Сулимів
село Сулимів | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Львівська область |
Район | Львівський район |
Громада | Куликівська селищна громада |
Основні дані | |
Засноване | 1360 |
Населення | 624 |
Площа | 1,32 км² |
Густота населення | 472,73 осіб/км² |
Поштовий індекс | 80373[1] |
Телефонний код | +380 3252 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°57′52″ пн. ш. 24°09′58″ сх. д. / 49.96444° пн. ш. 24.16611° сх. д.Координати: 49°57′52″ пн. ш. 24°09′58″ сх. д. / 49.96444° пн. ш. 24.16611° сх. д. |
Місцева влада | |
Адреса ради | 80371, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Надичі |
Карта | |
Мапа | |
![]() | |
|
![](http://178.128.105.246/cars-http-upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/64/C%D1%83%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%B2.png/250px-C%D1%83%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%B2.png)
Сули́мів — село у Львівському районі Львівської області. Належить до Куликівської селищної громади.
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується шинок, млин і 8 ланів (близько 200 га) оброблюваної землі, село у володінні Одновського[3].
Сулимів (пол. Sulimów) — село, належало до Жовківського повіту, 20 км на пд.-сх. від Жовкви, 7 км на пд.-сх. від Куликова. На захід лежать Нове Село і Віднів, на північ Звертів, на схід Ременів, на південь Вислобоки і Стронятин (три останні в Львівському повіті). Через середину території села пливе Думна, притока Полтви. Сільська забудова лежить в долині Куликівки (висота 258 м). На півдні території села висота сягає 281 м. На півночі «Іжиські гори», висотою 280 м. В 1880 році було 116 будинків, 685 жителі в гміні, 3 будинки, 11 жителів на території двору. (644 греко-католики, 36 римо-католиків, 9 ізраелітів, 7 інших віросповідань; 631 русин, 51 поляк, 14 німців). Парафія римо-католицька була в Куликові, греко-католицька була в селі, Куликівського деканату. До парафії належав Віднів. В селі була церква і школа.
Існує дві версії щодо походження назви села:
- Перша версія: на цьому місці колись можливо існувало поселення якогось Сулими. Імовірно Сулима міг бути мельником і первинна назва цього місця могла бути Сулимів млин, яка з часом трансформувалася в Сулимів.
- Друга версія: назва села може походити від старослов'янського імені Сулимир, яке означало «той, що обіцяє мир». Сулимирів двір згодом пере творився на Сулимів. Перша згадка про ц��й населений пункт датована 1360 роком. Сулимів «За Польщі» славився своїми розкішними ставами, з яких тепер нічого не залишилося[4].
Дерев'яна церква Вознесення Господнього 1900 знаходиться у селі, біля будинку «Просвіти», на березі річки Куликівка (Ременівка). В актах парафіяльних візитацій 1748 та 1763 рр. в Сулимові згадуються дві церкви — невелика дводільна дерев'яна крита соломою св. Івана Євангелиста та тризрубна однобанна церква Вознесіння Господнього, збудована у 1754 році.
Церква св. Івана Євангелиста занепала на початку XIX ст. Храм Вознесіння Господнього був збудований на горбі над селом з соснового дерева на дубових підвалинах. Церква мала один купол і була досить світлою всередині. У 1860 році була побита новим гонтовим покриттям. При її огляді у 1869 році було зазначено, що святиня стоїть на нових підвалинах, а кілька років тому на ній був встановлений новий купол. Церква була вже тісною для парафіян і тому під час Служби божої чимало людей стояли на вулиці. Всередині храм був помальований. Кілька років тому громада за 400 золотих ринських — (грошова одиниця в Галичині у 1772–1896 рр. відновила старовинний різьблений іконостас. Під церквою стояла дзвіниця з 4 дзвонами. У 1900 році стараннями о. Йосифа Пелеха вибудовано нову тризрубну трибанну церкву. Тоді ж збудували і нову дерев'яну дзвіницю та спроваджено до церкви новий іконостас. На початку неспокійних 1990-х рр., почалася війна за храм і православного священника навіть хотіли вигнати із села. Врешті ухвалено рішення про почергове використання храму. Він доволі великих розмірів, збудований у модному на той час неоукраїнському стилі. Відразу впадають в очі великі, аркової форми вікна, а також маленькі віконечка-ілюмінатори у восьмериках верхів. З півночі до вівтаря прибудували ризницю, адже з протилежної сторони відразу йде стрімкий схил. На північ від церкви стоїть масивна двоярусна дзвіниця. Загалом дерев'яний храм один зі зразків сакрального будівництва на зламі XIX–XX ст[5].
Церквою користуються громади УГКЦ та УПЦ Московського патріархату.
- Архимандрит РПЦЗ Серафим (Палайда)[ru] — у миру Семен Максимович Палайда.
- Паночко Михайло Степанович (1951—) — голова Церкви християн віри Євангельської
- Паночко Михайло Миколайович (1940—2009) — кандидат філологічних наук, доцент Дрогобицького державного педагогічного інституту імені Івана Франка
- Черечон Олександра Іванівна — ланкова колгоспу імені Карла Маркса, депутат Верховної Ради СРСР
- Чигин Володимир Семенович (1924—) — машиніст льонопереробного агрегату «ТЛ-40» колгоспу імені Карла Маркса, Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради УРСР
- Палайда Андрій Володимирович (13.12.1974 — 03.12.2023) — солдат ЗСУ, загинув в м. Авдіївка Покровського району Донецької області.
- Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, wyd. pod red. F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, J. Krzywickiego i W. Walewskiego, Warszawa 1880–1902, t. 1-15.
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жовківський район. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
- ↑ mapire.euSylumiv. Архів оригіналу за 2 січня 2017.
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 155 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
- ↑ В.ЛАБА. «Історія села Сулимів від найдавніших часів до 1939 року». — Львів, 1999. — 24 с.
- ↑ В.Слободян. «Церкви України». Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — 863 с.
|