Топачевський Андрій Олександрович

Андрій Топачевський
Ім'я при народженні	Андрій Олександрович Топачевський
Народився	22 лютого 1939(1939-02-22) (85 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	письменник, кінодраматург
Alma mater	Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1961)
Батько	Топачевський Олександр Вікторович
Мати	Макаревич Марія Флоріанівна
Нагороди

Андрі́й Олекса́ндрович Топаче́вський — український письменник, кінодраматург. Заслужений діяч мистецтв України (2020)^[1].

Народився 22 лютого 1939 р. у родині науковців (батьки: Олександр Вікторович Топачевський та Марія Флоріанівна Макаревич). Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1961).

Працював на Сахаліні кореспондентом газети «Утро Родины» (1961-63); на Закарпатті кореспондентом газети «Колгоспне життя» (1963-64).

Від 1964 — у Києві: завідувач відділу газети «Комсомольское знамя» (1964-71); редактор сценарного відділу української студії хронікально-документальних фільмів та сценарного відділу київської кіностудії науково-популярних фільмів (1971-73); член сценарної колегії Державного комітету кінематографії (Держкіно) УРСР (1973-88); начальник відділу формування фільмофонду Міністерства культури і мистецтв України (1993-98), де опікувався збереженням спадщини українського кіно.

Член творчих спілок: Національної спілки письменників України (НСПУ), Національної спілки кінематографістів України (НСКінУ), Національної спілки журналістів України (НСЖУ).

Коло творчих зацікавлень Андрія Топачевського — природне довкілля, біблеїстика, народознавство, історія наукової думки.

Один із засновників в Україні природоохоронного руху в літературі та кіно, послідовно досліджує стосунки людини і природи як єдиний соціально-природний процес. У 1971-92 за сценаріями Андрія Топачевського створені документальні та науково-просвітницькі фільми.

Автор сценаріїв, науково-художніх книжок, оповідань, екологічних та культорологічних нарисів (1980-97) у часописах «Київ», «Дніпро», «Вітчизна», «Барвінок». Автор публіцистичних статей у газетах «Дзеркало тижня», «День», «Літературна Україна» (1999—2015). Твори перекладалися російською, білоруською, польською, англійською, болгарською мовами.

• Симфонія життя. К., 1982; М., 1986
• Яблуко у річці. Казки. К., 1983
• Майстерня Флори. К., 1988
• Барви землі. К., 1990 (співавтор: Борис Володимирович Заверуха)
• Літопис білого латаття. К. 1991
• З Божого саду. Новели з біблійної ботаніки //Київ, 1997 № 5-10
• З Божого саду. Рослини і тварини у Святому Письмі. К., 2014, «Веселка».
• З Божого саду. Рослини і тварини у Святому Письмі. 2-ге вид., розшир. та доповн. К., 2016, «Веселка»
• Одним життям. Публіцистика доби Незалежності. К., 2018, «Веселка».

• «Відкрий себе» (1972, «Укркінохроніка»)
• «Теплий хліб», «Парасолька на полюванні», «Чому в ялинки колючі хвоїнки» (1973, мультфільми «Київнаукфільм»)

• «Олександр Копиленко» (1972, «Укркінохроніка»)
• «До чистої криниці» (1975, «Укркінохроніка»)
• «Ті, що живуть поруч» (1978, «Київнаукфільм»)
• «Посміхніться вовку» (1978, «Укркінохроніка»)
• «Чи повернеться чорний лелека» (1979, «Укркінохроніка»)
• «У співавторстві з природою» (1980, «Київнаукфільм»)
• «Коріння трави» (1981, «Київнаукфільм»)
• «Іду до тебе, птах» (1982, «Київнаукфільм»)
• «Страницы Красной Книги» (1983, «Беларусьфильм»)
• «Трава у дома» (1984, «Беларусьфильм»)
• «З любов'ю до Природи» (1985, «Укркінохроніка»)
• «Майстерня Флори» (1985, «Київнаукфільм»)
• «Згуба» (1988, «Укркінохроніка»)
• «Акварелі Волошина» (1988, «Київнаукфільм»)
• «Зоряний час Либеді» (1990, «Укркінохроніка»)
• «Примирися в дусі» (1991, «Укркінохроніка»)
• «Гори мої високії» (1992, «Укркінохроніка»)

• 1978 — Диплом міжнародного кінофестивалю ЕКО-78, Брно, Чехія, за фільм «Ті, що живуть поруч»
• 1978 — Диплом VI республіканського кінофестивалю дитячих та юнацьких фільмів, Кіровоград за фільм «Посміхніться вовку»
• 1981 — Спеціальний приз журі на Всесоюзному кінофестивалі екологічних фільмів, Вороніж
• 1987 — 1-а премія Українського товариства охорони природи за книгу «Симфонія життя»
• 1988 — Премія Міжнародної спілки охорони природи (МСОП) за книгу «Симфонія життя»
• 1988 — Літературна премія «Благовіст» за твір «З Божого Саду» (частина 1. «Таємниці біблійних рослин»)
• 2001 — Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка за твір «З Божого Саду»
• 2014 — Медаль НСПУ «Почесна відзнака»
• 2015 — Щорічна премія Президента України «Українська книжка року» за книгу «З Божого саду. Рослини і тварини у Святому письмі»^[2]
• 2017 — Літературно-мистецька премія імені Олени Пчілки за книгу «З Божого саду. Рослини і тварини у Святому письмі», 2-ге доповнене видання 2016 р.^[3]
• 2019 — Премія імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики за книгу «Одним життям. Публіцистика доби Незалежності».

• Спілка кінематографістів України. Довідник. К., 1985. — С.157.
• Іван Білик. Андрію Топачевському — 60. // Літературна Україна, 25 лютого 1999.
• Письменники України. Бібліографічний довідник. К., 2012.

• http://www.animator.ru/db/?p=show_person&pid=4336 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]