Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чжун-цзун
|
![](http://178.128.105.246/host-http-upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/5e/Tang_Zhongzong.png) |
|
3 січня — 26 лютого 684 року
|
Попередник:
|
Лі Чжі
|
Спадкоємець:
|
Лі Дань
|
|
23 лютого 705 — 3 липня 710 року
|
Попередник:
|
У Цзетянь
|
Спадкоємець:
|
Лі Чунмао
|
|
Народження: |
26 листопада 656 Чан'ань |
---|
Смерть: |
3 липня 710 (53 роки) Сіань |
---|
Поховання: |
Fupingd[1] |
---|
Країна: |
Династія Тан[1] |
---|
Рід: |
династія Лі[d] |
---|
Батько: |
Гао-цзун[1] |
---|
Мати: |
У Цзетянь |
---|
Шлюб: |
Вей, Princess Zhaod і Шангуань Ван'єр |
---|
Діти: |
Li Chongrund, Li Chongfud, Li Chongjund[1], Лі Чунмао, Li Xianhuid[1], Princess Anled, Princess Dingand[1], Princess Yichengd, Princess Xindud, Princess Cheng'and, Princess Yongshoud і Princess Changningd[1] |
Медіафайли у Вікісховищі
|
Чжун-цзун (кит.: 中宗; піньїнь: Zhōngzōng; 26 листопада 656 — 3 липня 710) — 4-й імператор династії Тан у 684, 705–710 роках, девіз правління Сішен.
Народився 26 листопада 656 році. Отримав ім'я Лі Сіань. Був третім сином імператора Гао-цзуна та У Цзетянь. У 657 році отримав титул князя Чжоу та префекта Лояна. В подальшому займав номінальну посаду, весь час перебуваючи у столиці, місті Чанань, біля батька. У 677 році отримав новий титул — князя Інь та змінив ім'я на Лі Чже. Його мати У Цзетянь робила усе, щоб він став спадкоємцем трону. У 680 році внаслідок палацових інтриг він став спадкоємцем трону. У 681 році під час хвороби батька отримав владні повноваження.
Після смерті батька наприкінці 683 року Лі Чже отримав повну можливість стати імператором, що й відбулося навесні 684 року. Взяв ім'я Чжун-цзун. Втім відразу стикнувся з амбіціями матері У Цзетянь. У підсумку Чжун-цзуна було повалено й відправлено у заслання до сучасної провінції Хубей. Він знову став Лі Чже з титулом князь Лулінь. Він не брав участі у змовах проти матері, коли та остаточно перебрала на себе владу. Зрештою, у 705 році хвора У Цзетянь оголосила Лі Чже спадкоємцем трону. Того ж року після смерті матері він знову став імператором під колишнім ім'я Чжун-цзун.
Другий період правління Чжун-цзуна відзначився новою боротьбою кланів. Цього разу владу фактично захопила дружина Чжун-цзуна — імператриця Вей. У цей час встановлюються торговельні стосунки з північною державою Бохай. Врешті-решт, 3 липня 710 року Чжун-цзуна за наказом імператриці Вей було отруєно.
- ↑ а б в г д е ж China Biographical Database
- Грэй Джон Генри. История Древнего Китая / А. Б. Вальдман (пер.с англ.). — М.: Центрполиграф, 2006. — 606с.
Генеалогія та некрополістика |
|
---|
| Література та бібліографія |
|
---|
| Словники та енциклопедії |
|
---|
| Нормативний контроль |
|
---|
|