Унцилін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Унцилін
Uncilin
Народивсяневідомо
Помербл. 613
Титулгерцог Алеманії
Термін587—607 роки
ПопередникЛеутфред I
Теодефрід
НаступникГунзон

Унцилін (Унцелен, Унцелін) (д/н — бл. 613) — герцог Алеманії в 587—607 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Про походження нічого невідомо. У 587 році король Хільдеберт II позбавив посади герцога Леутфреда, передавши її Унциліну. Якоючатсиною Алеманії він правив достеменно невідомо, але припускають, що це було майбутнє Швабське герцогство. У 591 році після смерті герцога Теодефріда об'єднав Алеманію під своєю владою.

У 595 році після смерті короля Хільдеберта II його володіння було поділено між синами Теодебертом II і Теодоріхом II. Прицьому поділу зазнало й Алеманія по річці Рейн — сучасні Ельзасі північну Швейцарію отримав Теодоріх II, решту — Теодеберт II. В результаті Алеманське герцогство утратило свій цілісний статус. Оскільки центр Алеманії — Страсбург — опинився під владою Теодоріха II, то унциліні передусім підкорявся йому.

У 605 і 606 роках Унцилін став перешкодою до війни між братами-королями, оскільки тоді алеманам довелося битися один з одним. У 605 році герцог Алеманії домігся страти мажордома Протадія, що очолював бургундські війська та був прихильником королеви Брунгільди, яка прагнула підкори��и Австразію. Невдаволена такою політикою Унциліна 607 року королева наказала слугам відрубати ногу Унциліну. Внаслідок цього відповідно до законів алеманів (Pactus legis Alamannorum), згідно з яким герцогом міг бути лише той, хто міг сісти на коня, Унцилін вимушений був відмовитися від посади. Новим герцогом став Гунзон. Помер Унцилін близько 613 року.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Fuchs, Karlheinz; Kempa, Martin; Redies, Rainer. Die Alamannen (Ausstellungskatalog). Stuttgart: Verlag Theiß, 2001. ISBN 3-8062-1535-9.
  • Dieter Geuenich: Geschichte der Alemannen. Verlag Kohlhammer, Stuttgart 2004, ISBN 3170182277 / ISBN 3170120956
  • Thorsten Fischer: Uncelen. In: Reallexikon der Germanischen Altertumskunde (RGA). 2. Auflage. Band 31, Walter de Gruyter, Berlin/New York 2006, ISBN 3-11-018386-2, S. 433—434.