Фрігг (міфологія)
| Фрігг Frigg | |
|---|---|
 Фрігг тче хмари | |
| Скандинавська богиня любові, шлюбу, домашнього вогнища | |
| Міфологія | скандинавська |
| Божество в | скандинавська міфологія |
| Місцевість | Скандинавія |
| Батько | Нат |
| Мати | Фйорґюн |
| Чоловік | Одін |
| Діти | Бальдр, Гед, Гермод |
| Атрибути | прядка й пояс із ключами |
| Частина від | скандинавська міфологія |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Фрігг (давньосканд. Frigg) — в скандинавській міфології дружина Одіна, верховна богиня. Є покровителькою кохання, шлюбу, домашнього вогнища, народження дітей; є провидицею, якій відома доля будь-якої людини, але яка не ділиться цими знаннями ні з ким[1].
Матір'ю Фрігг уважають Фйорґюн (імовірно — богиня землі), а батьком — Нат з роду велетнів.
Сини Фрігг і Одіна: Бальдр, Гед, Гермод.
Фрігг мешкає в Фенсалірі (болотний будинок, іноді перекладається як водний або океанічний). Її помічники — сестра й служниця Фулла, посланниця Ґна і Глін — захисниця людей. Невідомо достеменно, є вони самостійними особистостями чи втіленнями Фрігг.
Символами Фрігг є прядка й пояс із ключами. У деяких джерелах Фрігг іменують Єленою, що означає «вогонь».
Коли Бальдра, її улюбленого сина, мучили тривожні сни, Фрігг узяла присягу в усіх речей та істот, що вони не завдадуть йому шкоди. Винятком стала лише омела, не взята нею до уваги. Це виявилося помилкою, тому що сліпий Гед з намови бога вогню Локі метнув у Бальдра спис з омели й ненавмисно вбив його. Фрігг намагалася визволити сина з царства мертвих, але зазнала невдачі, оскільки підступний Локі відмовився оплакати Бальдра[1].
- На честь богині отримав назву окремий випадок трискаїдекафобії — «фріггатрискаїдекафобія». Вона полягає в патологічній боязні «п'ятниці, 13-го».
- ↑ а б Скандинавська богиня Фрігг — богиня шлюбу, любові, сімейного вогнища. Германо-скандинавська міфологія. web.archive.org. 5 червня 2018. Архів оригіналу за 5 червня 2018. Процитовано 13 лютого 2021.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
|
Це незавершена стаття з міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
