Curtiss P-40 Warhawk

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Curtiss P-40 Warhawk
Бойовий стрій Curtiss P-40 Warhawk
P-40
Призначення:винищувач, штурмовик
Перший політ:14 жовтня 1938[1]
Прийнятий на озброєння:1939
Знятий з озброєння:1958 ВПС Бразилії
На озброєнні у:США і ще 25 країн
Розробник:Curtiss-Wright
Виробник:Curtiss-Wright Corporation's
Всього збудовано:13 738
Вартість одиниці:US$ 44,892 in 1944[2]
Модифікації:XP-40, P-40, P-40A, P-40B чи Tomahawk IIA, P-40C чи Tomahawk IIB, P-40D чи Kittyhawk Mk Is, P-40A, P-40E чи P-40E-1, P-40F і P-40LP-40G, RP-40G, P-40K, P-40M, P-40N, P-40P, XP-40Q, P-47Ds і P-51Ds, P-40R, RP-40, TP-40, Twin P-40
Конструктор:Донован Берлін
Екіпаж:1 особа
Крейсерська швидкість:435 км/год
Максимальна швидкість (МШ):580 км/год
Дальність польоту:1 100 км
Практична стеля:8 800 м
Швидкопідйомність:11 м/с
Довжина:9,66 м
Висота:3,76 м
Розмах крила:11,38 м
Площа крила:21,92 м²
Споряджений:3 760 кг
Двигуни:1 × V-12 Allison V-1710-39
Тяга (потужність):потужність 1150 к.с. (860 кВт)
Боєзапас:281 патрон на ствол
Кількість точок підвіски:3
Маса підвісних елементів:максимум 907 кг
Підвісне озброєння:авіабомби
Кулеметне озброєння:6×12,7 мм (0,50 дюймових) кулеметів Браунінг M2 6×12,7 мм

Curtiss P-40 Warhawk у Вікісховищі

Curtiss P-40 Warhawk — одномоторний, одномісний, суцільнометалевий винищувач і штурмовик часів Другої світової війни. Винищувач P-40 розроблений американською корпорацією «Кертісс-Райт». Основою конструкції послужив винищувач «Гок-75» (P-36), що випускався з 1936 року.

Історія

[ред. | ред. код]

Будівництво винищувача було розпочате на головному виробничому підприємстві корпорації Curtiss-Wright в Баффало, Нью-Йорк.

Рання модель P-40

Перший політ винищувач здійснив у 1938 році. Літак був на озброєнні військово-повітряних сил 28 країн, у тому числі у союзних держав під час Другої світової війни, і залишився на службі до самого кінця війни. Це був третій за кількістю побудованих американських винищувачів після Р-51 та Р-47. В листопаді 1944 року, коли виробництво Р-40 припинили, кількість побудованих машин сягнула 13 738 штук,[3] і всі вони були побудовані на головному виробничому підприємстві корпорації Curtiss-Wright в Баффало, Нью-Йорк.

Конструкція Р-40 була модифікацією попереднього літака моделі Curtiss P-36 Hawk, це дало скорочення часу для розробки і запуску нового винищувача у серійне виробництво та спростило технічне обслуговування.

Curtiss P-40N Warhawk «Маленька Жанна» у польоті

Ім'я «Warhawk» в авіаційному корпусі армії Сполучених Штатів було прийнято для всіх моделей, це була офіційна назва в США для всіх Р-40s. В країнах Британської співдружності і в Радянських військово-повітряних силах використовували ім'я «Томагавк» («Tomahawk») для моделей P-40B і P-40C, і ім'я «Кіттігок» («Kittyhawk») для моделі P-40D і всіх наступних варіантів.

З 1939 року винищувач надходить на озброєння ВПС США. Він мав 19 модифікацій. У загальній складності фірмою було побудовано близько 15 тисяч винищувачів P-40 всіх модифікацій, які перебували на озброєнні 26 країн світу (у тому числі 2243 літака були поставлені в СРСР). Останній серійний P-40 зійшов з конвеєра 30 листопада 1944 року.

Тактико-технічні характеристики (P-40E)

[ред. | ред. код]
Curtiss P-40E Warhawk в Національному музеї ВПС США в Дейтоні (США)

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Льотні характеристики

[ред. | ред. код]

Озброєння

[ред. | ред. код]
  • Кулеметне озброєння: 6 × 12,7 мм (0,50 дюймових) кулеметів Браунінг M2, 281 патрон на ствол
  • Бомбове навантаження: від 110 до 450 кг бомб. Всього може нести до 907 кг на трьох підвісках (одна під фюзеляжем і дві під крилами).

Використовувався в країнах

[ред. | ред. код]
XP-40 в польоті

Див. також

[ред. | ред. код]

Літаки для порівняння

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Сафонов С. «Томогавк» в СРСР. Про літак «Кертисс» P-40. — Крылья Родины. — М., 1999. — С. 7-9. ISSN 0130-2701 (рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «XP-40.» p40warhawk.com. Перевірено: 19 липня 2010.
  2. «Army Air Forces Statistical Digest — World War II.» [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.] maxwell.af.mil. Перевірено: 19 липня 2010.
  3. Murphy and McNiece 2009, p. 83.

Джерела

[ред. | ред. код]