Marder I
| Marder I | |
|---|---|
 Marder I на виставці в музеї Musée des Blindés, Сомюр | |
| Тип | винищувач танків |
| Походження | Третій Рейх |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1942 — 1944 |
| Оператори | .svg){kind=small} Третій Рейх |
| Історія виробництва | |
| Розроблено | 1942 |
| Виготовлена кількість | понад 170 |
| Характеристики | |
| Вага | 8,2 т |
| Довжина | 5,38 м |
| Ширина | 1,88 м |
| Висота | 2,00 м |
| Екіпаж | 4-5 |
Головне озброєння | 75-мм Pak 40/1 L/46 (40 набоїв) |
Другорядне озброєння | 1 х 7,92×57 мм MG 34 (600 набоїв) |
| Двигун | Delahaye 103TT[1] 69 кс (51,5 КВт) |
Операційна дальність | дорога: 135-150 км бездоріжжя: 90 км |
| Швидкість | дорога: 34-38 км/год бездоріжжя: 15-20 км/год |
Marder I у Вікісховищі | |
Marder I (Sd. Kfz.135) — німецька самохідна артилерійська установка, винищувач танків.
Серія Marder («куниця», тр. «Ма́рдер») була розроблена для підвищення мобільності протитанкової артилерії шляхом встановлення її на різні шасі. Всі варіанти Marder мали у своїй основі ідею модифікації вже наявних компонентів та трофейної техніки.
Вже на початку операції "Барбаросса" стало зрозуміло, що Вермахт не може на достатньому рівні протистояти деяким видам танків противника. Тогочасні німецькі Panzer II та чеські Panzer 38(t) мали слабке бронювання, а їх гармати не могли ефективно пробивати броню Т-34 та КВ-1.
Ще однією проблемою було те, що тогочасна стандартна протитанкова гармата Pak 36 також мала ряд недоліків: ефективність була недостатньою, також буксировану гармату порівняно складно доставляти на позиції. Отже, нагальною стала потреба в новій протитанковій гарматі, яка була б одночасно більш потужною та мобільною. Такою гарматою була Pak 40 калібром 75 мм; для забезпечення кращої мобільності потрібно було встановити її на якесь самохідне шасі.
Після захоплення Франції у міністерстві озброєнь та боєприпасів з'явився спеціальний підрозділ Baukommando Becker під командуванням майора Альфреда Бекера. Метою підрозділу, до складу якого входили три фабрики недалеко від Парижу, був пошук, ремонт та відновлення пошкодженої французької бронетехніки. Також Бекер у співпраці з німецькою компанією Alkett розробляв варіанти модернізації захоплених машин.
Проєкт Marder I створено у травні 1942. САУ використовувала гармату Pak 40, встановлену на шасі французького напівброньованого тягача Lorraine-S. Після випробувань дослідного зразка машина була прийнята на озброєння під індексом «7,5 cm Pak 40/1 Auf PzJgLrS (f), Marder I, SdKfz 135». З червня по серпень 1942 створили 170 таких машин, більшість з них відправили на Східний фронт.
Згодом як основу для САУ стали використовувати інші захоплені танки: Hotchkiss H39 та FCM 36. Цими машинами озброїли підрозділи 21-шої танкової дивізії[2], які з 1943 перебували в Нормандії.
Фактично «Marder I» була перша німецька САУ із заднім розташуванням бойового відділення.
- ↑ Marder I (Panzerjaeger Lr S 7,5 cm Pak 40/1 on French chassis), Catalog of Enemy Ordnance. U.S. Office of Chief of Ordnance. 1945. Архів оригіналу за 21 вересня 2012. Процитовано 15 лютого 2022.
- ↑ Becker, Alfred, Dr. Ing. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}