості1956 — 2021
ЧленКомітет із Державної премії України в галузі архітектури
Звання
Заслужений архітектор України
Заслужений архітектор України
Нагороди
Заслужений архітектор УРСР

Оле́г Костянти́нович Стука́лов (21 червня 1940(1940-06-21), Баку — 21 грудня 2021(2021-12-21), Київ) — український архітектор, художник, монументаліст, автор книг з архітектури. Дійсний член Академії архітектури України, член Спілки архітекторів України (1973), Спілки художників України (2013), заслужений архітектор України (1991)[1]. Член Комітету з Державної премії України в галузі архітектури (з 2002). Член художньої ради Міністерства культури України.

Біографія

[ред. | ред. код]
Могила Олега Стукалова та його родини, Байкове кладовище

Народився 21 червня 1940 року у місті Баку.

1963 року закінчив Київський державний художній інститут, майстерню професора Володимира Заболотного.

Автор громадських центрів та будівель у Києві, Кам'янському, Славутичі, індивідуальних житлових будинків у Києві, Конча-Заспі, Пуща-Водиці та ін., численних монументів, пам'ятників (наприклад, Пам'ятник Бояну у місті Черкаси), меморіальних дощок.

Помер 21 грудня 2021 року. Похований на центральній алеї Байкового кладовища разом з родиною (ділянка № 52а).

Персональні виставки

[ред. | ред. код]
  • 1972 — Спілка Архітекторів УРСР, м. Київ
  • 2006 — Український фонд культури, м. Київ
  • 2006 — Виставковий зал Київської організації Спілки художників України, м. Київ
  • 2009 — Спілка Архітекторів України, м. Київ
  • 2012 — Виставковий зал Київської організації Спілки художників України, м. Київ
  • 2016 — Nielsen Salonen, м. Копенгаген, Данія

Архітектура

[ред. | ред. код]

Будівлі

[ред. | ред. код]

Пам'ятники та монументи

[ред. | ред. код]

Меморіальні дошки та пам'ятні знаки

[ред. | ред. код]

Живопис

[ред. | ред. код]

О. К. Стукалов з 1956 року займається пейзажним живописом, графікою, бере участь у виставках творчих спілок і Фонду культури України. Серед робіт пейзажі України («Софіївка»), Італії («Форуми Риму»), Франції («Сад Ренуара», «Осінь в Парижі»), Португалії, Німеччини («Німецький парк»), Данії, Росії («Старий парк»). Картини О.Стукалова представлено у багатьох приватних колекціях в Україні та за кордоном, у зібранні Спілки художників України.

Книги

[ред. | ред. код]
  • Калиниченко А. П., Стукалов О. К. Домашний очаг. — К. : Реклама, 1986. — 208 с. (рос.)
  • Стукалов О. К. Благоустройство усадьбы. — К. : Урожай, 1991. — 168 с. (изд. 2-е: 1993; изд. 3-е: 1995) (рос.)
  • Стукалов О. К. Садовий будинок. — К. : Урожай, 1991. — 208 с.
  • Олег Стукалов. Каталог. — К. : BX[студіо], 2012.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Про присвоєння архітекторам почесного звання «Заслужений архітектор Української РСР» [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Указ Президії Верховної Ради України.
  2. Шулькевич М. М., Дмитренко Т. Д. Киев: Архитектурно-исторический очерк. — 6-е изд. — К.: Будівельник, 1982. Архів оригіналу за 28 липня 2013. Процитовано 18 січня 2017.
  3. Будинок меблів на Wikiimapia. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 18 січня 2017.
  4. Монумент «Украина — визволителям» на Wikimapia. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 18 січня 2017.
  5. Крым, памятники славы и бессмертия. / С. Н. Шаповалова, В. Н. Барбух, Л. Н. Вьюницкая, А. А. Ляхович, С. М. Щербак. — Симферополь: «Таврия», 1985. Архів оригіналу за 31 січня 2017. Процитовано 18 січня 2017.
  6. Мемориал «Хорольская яма» (Хорол) на Wikimapia

Джерела

[ред. | ред. код]